20 Гроші валютні цінності та цінні папери як об'єкти цивільних прав

Цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді дивідентів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінний папір - це такий документ, пред'явлення якого потрібне для здійснення засвідченного ним майнового права.

Види цінних паперів :1) акції; 2) облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик; 3) облігації підприємств; 4) казначейські зобов'язання республіки; 5) ощадні сертифікати; 6) векселі; 7) приватизаційні номери.

1) Акцією визнається цінний папер без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує чольство в акціонерному товаристві та право научасть в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденту, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

2) Облігація - це цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує забов'язання відшкодувати йому намінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в цьому строк з виплатою фінансового процента (якщо інше не передбачене умовами випуску).

3) Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх норм власності і не дають їх власникам правана участь в управлінні.

4) Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають на одержання фінансового доходу.

5) Ощадний сертифікат - це пісьмове свідоцтво банку про допонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому

6) Вексель - це цінний папер, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Гроші як об'єкт цивільних прав.. Грошам властиві ознаки родових, подільних і замінних речей. Особливість грошей, як родових і подільних речей, полягає у тому, що вони визначаються не кількістю грошових знаків, а числом вказаних у знаках грошових одиниць - грошовою сумою. Внаслідок цих якостей грошей борг можна погасити будь-якими купюрами. Гроші можуть бути як основним об'єктом цивільних прав, так і виконувати функцію загального еквівалента платежів. 21 Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав

До особливої групи об'єктів цивільних прав відносяться нематеріальні блага, під якими розуміються ті, що не мають економічного змісту і не віддільні від особи, їх носія блага і свободи, визнані чинним законодавством. Характерна особливість цієї групи об'єктів полягає в тому, що вони: 1) не мають матеріального (майнового) змісту; 2) невіддільні від особи їх носія; 3) володіють властивістю індивідуалізації самої особи володаря цих прав. ЦК України містить правила, направлені на врегулювання і захист нематеріальних благ, які істотно відрізняються від колишнього цивільного законодавства . Нематеріальні блага розглядаються як різновид об'єктів, з приводу яких можуть виникати цивільні правовідносини. Перелік нематеріальних благ, що юридично захищаються, можна підрозділити на: а) нематеріальні блага, що набуваються громадянами і юридичними особами через народження (створення), і б) нематеріальні блага, що набуваються ними через закон. Те, що ЦК України дає лише зразковий перелік нематеріальних благ, що користуються цивільно-правовим захистом, дозволяє зробити висновок про те, що об'єктом цивільно-правових відносин може виявитися і не назване ЦК нематеріальне благо. До нематеріальних благ, що набуваються громадянами і юридичними особами через народження (створення), відноситься життя, здоров'я, гідність особи, особиста недоторканність, честь і добре ім'я, ділова репутація, недоторканність приватного життя, особиста і сімейна таємниця; до нематеріальних благ, що набуваються через закон, - право вільного пересування, право вибору місця перебування і проживання, право на ім'я, інші особисті немайнові права. Як інші нематеріальні права, - право на життя, здоров'я і ін. Особисте немайнове право, що кореспондує нематеріальному благу або що існує окремо від нього, виявляється як би благом другого рівня, а саме життя, здоров'я і ін. є благом, яке передує праву на нього, і в цьому сенсі можуть визнаватися благом першого рівня. Поняття "Нематеріальне благо" є збірним, таким, що відноситься як до самого "блага", так і до особистих немайнових прав. Наявністю цих доданків нематеріального блага можна пояснити тим, що в характеристиці відносин, регульованих цивільним законодавством, мовиться, з одного боку, про регулювання, а з іншою, про захист нематеріальних благ, що не слід розуміти як зіставлення регулювання захисту, і навпаки, бо здійснення захисту припускає регулювання, а регулювання може виявитися безглуздим за відсутності захисту. Блага першого рівня нерозривно пов'язані з самим існуванням особи. Вони об'єктивно існують незалежно від їх правової регламентації і лише у випадках посягань на ці блага потребують правового захисту. Право громадян на захист честі, достоїнства, ділової репутації є їх конституційним правом, а ділова репутація юридичних осіб - однією з умов їх успішної діяльності. Блага другого рівня: право на ім'я, право авторства і інші особисті немайнові права - є суб'єктивними правами, створюючими зміст конкретного правовідношення і тим самим вже врегульованими нормами права. У разі ж порушення цих прав вони користуються правовим захистом . Правовідношення, елементом якого є суб'єктивне право особи на нематеріальне благо, є абсолютним, оскільки управомоченному суб'єктові протиставляються абсолютно всі, зобов'язані утримуватися від порушення цього права. Проте у разі його порушення воно набуває характеру відносного правовідношення. Для обох складових "нематеріальних благ" характерними виявляються, принаймні, дві нерозривно зв'язані між собою ознаки. Це: 1) відсутність матеріального (майнового) змісту і 2) нерозривний зв'язок з особою носія, що зумовлює невідчужуваність і непередаваність цього блага. Невідчужуваність нематеріальних благ не виключає того, що їх здійснення і захист можуть бути доручені третім особам, наприклад, позови про захист честі і гідності неповнолітніх можуть пред'явити їх законні представники. Відсутність економічного змісту нематеріального блага, його нерозривний зв'язок з особою носія є необхідними, але не винятковими ознаками. Будучи невіддільним від особи носія даного нематеріального блага, наявність цього блага індивідуалізує, робить неповторною саму особу носія. Нематеріальні блага характеризують суспільний стан їх володаря і є його невід'ємним, хоча і схильним змінам, якістю протягом всього періоду його існування. Нематеріальні блага існують без обмеження терміну їх дії. Слід, втім, відзначити, що обидві ці ознаки певною мірою носять умовний характер. Утиск нематеріальних благ може мати для їх носія вельми відчутні наслідки економічного характеру. Так, підрив ділової репутації юридичної особи або індивідуального підприємця може викликати відтік клієнтури, посилювання умов надання кредиту і так далі. З іншого боку, ділова репутація, що склалася, служить гарантом того, що особа, що займається підприємницькою діяльністю, залишиться на плаву і тоді, коли її справи тимчасово похитнулися. Що ж до іншої ознаки нематеріальних благ, а саме невіддільності від їх носія, то і їх значення не слід перебільшувати. Багато з них спочатку призначений до того, щоб циркулювати в цивільному обороті і приносити прибуток. Це відноситься, зокрема, до такого нематеріального блага, як інтелектуальна власність. Специфічна підстава виникнення особистих немайнових прав на нематеріальні блага: не через юридичний факт, а безпосередньо на підставі вказівки закону. Зміст особистого немайнового права не включає, за загальним правилом, здійснення позитивних цивільно-правових дій, хоча управомоченний суб'єкт на свій розсуд використовує ті, що належать йому особисті нематеріальні блага. Зобов'язані особи повинні утримуватися від порушення відповідного блага, наприклад, від вторгнення в особисте життя громадянина, від неправомірного використання найменування юридичної особи (імені громадянина). Разом з тим не допускається використання що належить громадянинові (юридичній особі) прав виключно з наміром заподіяти шкоду іншій особі, а також зловживання правом в інших формах . Особливість здійснення особистих немайнових прав полягає в тому, що законом визначаються не межі реалізації нематеріальних благ управомоченою особою, а встановлюються межі втручання сторонніх осіб в особисту сферу і, якщо ці межі порушуються, допускається застосування примусових заходів до їх відновлення. При встановленні меж поведінки управомочених і зобов'язаних осіб істотного значення набувають норми моралі.

Особисті нематеріальні блага представляють самостійну цінність для їх носія і існують незалежно від ступеня і характеру їх правового врегулювання. Останніми роками під впливом багатьох чинників економічного, політичного, міжнародно-правового характеру розширена правова регламентація особистих немайнових відносин і розширений перелік нематеріальних благ, що підлягають захисту цивільно-правовими способами.