37. Розрахунок повітрообміну по факторах «люди». Кратність повітрообміну.

1)при нормальному мікрокліматі і при відсутності шкідливих речовин чи вмісті їх в межах норм повітрообміні L (м³\год) можна визначити за формулою:

L=N*L

де: N – число працівників;

L – витрати повітря на одного працівника,яка приймається залежно від об’єму приміщення,що припадає на одного працівника.

В приміщенні з об’ємом повітря на кожного працівника понад 40м³ і за наявності природної вентиляції повітрообмін не розраховується.

2)при виділенні парів чи газів – він розраховується виходячи з їх розведення до допустимих концентраціях. Розрахункова витрата повітря може бути визначена із умови балансу шкідливих речовин,що поступають в приміщення і видаляються з нього:

G+L*g_пр=L*g_вит

де: g_пр і g_вит- концентрація шкідливих речовин в припливному і видаленому повітрі;

L-обєм припливного чи видаленого повітря м³\год, дорівнює:

L=G/( g_вит + g_пр)

Якщо зовнішнє повітря не містить шкідливих речовин,тоді:

L=G/ g_вит

3)при боротьбі з надлишковим теплом – повітрообмін визначається з умови асиміляції тепло надлишків. Об’єм притічного повітря (м³\год):

L_пр=Q_надл\C*ρ_пр(t_вит + t_пр)

де: C – теплоємність сухого повітря,кДж(кг\град);

Q_надл – надлишкові тепловиділення,кДж\год:

Q_надл=∑Q-∑Q_вих

∑Q - сумарна кількість тепла,що поступає в приміщення;

∑Q_вих – сумарна кількість тепла,що виходить з приміщення;

ρ_пр – густина притічного повітря,кг\м³;

t_вит – температура повітря,що виходить з приміщення С⁰;

t_пр – температура притічного повітря, С⁰.

t_вит=t_рз+∆t(H-2)

де:t_рз – температура в робочій зоні,яка не повинна перевищує допустиму норму(t_рз<t_доп);

∆t – температурний градієнт по висоті приміщення (1…5 С\м);

H – відстань від підлоги до центру витяжних отворів,м;

2 – висота робочої зони,м.

Температура притічного повітря при наявності надлишкового тепла повинна бути на 5-8 ⁰С нижчою за температуру повітря в робочій зоні.

4)при виділенні вологи в приміщенні (кг\год) обємна витрата повітря:

L=G_вп\d₁-d₂

де: G_вп – маса водяної пари,яка виділяється в приміщенні,г\год;

d₁ – вологовміст повітря,яке видаляється з приміщення,г\кг;

d₂ – вологовміст зовнішнього повітря,г\кг.

При одночасному виділенні в приміщенні шкідливих речовин,тепла і вологи приймається найбільша кількість повітря,отримана в результаті розрахунків для кожного з видів виробничих виділень.

Кратність повітрообміну – застосовується для орієнтованих розрахунків,коли невідомі види і кількість шкідливих речовин,що виділяється.

Кратність повітрообміну К показує,скільки разів за годину змінюється повітря в приміщенні:

К=L\V_прим

де:L – повітрообмін,м³\год;

V_прим – об’єм приміщення,м³.

38.Основні світлотехнічні показники.

Освітлення характеризується кількісними та якісними показниками, при цьому застосовують поняття системи світлотехнічних одиниць і величин. Основні поняття світлотехнічної системи одиниць є:

1)світловий потік(Ф) – частина променевого потоку,що сприймається людським зором,як світло;вимірюється в люменах(лм);він може бути по-різному розподілений у просторі;

2)інтенсивність випромінювання світлового потоку в будь-якому напрямі,характеризується силою світла(І),що визначається відношенням світлового потоку до тілесного кута ω,в межах якого він поширюється:

І= Ф\ω

Повний тілесний кут простору = 4π стеррадіан(ср);тілесний кут кожної з півсфер – 2π ср.

3)падаючи на поверхню площею S світловий потік Ф створює її освітленість Е,яку визначають із співвідношення:

Е=Ф\S

Одиниця освітленості – люкс (лк) це освітленість поверхні площею 1м² світловим потоком 1лм (1лк=1лм\м²). Освітленість поверхні не залежить від її світлових властивостей.

Світлові властивості поверхонь характеризуються коефіцієнтами відбиття ρ,пропускання τ і поглинання α,причому ρ+τ+α=1.

4)зорове сприйняття в основному визначається яскравістю світла,рівномірно відбитого від плоскої поверхні площею L=1м² в перпендикулярному до неї напрямі при силі світла 1кд:

L=I\S*cos α

де:L – кут між променем і нормаллю до поверхні в точці падіння променя.

До основних понять,які визначають умови зорової роботи відносять такі поняття,як фон,контраст об’єкта з фоном,видимість,показник освітленості,коефіцієнт пульсації освітленості.