55.Вібрація та її види. Джерела вібрації.

Причиною виникнення вібрацій є неврівноважені силові зусилля,які виникають при роботі машин і агрегатів. В одних випадках джерелом їх виникнення є зворотно – поступальний рух деталей;в інших випадках неврівноважені обертові маси. Інколи вібрації створюються ударами деталей.

Розрізняють загальну і локальну(місцеву) вібрації.

Загальна - викликає струс всього організму,місцева – передає коливальний рух на окремі частини тіла. Загальною уражаються транспортні робітники;локальна присутня при роботі з ручними механізованими електричними чи пневматичними інструментами. Інколи на роботу працівника має вплив комбінована вібрація (поєднання загальної і локальної вібрацій).

Залежно від джерела загальна ділиться на транспортну,технологічну і транспортно – технологічну.

Транспортна виникає при русі машин по місцевій;транспортно – технологічна при роботі машин і механізмів,що використовують технологічні операції в стаціонарному положенні та при переміщенні по спеціально підготовленій частині виробничого приміщення. Технологічна – виникає при оботі стаціонарних машин або передається на робочі місця що не мають джерел вібрації.

За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:

- постійні,для яких величина віброприскорення або віброшвидкості

змінюється менше ніж у 2 рази (менше 6 дБ) за робочу зміну;

-непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкості змінюється не менше ніж у 2 рази (6 дБ і більше) за робочу зміну.

Непостійні вібрації поділяють на:

-коливні, рівні яких безперервно змінюються в часі;

-переривчасті, коли контакт з вібрацією в процесі роботи переривається,причому довжина інтервалів, під час яких має місце контакт, становить більше 1 с;

-імпульсні,що складаються з одного або кількох вібраційних впливів (наприклад, ударів),кожен довжиною менше ніж 1 с,при частоті їх дії менше ніж 5,6 Гц.

56.Вібрація та її основні характеристики.

Для вивчення процесу вібрації використовують спектри діючих значень параметрів або значення середніх квадратів останніх. Під спектром розуміють весь можливий діапазон реалізації того чи іншого параметра.

В практиці віброакустичних досліджень весь діапазон частот (спектр) вібрацій розбивають на октавні смуги.

При віброакустичних дослідженнях вводять поняття логарифмічного рівня коливань-характеристика коливань, де зрівнюються дві однойменні фізичні величини, пропорційні логарифму відношення величини,що оцінюється,до вихідного значення цієї величини. Вібрація оцінюється величиною вираженою в децибелах (дБ).

Рівень віброшвидкості визначається за формулою: L_V=20* lg(V/V₀).

де: V – середня віброшвидкість, яка береться у відповідній смузі частот,м/с;

V0–порогове значення віброшвидкості(опорна віброшвидкість), яка за міжнародним стандартом дорівнює 5*10 ^-8м/с.

Спектри рівнів віброшвидкості є основними характеристиками вібрацій. Зниження вібрації визначається різницею рівнів: ∆L_V=L_V1-L_V2,

де: L_V1 і L_V2 - відповідно рівні віброшвидкості до і після проведення заходів із зменшення вібрації.

Рівень віброприскорення визначається за формулою: L_W=20lg(W/W₀),

де: W – середнє віброприскорення,яке визначається у відповідній смузі частот,м/с²;

W₀ – порогове значення віброприскорення, яке за міжнародним стандартом дорівнює 3*10^-4м/с².

Основними параметрами що характеризують вібрацію,яка відбувається за синосуїдальним законом є:

*амплітуда зміщення, Х_m – величина найбільшого відхилення коливальної точки від положення рівноваги. Зміщення визначають за формулою:

Х= Х_m + sin(ω*t+ɸ)

де: ω-кругова частота(ω=2πƒ);

ɸ - початкова фаза.

* швидкість коливальної точки v(v= ω Х_m);

*прискорення коливальної точки α(α= ω² Х_m);

*період коливань Т – проміжок часу між двома послідовними однаковими станами системи;

*частота коливань ƒ(ƒ=1/Т),Гц.

В загальному випадку фізична величина,яка характеризує вібрацію,є деякою функцією часу.