51. Типи соціально-трудових відносин та їх характеристики.

Тип СТВ визначається їх характером, а саме тим, яким конкретно чином ухвалюються і реалізовуються рішення в соціально-трудовій сфері.

Виділяють два найпопулярніші типи трудових відносин: патерналізм та соціальне партнерство. Можливі також і інші типи: солідарність, субсидіарність, конфлікт, дискримінація.

Патерналізм СТВ полягає у монопольній ролі держави у СТВ, практично повній їх державній регламентації. Він ефективно діє в умовах війни чи кризи.

Соціальне партнерство – це система взаємозв’язків між найманими працівниками, трудовими колективами, професійними спілками – з одного боку, роботодавцями та їх об’єднаннями – з другого, державою та органами місцевого самоврядування – з третього, з регулювання СТВ.

Основні форми соціального партнерства:

- Спільні консультації представників сторін на усіх рівнях;

- Колективні переговори на всіх рівнях;

- Укладання договорів та угод на всіх рівнях;

- Погодження на національному і регіональному рівнях соціально-економічної політики та окремих її складових;

- Спільне розв’язання колективних трудових спорів (конфліктів), запобігання їм;

- Організація примирних та арбітражних процедур на всіх рівнях;

- Контроль за виконанням спільних домовленостей на усіх рівнях. Соціальне партнерство як форма узгодження інтересів сторін може бути ефективним, якщо базується на взаємоузгоджених принципах: законність, рівноцінність та рівноправність сторін, свобода вибору та обговорення питань із сфери соціального партнерства, сприяння держави розвиткові соціального партнерства.

Тип солідарності передбачає спільну відповідальність людей, що ґрунтується на особистій відповідальності, єдності і спільності інтересів.

Субсидіарність, як і солідарність ґрунтується на особистій відповідальності, однак згідно з цим типом перевага надається самозахисту порівняно із зовнішньою допомогою.

Дискримінація як тип СТВ – це свавільне, необґрунтоване, невиправдане обмеження прав і можливостей суб’єктів цих відносиню

Конфлікт як зіткнення суб’єктів взаємодії, спричинений протилежністю цілей, інтересів, позицій, поглядів і свідчить про граничне загострення протиріч у трудових стосунках.

52. Колективні договори та угоди як форма соціального партнерства: загальна характеристика.

Колективний договір – це правовий акт, що укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Колективна угода – це правовий акт, який укладається з метою регулювання СТВ на рівні галузі (галузева угода), регіону (регіональна угода) або країни (генеральна угода) між повноважними представниками найманих працівників та роботодавців.

КД укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. КД може укладатися в структурних підрозділах підприємства.

Сторони КД – роботодавець, власник підприємтсва чи його уповноважений орган та профспілка чи за її відсутності представники найманих працівників.

Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції.

У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

1) зміни в організації виробництва і праці;

2) забезпечення продуктивної зайнятості;

3) нормування і оплати праці, встановлення розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат;

4) встановлення гарантій, компенсацій, пільг;

5) участі трудового колективу у формуванні, розподілі і використанні прибутку підприємства, установи;

6) режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку;

7) умов і охорони праці;

8) забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку працівників; гарантій діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій трудящих;

9) умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.