70.Нормування іонізуючого випромінювання.

Допустимі дози іонізуючого випромінювання регламентуються нормами радіаційної безпеки України (НРБГУ-97). Згідно з цим нормативним документом визначені такі категорії опромінених осіб:

*категорія А – особи,що постійно чи тимчасово працюють з джерелами іонізуючого випромінювання;

*категорія Б – обмежена частина населення(особи що не працюють безпосередньо з джерелами випромінювання,але за умовами проживання або розташування робочих місць можуть підлягати опроміненню);

*категорія В – населення області,країни.

За ступенем чутливості до іонізуючого випромінювання встановлено з групи критичних органів організму,опромінення яких спричинює найбільшу шкоду здоров’ю людини:

І – все тіло,статеві органи,червоний кістковий мозок;

ІІ – щитовидна залоза,м’язи,жирова тканина,шлунковий тракт,легені,кришталик ока;

ІІІ – кісткова тканини,шкіра,кисті,передпліччя,стегна,стопи.

Залежно від групи критичних органів для осіб категорії А встановлено гранично допустиму дозу(ГДД) за рік,а для осіб категорії Б – границю дози за рік.

Дози опромінення для різних груп критичних органів осіб категорії А та Б,м³в/рік:

Група критичних органів	Гранично допустима доза для осіб категорії А	Границя дози для осіб категорії Б
І	50	5
ІІ	150	15
ІІІ	300	30

Еквівалентна доза Н(бер),накопичення в критичному органі за час Т(років)від початку професійної роботи,не повинна перевищувати значень,що визначаються за формулою:Н=ГДД*Т.

Для населення (категорія В)доза опромінення не регламентується,оскільки передбачається,що їх опромінення відбувається в основному за рахунок природного фону та рентгенодіагностики.

71.Пожежна безпека. Загальні відомості про процес горіння.

Пожежа – це неконтрольоване горіння поза спеціальним вогнищем,що розповсюджується в часі і просторі та створює загрозу життю і здоров’ю людей,навколишньому середовищі,призводить до матеріальних збитків.

Пожежна небезпека – можливість виникнення та (або) розвитку пожежі в будь – якій речовині,процесі,стані.

Основні причини виникнення пожеж:

*необережне поводження з вогнем;

*незадовільний стан електротехнічних пристроїв та порушення правил їх монтажу та експлуатації;

*несправність опалювальних приладів та порушення правил їх експлуатації;

*невиконання вимог нормативних документів з питань пожежної безпеки.

Поже́жна безпе́ка — стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю відкидається можливість виникнення та розвиток пожежі, і впливу на людей її небезпечних факторів, а також забезпечується захист матеріальних цінностей. Основними напрямками забезпечення пожежної безпеки є усунення умов виникнення пожежі та мінімізація її наслідків.

Горіння – це екзотермічна реакція окислення речовини,яка супроводжується виділеннями диму та (або) виникнення полум’я. для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини,окислювача та джерела запалювання.

Розрізняють два види горіння:

*повне – при достатній кількості окислювача;

*неповне – при нестачі окислювача.

За швидкістю розповсюдження полум’я горіння поділяється на:

*дефлаграційне (в межах 2-7м/с);

*вибухове (при десятках і навіть сотнях метрів за секунду);

*детонаційне (при тисячах метрів за секунду).

Горіння може бути гомогенним та гетерогенним. При гомогенному горінні речовини,що вступають в реакцію окислення мають однаковий агрегатний стан. Як правило,пожежі характеризуються гетерогенним дифузним горінням,швидкість переміщення полум’я якого залежить вд швидкості дифузії кисню повітря до осередку горіння.