39. Джерела штучного освітлення,їх переваги та недоліки.

Як джерела світла використовують лами розжарення і газорозрядні лампи.

Лампи розжарення відносяться до джерела світла теплового випромінювання і наразі є розповсюдженими джерелами світла.

Переваги:

- зручні в експлуатації;

- не потребують додаткових пристроїв для включення в мережу;

- невеликий час розгорання;

- прості у використанні.

Недоліки:

- невелика світлова віддача;

- невеликий термін служби;

- в спектрі переважають жовті і червоні промені,що сильно відрізняє їх спектральний склад від сонячного світла,змінює кольоропередачу і робить неможливим виконання ряду робіт.

Використовують різні типи таких ламп:

*вакуумні(НВ);

*газонаповнені біспіральні (НБ);

*біспіральні з криптоно – ксеноновим наповненням (НБК);

*йодисті.

Газорозрядні лампи – це прилади,в яких випромінювання оптичного діапазону спектру відбувається в результаті електричного розряду в атмосфері інертних газів,парів металу чи їх сумішей.

Переваги:

- більша світлова віддача;

- більший термін служби;

- можна одержати світловий потік практично в будь-якій частині спектру,підбираючи певним чином інертні гази і пари металів,в атмосфері яких вдувається розряд.

Недоліки:

- безінерційність випромінювання газорозрядних ламп призводить до наяви пульсацій світлового потоку;

- при розгляданні деталей,що видко рухаються чи обертаються в пульсуючому потоці зорового виникає стробоскопічний ефект,який проявляється у псуванні зорового сприйняття об’єктів розрізнення(замість одного предмета видно зображення декількох,неточно передається напрям і швидкість руху);

- напруга загоряння у газорозрядних ламп значно вище за напругу мережі,тому для включення ламп доводиться використовувати складні пускові пристрої;

- у деяких типів ламп період розгоряння може продовжуватись до 10-15хв.

Найрозповсюдженішими газорозрядними лампами є люмінесцентні,які мають форму циліндричної трубки. Внутрішня поверхня цієї трубки покрита тонким шаром люмінофору,котрий служить для перетворення у видиме світло ультрафіолетового випромінювання,яке виникає при електричному розряді в парах ртуті.

40. Природне освітлення. Види природного освітлення. Кпо.

Природне освітлення – це поєднання сонячного світла й дифузного світла небосхилу.

Проектування природного освітлення має здатність до того,щоб раціонально використовувати природній ресурс сонячної енергії в даній місцевості.

Види природного освітлення:

1. Бокове одностороннє або двостороннє, коли світлові отвори (вікна) знаходяться в одній або в двох зовнішніх стінах. 2. Верхнє, коли світлові отвори (ліхтарі) знаходяться у верхньому перекритті будівлі. 3. Комбіноване, коли застосовується одночасно бокове і верхнє освітлення.

В якості нормованої величини для природного освітлення прийнята відносна величина – коефіцієнт природного освітлення (КПО),який являє собою відношення освітленості в даній точці в середині приміщення Е_вн до одночасної зовнішньої горизонтальної освітленості Е_зов,яка створена розсіяним світлом всього неба.

е= Е_вн/ Е_зов*100%

Достатність природного освітлення в приміщеннях регламентується нормами СНіП ІІ-4-79. Нормоване значення КПО освітленості е_н з урахуванням характеру зорової роботи,системи освітлення,району розміщення будівлі слід визначати за формулою:

е_н=е*m*с

де: е - значення КПО,що визначається з СНиПу;

m – коефіцієнт світлового клімату,визначається залежно від розміщення будівлі;

с – коефіцієнт сонячності,визначається по таблицях норм в залежності від орієнтації будівлі відносно сторін світу.

Для кожного виробничого приміщення будується крива значень КПО в характерному розрізі(поперечний розріз посередині приміщення,який перпендикулярний площині світлових отворів),яка характеризує світлові якості приміщення.

При бічному освітлені нормується мінімальне значення КПО (е_мін) в точці,розміщеній на відстані 1м від стіни,найбільш віддаленої від світлових отворів. В приміщенні з верхнім і комбінованим освітленням нормується середнє значення КЕО.