3. Управлінський та виробничий персонал у системі кадрового менеджменту.

За участю у процесі виробництва розрізняють 2 категорії персоналу: управлінський та виробничий. Управлінський персонал – це працівники, трудова діяльність яких спрямована на виконання конкретних управлінських функцій.

За ознакою участі керівників в ухвалені рішень розрізняють три групи управлінського персоналу:

1) керівники – лінійні і функціональні курівники усіх рівнів;

2) спеціалісти – фахівці, основним результатом їх діяльності є пошук і формування інформації для здійснення управління (працівники які мають вищу освіту – маркетолог, бухгалтер, економіст, інженер);

3) технічні виконавці – службовці: секретарі, секретарі-референти, експедитори, адміністратори, діловоди тощо.

Виробничий персонал – це виконавці, які впроваджують в життя рішення керівників, безпосередньо реалізуючи плани організації, зайняті створенням матеріальних цінностей чи наданням послуг.

В аналітичних цілях виробничий персонал поділяється на основний та допоміжний (обслуговуючий).

4. Еволюція поглядів на управління персоналом у системі науки про менеджмент.

УП виникло як напрям навчальної дисципліни у другій половині ХХ ст., хоча багато ідей та теорій виникало раніше і розвивалось у межах інших наук, пов’язаних з виробництвом.

У нашій країні УП стало предметом для вивчення з 90х рр. ХХ ст.

Роберт Оуен – перший вивчав людину як елемент середовища організації; Адам Сміт зауважив, що ефективність роботи людини залежить від того, що людина отримує за свою працю.

В цілому управління персоналом у ХХ ст. ґрунтувалось на двох підходах:

1. Доктрина наукової організації праці – акцентувала увагу на вдосконалення технології і зведенні до мінімуму втручання людини у її роботу (Тейлор, Гант, Гілберти, Емерсон).

2. Доктрина людських відносин (з 80х рр.)– зосереджувала увагу на значенні морально-психологічних чинників впливу на персонал (Мейо, Фоллет, Мак-Грегор, Фрейд).

Сьогодні науковці виділяють 3 базові концептуальні підходи до УП:

1. Економічний (в його межах важливою є технічна підготовка працівників, чітка ієрархія, дисципліна, значна централізація).

2. Органічний (акцентує увагу на процесах підбору працівників, їх навчанні, оцінюванні, планування кар’єри).

3. Гуманістичний (акцентує увагу на організаційній культурі, корпоративних національних цінностях і соціальній відповідальності).

Для сучасного розвитку теорії управління важливі такі тенденції:

1) зміни підходів до управління, які на даному етапі обертаються навколо людино централізму;

2) розвиток руху за компетентність;

3) увага до підвищення ефективності управління персоналом;

4) розвиток концепцій «організація, що навчається»;

5) управління технологічно-орієнтованим робочим місцем.

5. Поняття, цілі та чинники формування системи управління персоналом на підприємстві.

Для ефективної роботи персоналу необхідно забезпечити вирішення таких елементів: завдання та стратегії їх виконання, організаційна структура, система управління персоналом.

СУП являє собою комплекс цілей, завдань і основних напрямків діяльності, а також видів і методів механізму управління, що спрямоване на підвищення продуктивності праці і якості роботи персоналу.

СУП – це система, в якій реалізуються функції з управління персоналом.

Цілі функціонування СУП:

1. Підвищення конкурентоспроможності підприємства

2. Підвищення ефективності діяльності підприємства

3. Забезпечення високої соціальної ефективності функціонування трудового колективу

4. Формування позитивного іміджу підприємства на ринку.

Головною метою СУП є забезпечення ефективності роботи з організацією людських ресурсів та усунення недоліків за таким критеріями як виконавчість, прогули, плинність кадрів, конфліктність, кількість скарг і нещасних випадків, незадоволення працівників роботою.

Чинники формування СУП:

- зовнішні: становище на ринку праці, особливості трудового законодавства, рівень економічного розвитку підприємства, ситуація на підприємствах-конкурентах чи в галузі в цілому, соціально-демографічні характеристики потенційних працівників;

- внутрішні: сфера діяльності, цілі і стратегія, кількісні і якісні характеристики персоналу, особливості організаційної культури, стиль керівництва, розмір підприємства, ринкові орієнтації.