23. Місце проживання фіз.. Особи.

1. Місцем проживання фізічної особини є житловий будинок, квартира, Інше приміщення, прідатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель ТОЩО), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа прожіває Постійно, переважно або тимчасово. 2. Фізична особа, Яка досягла чотірнадцяті РОКІВ, Вільно обірає собі Місце проживання, за вінятком обмежень, які встановлюються законом. 3. Місцем проживання фізічної особини у віці від десяти до чотірнадцяті РОКІВ є Місце проживання її Батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вон прожіває, опікуна або Місцезнаходження навчального закладу чі закладу охорони здоров'я ТОЩО, в якому вон прожіває, ЯКЩО Інше Місце проживання не встановлено за Згідно Між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, Яка віконує Щодо неї функції опікуна. У разі спору Місце проживання фізічної особини у віці від десяти до чотірнадцяті РОКІВ візначається органом опікі та піклування або судом. 4. Місцем проживання фізічної особини, Яка НЕ ​​досягла десяти РОКІВ, є Місце проживання її Батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вон прожіває, опікуна або Місцезнаходження навчального закладу чі закладу охорони здоров'я, в якому вон прожіває. 5. Місцем проживання недієздатної особи є Місце проживання її опікуна або Місцезнаходження відповідної організації, Яка віконує Щодо неї функції опікуна.

Ім'я фізичної особи

Фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, влас­ного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Ім'я фізичній особі надається відповідно до закону. 1-3. Право на ім'я належить до особистих невідчужуваних прав громадян. Ст. 28 ЦК передбачає, що фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям, яке надається їй відповідно до закону. Разом з тим, при здійсненні окремих цивільних прав фізична особа може використовувати псевдонім (вигадане ім'я) або діяти без зазначення імені. Наприклад, автори творів науки, літератури, мистецтва і суміжних прав можуть ви­користовувати для індивідуалізації псевдонім, що не повторює ім'я іншої особи. Відповідно до Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 р. дитина здобуває право на ім'я з моменту народження. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить. Саме це є ознаки, які індивідуалізують фізичну особу, як учасника цивільних відносин. У ст.ст. 145-148 СК встановлено, що ім'я дитині дається за згодою батьків, по батькові привласнюється по імені батька, якщо інше не передбачено законами України чи не засно­вано на національних звичаях. Прізвище дитини визначається за прізвищем батьків, а коли вони носять різні прізвища — за згодою між ними. Суперечки між батьками з приводу імені чи прізвища дитини вирішуються органами опіки і піклування. Якщо батьківство дитини не встановлене в передбаченому законом порядку, то ім'я дитині дається за вказів­кою матері, по батькові — по імені особи, записаної у свідоцтві про народження дитини в якості її батька, а прізвище — за прізвищем матері. Ім'я, по батькові і прізвище реєстру­ються в органах РАЦС (ст. 49 ЦК). У ст. 28 ЦК немає згадки про право громадянина на зміну імені. Проте, СК передбачає таку можливість у разі укладення шлюбу (ст. 35), розірванні шлюбу (ст. 113), визнання його недійсним (ст.ст. 45, 46), усиновлення (ст. 231), встановлення батьківства. До досягнення дитиною віку 16 років органи опіки і піклування за спільною заявою батьків вправі, вихо­дячи з інтересів дитини, змінити її ім'я, а також прізвище на прізвище іншого батька. Таке прохання може бути викликане невдалим сполученням імені і по батькові, труднощами ви­мови чи іншими причинами. Після досягнення дитиною 7 років на це необхідна її згода. При роздільному проживанні батьків той із них, з яким дитина проживає постійно, вправі просити про присвоєння дитині свого прізвища, що заявник носить у цей час (дошлюбне чи за другим шлюбом). Питання вирішується органами опіки і піклування, виходячи з ін­тересів дитини і за її згодою, якщо вона досягла 7-літнього віку. В інших випадках зміна прізвища та імені відбувається у порядку, визначеному спеці­альним законодавством. Зокрема, фізична особа, якій виповнилося 16 років, може змінити своє прізвище та ім'я за власним бажанням. Особа, що досягла 14 років, може зробити це за згодою батьків або того з них, з ким вона проживає, або піклувальника, але за умови, що це відповідає її інтересам. Порядок зміни прізвища, імені і по батькові громадян України визначається Указом Президента України від 31 грудня 1991 р. «Про порядок зміни грома­дянами прізвищ, імен і по батькові» і положенням «Про порядок розгляду клопотання про зміну громадянами України прізвищ, імен і по батькові», затвердженим Постановою Кабі­нету Міністрів України від 27 березня 1993 р. При зміні імені відповідні зміни вносяться в актовий запис про народження та інші до­кументи. Паспорт підлягає заміні. Усі права й обов'язки, придбані громадянином під ко­лишнім ім'ям, зберігають чинність. Про зміну імені слід повідомити своїх кредиторів та боржників, органи міліції тощо.