1. Етапи становлення п.П. Як наукової дисципліни.

П.П. – інтегрована сфера політичної науки і психології, в якій досліджуються психологічні компоненти і феномени, що формуються у людей в результаті соціально-політичних відносин і реалізуються в політичних діях індивідів, соц. Груп, класів, народів.

Етапи (за Шестопал)

• П.п. як наступниця досвіду (Лао Цзи, Конфуцій, Сенека, Руссо, Гегель) на основі несистематизованих ідей, на основі яких пізніше сформувались концепції (2 пол. 19 століття, психологія мас Лебона).

• Становлення п.п. в контексті психологічних досліджень 19 століття; п. мас. Народів, рас, характерів та менталітету (Лебон, Тард, Сігеле, Леві-Брюль, Февр), а також психологія особи в політиці (Маслоу, Айзек, Левін).

• Психоаналіз (Ласуел, Фрейд, Уотсон, Скіпер).

• Російські дослідження (Бєхтярєв, Ковалевський, Чулков, Едкіндт).

2. Об’єкт і предмет

Об’єкт – взаємовідносини суб’єкта політики, природа влади, механізми та умови дослідження політичних цілей.

Предмет – психологічні компоненти поведінки людини; аспекти політичного життя суспільства в усій багатовимірності; психологчні аспекти політичної активності суб’єктів; певні особливості політичної поведінки конкретної людини-політика, лідера групи; закономірності ідеологічного процесу як складові суперечливого і неоднорідного явища (когнітивності); підсвідоме, психобіографічний метод, встановлення мотивів дій.

3. Методи і функції

Методи: - статистичні дані; - спостереження; - опитування; - моделювання ситуацій; - психо-семантичний аналіз (символи та образи); - метод експертних оцінок.

Функції: - пізнавальна; - адаптаційна; - мотиваційна.

4. Стійкі елементи у структурі політичної психології

Стійкі (політичні орієнтації та установки, стереотипи та психологічні типи особистості).

• Політична орієнтація (франц. orientation — звернений на схід, від лат. oriens — схід) — певні уявлення політичних суб'єктів про цілі, завдання діяльності політичних партій, політичного режиму, суспільства в цілому.Політична орієнтація — це, з одного боку, певні словесно оформлені ідеї та цінності, з іншого — несвідомі або не цілком свідомі мотиви, які людина переживає на емоційному рівні.

• Політична установка розуміється як усвідомлена готовність людини вести себе відповідним чином, це своєрідна суб'єктивна налаштованість на відповідні дії по відношенню до певного суб'єкта (режиму, партії, інституції). Американський політолог В. Розенбаум пропонує свою класифікацію політичних установок, у якій виділяє три головні групи. Першу групу складають установки стосовно політичної системи, політичного режиму, пануючих норм і традицій. Другу -установки, які визначають ідентифікацію індивіда, його співвідношення до "інших" (осіб, організацій). Третю групу складають установки, які характеризують сприйняття особи як "себе" у політиці, самосприйняття.

• Політичний стереотип (грец. stereos — твердий іtypos — відбиток, зразок) — спрощене стандартизоване, схематизоване, аксіоматичне й емоційно забарвлене уявлення про суб'єкт політи­ки, соціальне, політичне явище. За словами американського публіциста В. Ліпмана, стереотипи є впорядкованими, детермінованими культу­рою картинками світу в голові людини, які економлять її зусилля при сприйнятті складних соціальних об'єктів, захищають її цінності, позиції і права.