12. Бідність. Бідні прошарки суспільства.

1. Різновиди бідності, які виокремлюються у соціології.

Бідність поділяється на:

1. Поточну (бідність, яка існує на даний момент);

2. Хронічну (яка постійно відновлюється і є довготривалою).

Різновиди бідності:

1. "Бідність сильних" (працездатне населення з освітою, яке має професійну підготовку але не може в даній країні забезпечити рівень життя);

2. "Бідність слабких" (традиційні бідні прошарки такі як: інваліди, пенсіонери, неповні сім'ї і непрацюючі громадяни).

Також є:

1. Достойна бідність (люди, які потрапляють в складні життєві умови, кризові ситуації);

2. Недостойні бідні (як правило алкозалежні, наркозалежні).

2. Дослідники, які вивчали бідність.

В 1961 році Оскар Левіс проводив дослідження у Мексиці і на його підставі сформулював поняття субкультури бідності і досліджуючи населення в Мексиці він зіштовхнувся з таким явищем: для компенсаціі свого злиденного або бідного положення, населення формує специфічну систему цінностей, яка допомагає їм виправдати своє положення.

Були виявлені такі характерні риси бідності:

1. Підвищена агресивність

2. Озлобленість

3. Культ сили

4. Схильність до ризикованих заходів

5. Звинувачення інших у власних бідах

6. Специфічне розуміння успіху у житті.

Пізніше Оскар Левіс проводив дослідження на Кубі: за економічними показниками більшість населення Куби відновився до категорії бідних, але в цього населення був відсутній "комплекс бідності", на відміну від Мексики; їм не були властиві риси бідності (апатія, песимізм)

Ч. Бут і С. Ранті Вони дослідили поріг бідності і становив 1 фунт на тиждень. Бут населення розділив на 8 груп за розміром прибутків і регулярність їх отримання, 4 найнижчих груп відносив до бідних.

Ф. Ле Плех

Виявив факти: 1) У бідних найвищі витрати з сімейного бюджету на харчування. 2) Виявив що бідні прошарки більше інших витрачають на алкоголь та бездумні розваги.

3. «Слабкі» та «сильні» бідні.

"Бідність сильних" (працездатне населення з освітою, яке має професійну підготовку але не може в даній країні забезпечити рівень життя);

"Бідність слабких" (традиційні бідні прошарки такі як: інваліди, пенсіонери, неповні сім'ї і непрацюючі громадяни).

4. Масштаб бідності.

Масштаб бідності (рівень / коефіцієнт бідності) у соціології визначається як % населення країни, який проживає нижче порогу бідності.

Поріг бідності - сума коштів, яка офіційно встановлена в якості мінімального прибутку, завдяки якому сім'я може підтримувати нормальний рівень життя.

Серед прошарку бідності вирізняють "крайню бідність" або злиденність. До найбідніших відносять людей, які можуть підтримувати лише фізичні потреби або біологічне виживання (це соціальне дно або андерклас). Вони, як правило, живуть на милостиню, на відміну від бідного населення, яке живе на дотації / пенсії.

5. Ознаки субкультури бідності.

Ознаки субкультури бідності:

• Девіантна поведінка (наркоманія, алкоголізм, проституція);

• Відсутність життєвих планів і впевненості в собі;

• Підвищена конфліктність внутрішньосімейних відносин;

• Політична пасивність та відчуження;

• Економічна і соціальна залежність;

• Домінування положення жінки в сім'ї;

• Культ фізичної сили.