2. Неофіційні інститути. Основні соціальні інститути.

Класифікація соціальних інститутів:

• Сімейно-родинні інститути ===> виховання підростаючий поколінь; основні ролі-батько, мати, дитина;фізичні елементи: будинок, домашня обстановка; символізують обручки, шлюбний контрактники

• Політичні інститути ===> підтримка законів, правил і стандартів; ролі-суб'єкт права і законодавець; локація: громадські місця і приміщення; символізується прапором, гербом, Конституцією

• Економічні інститути ===> забезпечення економічними благами...

• Релігійні (духовні) інститути

• Освітні інститути

Соціальні інститути поділяються на:

• Офіційні (базуються на нормах права, які прописані державними установами);

• Неофіційні (базуються на нормах моралі, традиціях, не регулюються юридичними нормами);

• "Сучасні" (інститут президентства України з 1991 р.) - якщо знаємо дату виникнення і він існує нещодавно;

• "Історичні" - ми не знаємо авторів і часу виникнення;

• Фундаментальні / першорядної і Похідні/другорядні (інститут дружби);

• Прості і складні / надвеликі системи.

3. Інституціалізація. Деінституціалізація. Реінституціалізація.

Інституціалізація - виникнення, формування, утвердження соціальних інститутів.

Складові становлення інституціалізаціі: потреби в охороні/керівництві/суспільстві ==> потреба в певній організованій діяльності, що скоординована ==> потреба в людях, які будуть відповідати за цю діяльність (норми і закони, за якими діють ці люди) ==> з'являються соціальні статуси в ролі ==> з'являється соціальний інститут.

Деінституціалізація представляє собою процес занепаду та зникнення соціального інституту, тобто коли потреба, яка спричинила виникнення інституту зникла.

Цей процес може бути результатом:

• Позитивним і природним процесом, коли інститут вичерпав свої функції і зникає потреба в його існуванні або коли були винайдено більш сучасні і досконалі інститути (інститут бібліотек втрачає свої позиції);

• Внаслідок природних катаклізмів (інститути, посухи) ті військових дій (громадянських війн, поразок).

Реінституціалізація - процес відродження колишніх інститутів.

4. Загальні функції соціальних інститутів.

Функції соціальних інститутів:

• Фіксація і регуляція соціальних стосунків (інституціалізація);

• Стабілізація соціального життя і структурування суспільства;

• Соціалізація індивідів.

5. Явні та латентні функції соціального інституту.

Явні - ті, які офіційно заявлені і усвідомлюється усіма, очевидні.

Латентні - ті, які не приносять шкоди (приховані).

6. Соціальна мобільність.

1. Інтенсивність соціальної мобільності.

Це вертикальна соціальна дистанція (кількість прошарків), які проходить індивід у своєму вертикальному переміщенні.

Вертикальна мобільність — зміна становища індивіда, яка викликає підвищення або пониження його соціального статусу.

2. Об’єм соціальної мобільності.

Визначається як кількість індивідів, які змінюють положення за певний проміжок часу.

3. Діапазон соціальної мобільності.

Показник кількості статусів, на які потенційно може переміститися індивід.

4. Канали соціальної мобільності за П. Сорокіним.

Найповніший опис каналів вертикальної мобільності здійснив П. Сорокін, який називав їх «каналами вертикальної циркуляції». Функції соціальної циркуляції виконують різні інститути. Сорокін виділяв 7 основних інститутів: армія, церква, школа, сім'я, політичні, економічні і професійні організації.

Армія. Цей інститут відіграє особливо важливу роль в воєнний час. Небезпека, що загрожує армії і державі, примушує останніх ставити солдата в положення, що відповідає його істинним здібностям. Значні втрати серед командного складу призводять до заповнення вакансій людьми нижчих чинів. У ході війни ці люди просуваються в званні передусім за наявності таланту. Отримана таким чином влада використовується для подальшого просування по службі.

Церква. Каналом вертикальної соціальної мобільності церква є лише тоді, коли зростає її соціальна значущість. В періоди занепаду або на початку існування тієї чи іншої конфесії її роль незначна. Люди з нижчих шарів суспільства завдяки церкві можуть зайняти високі позиції у суспільстві, не зважаючи на своє походження.

Школа . Була і залишається одним з головних каналів соціальної циркуляції. В суспільствах де школи доступні для всіх його членів, шкільна система являє собою «соціальний ліфт», що рухається з низів суспільства до його верхів. В суспільствах, де доступ до освіти обмежений, рух відбувається на рівні верхів.

Сім'я і шлюб. Особливо з представниками іншого соціального статусу. Такий шлюб, як правило, призводить соціального просування або до соціальної деградації одного з партнерів.

Політичні організації. Політичні організації, починаючи з уряду і закінчуючи політичними партіями також відіграють роль у вертикальній циркуляції. Людина, яка отримує посаду або стає службовцем у впливового правителя, піднімається за допомогою цього ліфта. Крім того, вона має можливість швидкого просування, якщо її служба виявляється ціннішою.

Професійні організації. Це наукові, літературні, творчі інститути і організації. Оскільки вхід до таких організацій відбувається відповідно до здібностей індивіда, а не до соціального статусу, то просування всередині такого інституту супроводжується загальним просуванням соціальною драбиною.