41.Штучне освітлення. Види штучного освітлення.

Штучне освітлення передбачається в приміщеннях,в яких недостатньо природного світла чи для освітлення приміщення в той час,коли природне світло відсутнє.

За конструктивним використанням може бути трьох видів – місцеве,загальне і комбіноване,тобто поєднане загальне освітлення з місцевим,яке концентрує світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Використання одного місцевого освітлення всередині приміщення не допускається.

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на:

1)робоче – обов’язкове у всіх приміщеннях і на освітлюваних територіях для забезпечення нормальної роботи,проходу людей і руху транспорту;

2)аварійне – належить влаштовувати у тих випадках,коли раптове відключення робочого освітлення (при аварії) і пов’язане з цим порушення нормального обслуговування може спричинити вибух,пожежу отруєння людей чи призведе до зупинки технічного процесу для якого недопустимі перерви. Найменша освітленість робочих поверхонь,які потребують обслуговування при аварійному режимі,повинна становити 5% освітленості,яка нормується для робочого освітлення при системі загального освітлення,але не менше 2лк всередині будівель.

До спеціальних видів освітлення відносять:охоронне,чергове,бактерицидне і ерітемне (штучного ультрафіолетового опромінення).

42. Нормування штучного освітлення.????????????????

Нормами встановлюються мінімально допустимі величини освітленості виробничих та допоміжних приміщень, житлових та громадських будівель, територій виробничих підприємств, відкритих просторів та залізничних шляхів. Мінімальна освітленість встановлюється залежно від характеру зорової роботи за найменшим розміром об'єкта розрізнення, контрастом об'єкта з фоном і характеристикою фону. Враховується система робочого освітлення (загальне або комбіноване) та джерела світла (лампи розжарювання або газорозрядні).

Згідно з нормами всі роботи в залежності від розміру об'єкта розрізнення поділяються на 8 розрядів, більшість з яких ділиться на 4 підрозряди (а, б, в, г) за характером фону р та величиною контрасту об'єкта з фоном К.

На промислових підприємствах робоче освітлення більшості виробничих приміщень відповідає III...VIII розрядам зорових робіт. Приміщення в основному обладнуються системами комбінованого освітлення. На поточних лініях воно локалізоване.

Крім робочого освітлення, нормами передбачається встановлення аварійного, евакуаційного та охоронного освітлення.

43. Методи розрахунку штучного освітлення.

1)метод коефіцієнта використання світлового потоку,який враховує світловий потік,відбитий від стелі і стін;він є основним для розрахунку загального,рівномірного освітлення при горизонтальній робочій поверхні.

Світловий потік лампи Ф_л (лм)при лампах розжарення чи світловий потік групи ламп світильника при люмінесцентних лампах розраховується за формулою:

Ф=E_H*S*z*k\N*ŋ

де: E_H – нормована мінімальна освітленість,лк (береться зі СНіП ІІ-4-79 залежно від умов зорової роботи);

S – площа освітлювального приміщення,м²;

z – коефіцієнт мінімальної освітленості ,який рівний відношенню Е_ср\Е_мін,значення якого,як правило,приймається в межах 1,1-1,5 (в середньому 1,2);

k – коефіцієнт запасу;

N – кількість світильників в приміщенні(взятих до розрахунку);

ŋ – коефіцієнт використання світлового потоку ламп.

Коефіцієнт використання світлового потоку ŋ є складною функцією багатьох змінних. Він залежить від ККД і кривої розподілу сили світла світильника,від коефіцієнта відбиття світлового потоку від стін і стелі і від показника приміщення i який визначається із співвідношення:

i =A*B/H_P *(A+B)

де: A і B – два характерних розміри приміщення;

H_P – висота світильників над робочою поверхнею.

В практиці допускається відхилення потоку вибраної лампи від розрахункового значення до – 10 і + 20% в іншому випадку вибирається друга схема розміщення світильників.

2)точковий метод використовується для розрахунку локалізованого і місцевого освітлення ,освітлення похилих площин і для перевірки розрахунку рівномірного загального освітлення,коли відбитим світловим потоком можна нехтувати. Він ґрунтується на використанні просторових ізолюкс,тобто ліній рівних освітленості для різних типів світильників з лампами,світловий потік яких 1000лм.

Одночасна дія найближчих до розрахунку точки світильників дає сумарну освітленість ∑Е.

Світловий потік який необхідний для створення освітленості Е_н,визначається за формулою:

Ф=1000* Е_н*k/μ*∑e

де: μ – коефіцієнт,який враховує вплив віддалених світильників та відбитого світла.

Освітленість в розрахунковій точці можна визначити скориставшись формулою:

Е=I cos α /r²

Визначивши необхідний розрахунковий світловий потік,за допомогою довідників вибирають джерела світла,основними характеристиками котрих є потужність,напруга і світловий потік.

3)метод питомої потужності використовують для приблизних розрахунків. Необхідна потужність всіх світильників визначається за формулою:

P=p*S

де: p – питома потужність,Вт/м²;

S – площа приміщення, м².

Величина питомої потужності загального рівномірного освітлення при напрузі 220 В залежить від необхідної освітленості,коефіцієнтів відбиття стін та стелі:Р=ƒ(Е_н,ρ_ст, ρ_стелі).