
- •Поняття та структура цивільного законодавства
- •2.Д ії цивільного законодавства у часі , просторі та за колом осіб
- •3. Поняття аналогії закону та права
- •5. Метод цивільно правового регулювання
- •6. Принципи цивільного права
- •7. Функції цивільного права
- •8. Система цивільного права
- •9. Поняття цивільних правовідносин
- •10. Особливості цивільних правовідносин
- •11.Елементи цивільних правовідносин
- •12. Поняття юридичного факту у цивільному праві та юридичний склад
- •13.Поняття здыснення цив. Прав та обовязкыв
- •14. Способи і межі здіснення цивільних прав
- •15. Поняття цивільно-правової відповідальності
- •16.Форми і види цивільної правової відповідальності
- •17 Склад правопорушення та умови цивільно-правової відповідальності
- •18 Обекти цивільних прав
- •19 Речі як об'єкти цивільнихправ, їх класифікація. Майно.
- •20 Гроші валютні цінності та цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •22 Поняття дієздатності і правоздатності фізичної особи
- •23. Місце проживання фіз.. Особи.
- •Ім'я фізичної особи
- •24 Повна часткова й неповна дієздатність
- •25 Обмеження і відновлення цивільної дієздатності
- •Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може самостійно вчиняти лише дрібні побутові угоди.
- •26 Визнання фізичної особи недієздатною і відновлення дієздатності
- •27 Визнання фізичної особи безвісно відсутньою
- •28 Визнання фізичної особи померлою
- •29 Опіка і піклування
- •31 Види юридичних осіб
- •30 Поняття фізичної особи
- •32. Правозд. Та дієздат. Юридичної особи.
- •33. Державна реєстрація юридичних осіб
- •34. Філії та представництва юридичної особи.
- •35. Порядок припинення діяльності юридичної особи.
- •36. Поняття правочину.
- •37. Види правочину.
- •38. Умови дійсності правочинів
- •39. Державна реєстрація правочинів
- •40. Правові наслідки недодержання сторонами вимог закону при вчиненні правочину.
- •41. Наслідки Недійсності правочину
- •42. Поняття представництва.
- •46. Припинення представництва.
- •48.Види цивільно-правових строків і термінів
- •49.Поняття сутність та значення позовної давності
- •50.Вимоги на які позовна давність не поширюється.
- •51.Види позовної давності
- •52.Цінні папери як об*єкт цивільного права.
- •53.Поняття права власності.
- •54.Способи набуття і припинення права власності.
- •55.Право приватної власності юридичних осіб.
- •57.Право спільної власності.
- •58.Засоби цивільно-правового захисту права власності
- •59.Загальні положення про спадкування.
- •60.Спадкування за заповітом.
- •61.Спадкування за законом.
- •47.Поняття та значення строків(термінів) у цивільному праві
- •56.Право державної власності.
- •62. Здійснення права на спадкування.
- •63. Оформлення права на спадщину
- •64. Поняття та зміст спадкового договору.
- •2. Сторони спадкового договору
- •65. Загальні поняьья про забовьязання.
- •67. Субєкти забовязань.
- •68. Виконання забовьязань.
- •69. Способи забезпечення належного виконання забовьязань.
- •70. Поняття та предмет господарського права.
- •71. Поняття господарських правовідносин.
- •72. Ознаки та види Господарських правовідносин.
- •73. Методи Господарського права.
- •74. Поняття Субьекта господарського права.
- •75. Види суб’єктів господарського права.
- •78. Поняття та зміст підприємництва
- •79.Поняття господарського договору
- •81.Правова основа господарських договорів
- •82.Класифікація ція госп. Договорів
- •88.Поняттята правовий режим іноз. Інвестицій
- •89.Поняття вільних економічних зон
- •92 Суб'єктивиконаннязобов'язань, замінуосіб у зобов'язанні,зобов'язаннятретійособі.
- •93 Об єктиАвторського права
- •94 Поняття права інтелектуальноївласності
- •95. Командитне товариство
- •96 Організаційно - правові форми підприємств
- •97.Товариство з обмеженою відповідальністю, Товариство з додатковою відповідальністю
- •98.По́вне товари́ство
- •99.Поняття та юридичний статус акціонерного товариства
- •100.Фізи́чна особа.Правосуб’єктність фізичних осіб
- •101.Право володіння чужим майном
- •102.Речовинно правові способи захисту права власності
- •103.Зупинення та переривання перебігу строку позовної давності
- •104.Поняття і види особистих немайнових прав.
- •105.Створення та державна реєстрація юридичної особи
- •106. Право обмеженого користування чужими речами
100.Фізи́чна особа.Правосуб’єктність фізичних осіб
Фізи́чнаосо́ба — у цивільномуправітермін, щовикористовується для позначеннялюдини (громадянина) як учасникаправовихвідносин. Фізична особа такожпідпорядковуєтьсяпевним нормам та правилам поведінки.
Обмеження права фізичної особи на здійсненняпідприємницькоїдіяльностівстановлюютьсяКонституцієюУкраїни та законом. Фізична особа здійснюєсвоє право на підприємницькудіяльність за умовиїїдержавноїреєстрації в порядку, встановленому законом.
Інформація про державнуреєстраціюфізичнихосіб-підприємців є відкритою. Якщо особа розпочалапідприємницькудіяльність без державноїреєстрації, уклавшивідповідні договори, вона не має права оскаржуватиці договори на тійпідставі, що вона не є підприємцем.
Фізична особа-підприємецьвідповідає по зобов'язаннях, пов'язаними з підприємницькоюдіяльністю, всімсвоїммайном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути зверненестягнення.
Фізична особа реєструєтьсяпідприємцем за місцем прописки (реєстрації).
Приватнимипідприємцями не можуть бути військовослужбовці, державніслужбовці, народнідепутати, особи, якімаютьсудимість за корисливізлочини.
Фізичні особи — суб'єктипідприємницькоїдіяльності (громадяни — підприємці) Найпростішою формою здійсненняпідприємницькоїдіяльності є форма приватного підприємництвафізичними особами, тобто без створенняпідприємствчиіншихюридичнихосіб. Ринковаекономіканадаєможливостілюдині, яка маєбажання, знання, коштиабомайно і на яку не поширюютьсязаконодавчі заборони, розпочати справу і втілити у життясвоєуявлення про ефективну, прибутковудіяльність та, як наслідок, досягтиматеріальногодобробуту.
Спеціального нормативного акта, якийвстановлювавбиправовий статус громадянина-підприємця, на сьогодні не існує.Відповідніположеннящодо права фізичної особи на зайняттяпідприємницькоюдіяльністюмістяться у гл. 13 ГК України, гл. 5 ЦК України та у відповіднихгалузевих документах, щорегулюютьвідповідний вид діяльності. 19 жовтня 2000 р. Верховна Рада Україниприйняла Закон № 2063-Ш «Про державнупідтримку малого підприємництва», ст. 1 якоговіднеслафізичнихосіб — приватнихпідприємців до суб'єктів малого підприємництва.
Правосуб’єктність фізичних осіб (індивідуальних суб’єктів правовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.
101.Право володіння чужим майном
Право володіння — це фактичний стан. Володілець, що має певну річ, вважає її своєю за правом, однак може не мати такого права. Про те, шо він не має цього права, володілець може й не знати. Але для визначення володіння це не має значення.
Для фактичного володіння характерні два елементи: об'єктивний — фактично мати річ у своєму володінні й суб'єктивний — вважати річ своєю.
Зауважимо, що володіння як юридичний факт можливе без відповідного правового титулу, тобто це безтитульне володіння. Якщо це володіння власника, воно захищається правом власності; титульне володіння (орендар, наймач) захищається відповідним договором.
Спеціального захисту потребує володіння, яке не має правового титулу. У гл. 31 ЦК України йдеться про добросовісне і недобросовісне володіння. Однак згідно зі ст. 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також на інших встановлених законом підставах.
Разом з тим, як відомо, таке володіння справді є правом на володіння, оскільки спирається на правовий титул. Цивільний кодекс України не роз'яснює як має захищатися добросовісний володілець (але незаконний) від посягань третіх осіб. Це означає, що в такого володільця річ може бути вилучена будь-якою особою незалежно від того, чи має вона підставу для вилучення.
Володіння може бути законним і незаконним. Законним є володіння, що спирається на титул. Фактичне володіння такого титулу не має, тому його можна вважати незаконним.
Незаконне володіння поділяється на добросовісне і недобросовісне. Добросовісним визнається володіння, коли володілець не знав і не міг знати про те, що володіє чужим майном. Розмежовуються ці володіння за суб'єктивним критерієм: знав чи не знав. Визначати характер володіння може лише суд.