31. Види, чинники, показники та процеси руху персоналу.

Під рухом персоналу у межах або за межі підприємства варто розуміти зміну працівником територіального розміщення чи руху робочого місця для постійної роботи.

Види руху персоналу на підприємстві:

1) плинність

2) демографічний (плановий рух)

3) внутрішньовиробничий (міжпрофесійний, міжцеховий, міжкваліфікаційний).

Групи чинників , які викликають рух персоналу:

• Внутрішні (щодо підприємства)

• Зовнішні (відносно підприємства)

• Особисті.

Показники руху персоналу:

- коефіцієнт обігу за прийомом:

к-сть прийнятих прац. / середньооблікова чисельність прац.

- коефіцієнт обігу за звільненням:

к-сть звільнених прац. / середньооблікова чисельність прац.

- коефіцієнт загального обігу робочої сили:

прийняті + звільнені прац. / середньооблікова чисельність прац.

- коефіцієнт заміни кадрів:

чис прац., які змінилися (менше число серед прийнятих і звільнених) / середньооблікова чисельність прац.

- коефіцієнт плинності кадрів:

чис. прац. що звільнилися за власним бажанням, без поважних причин, та внаслідок порушення тр. дисципліни / середньооблікова чисельність прац.

До основних процесів руху персоналу належить:

1) Переміщення (підвищення чи пониження посади, розширення чи пониження посади, розширення чи звуження кола обов’язків чи прав, підвищення рівня кваліфікації, зміна кола завдань без зміни посади чи зарплати).

2) Адаптація

3) Введення у посаду.

32. Правові аспекти організації процедури вивільнення персоналу.

Вивільнення персоналу – вид діяльності організації, який передбачає комплекс заходів щодо дотримання правових норм і організаційно-психологічної підтримки з боку організації при звільненні працівників підприємства.

Процес вивільнення вимагає:

- дотримання трудового законодавства;

- чіткі та максимально об’єктивні критерії відбору;

- прив’язка до робочих місць;

- мінімізація витрати та одержання економії;

- відкритість та інформування;

- компенсація і допомога в працевлаштуванні

Етапи звільнення працівника за власним бажанням

1. Одержання первинної інформації (2-4 тижні за заявою працівника)

2. Проведення співбесіди та аналіз причин звільнення (до 2 тижнів).

3. Ухвалення рішення про звільнення (2 тижні, за наказом).

4. Передача робочого місця і документів (3 дні; акти прийому-передачі робочого місця, матеріальних цінностей чи документів).

5. Фінансові розрахунки з працівником (1 день).

6. Оформлення (день звільнення; трудова книжка, особова справа чи копія).

Заява про звільнення подається за 2 тижні, до звільнення якщо працівник займає високу посаду - за 2 місяці, якщо працівник сезонний - через 3 дні. Якщо працівник після звільнення займав постійну роботу менше ніж місяць, то трудовий стаж не переривається.

33. Основні правові підстави припинення трудового договору з працівником.

З юридичного боку звільнення означає припинення трудових відносин як за ініціативою сторін трудового договору, так і на вимогу третьої сторони; відповідно до українського законодавства про припинення трудового договору може відбуватися з таких підстав (ст. 36 КЗПП):

1) Згода сторін

2) Закінчення терміну трудового договору

3) Розірвання трудового договору за ініціативою працівника, власника, чи уповноваженого ним органу або профспілки

4) Призов працівника на військову службу чи альтернативну службу

5) Переведення працівника з його згоди на іншу роботу або заступання на виборну посаду.

6) Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством

7) Відмова від роботи разом з змінами умов праці

8) Набуття законної сили вироку суду

9) Підстави передбачені трудовим контрактом

Зміна підпорядкованості підприємства, організаційно-правові форми, керівництва підприємства не є підставою для звільнення працівників.

У разі зміни власника підприємства, реорганізації підприємства дія трудового договору продовжується. Припинення ТД з ініціативи власника можливу у разі скорочення чисельності або штату (п. 1 ст. 40 КЗПП).