
- •1.Поняття охорони праці та основ оп,мета дисципліни.
- •2. Законодавча база оп.
- •3. Нормативно технічна база з питань оп.
- •4. Державний нагляд за оп.
- •5. Контроль за станом оп.
- •6. Державне управління оп.
- •7. Основні принципи державної політики в галузі оп.
- •8. Служба оп на підприємстві.
- •9. Інструктажі з питань охорони праці. Їх короткий зміст.
- •10.Вступний,позаплановий та цільовий інструктажі з питань охорони праці.
- •11.Вступний,первинний та повторний інструктажі з питань охорони праці.
- •12.Відповідальність за порушення вимог оп.
- •13.Нещасні випадки та їх класифікація.
- •14.Розслідування та облік нещасних випадків і професійних захворювань на підприємствах та організаціях.
- •15.Класифікація причин виробничого травматизму.
- •16.Методи аналізу виробничого травматизму і профзахворювань. Їх короткий зміст.
- •17.Статистичний метод аналізу виробничого травматизму.
- •18.Топографічний та монографічний методи аналізу виробничого травматизму.
- •19.Виробнича санітарія. Гігієна праці. Санітарна техніка. Робоча зона,постійне робоче місце.
- •20.Метеорологічні параметри та їх вплив на організм людини.
- •21. Поняття про вологість повітря. Визначення вологості повітря.
- •22. Основні вимоги до вимірювання показників мікроклімату.
- •23. Пояснити суть і принцип процесу терморегуляції.
- •24.Нормування параметрів мікроклімату.
- •25.Склад повітря робочої зони.
- •26.Категорії робіт по степені важкості.
- •27.Швидкість руху повітря. Прилади для вимірювання швидкості руху повітря. Принцип роботи.
- •28.Прилади для вимірювання і контролю параметрів мікроклімату. Принцип їх роботи.
- •29.Основні заходи щодо нормалізації повітря робочої зони.
- •30.Шкідливі речовини. Гдк. Нормування вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони.
- •31.Засоби та заходи захисту від шкідливих речовин.
- •32.Вентиляція. Класифікація вентиляцій.
- •33.Природна вентиляція. Види. Переваги,недоліки.
- •34. Механічна (штучна) вентиляція. Види. Переваги,недоліки.
- •35. Кондиціювання повітря.
- •36. Вимоги при проектуванні вентиляції.
- •37. Розрахунок повітрообміну по факторах «люди». Кратність повітрообміну.
- •38.Основні світлотехнічні показники.
- •39. Джерела штучного освітлення,їх переваги та недоліки.
- •40. Природне освітлення. Види природного освітлення. Кпо.
- •41.Штучне освітлення. Види штучного освітлення.
- •42. Нормування штучного освітлення.????????????????
- •43. Методи розрахунку штучного освітлення.
- •44. Світильники. Їх характеристика.
- •45.Основні вимоги до виробничого освітлення.
- •46. Лампи розжарювання. Класифікація. Переваги,недоліки ламп розжарення.
- •47.Люмінесцентні лампи. Класифікація. Переваги,недоліки люмінесцентних ламп.???
- •48. Шум. Звук. Походження шуму.
- •49.Класифікація шумів.
- •50. Фізичні та фізіологічні характеристики шуму.
- •51. Дія шуму на організм людини. Нормування шуму.
- •52. Методи і засоби захисту від шуму.
- •53. Інфразвук,дія на людину та захист від нього.
- •54.Ультразвук,дія на людину та захист від нього.
- •55.Вібрація та її види. Джерела вібрації.
- •56.Вібрація та її основні характеристики.
- •57.Методи та засоби захисту від вібрації.
- •58.Дія вібрації на організм людини.
- •59.Вібрація.Нормування вібрації.
- •60.Електробезпека. Основні терміни. Основні нормативні документи.
- •61.Основні причини електротравматизму.
- •62.Основні заходи профілактики електротравматизму.
- •63.Перша допомога при ураженні людини електричним струмом.
- •64.Дія струму на організм людини.
- •65.Основні фактори,які впливають на наслідки ураження людини електричним струмом.
- •66.Класифікація приміщень за електробезпекою.
- •67.Іонізуюче випромінювання та джерела його виникнення. Класифікація.
- •68.Характеристика α,β,γ та рентгенівського випромінювання.
- •69.Дози іонізуючого випромінювання та одиниці їх вимірювання.
- •70.Нормування іонізуючого випромінювання.
- •71.Пожежна безпека. Загальні відомості про процес горіння.
- •72.Основні вогнегасні речовини та засоби гасіння пожеж.
27.Швидкість руху повітря. Прилади для вимірювання швидкості руху повітря. Принцип роботи.
Швидкість руху повітря у виробничих приміщеннях вимірюють анемометром
і кататермометром. Для вимірювання швидкостей у діапазоні від 1 до 30 м/с
застосовують чашкові анемометри: МС-13 –у діапазоні від 1 до 20 м/с, АРИ-49–від 2 до 30 м/с; крильчастим анемометром АСО-3 вимірюють швидкості в інтервалі –0,3-5 м/с. Для визначення різнонаправлених незначних потоків повітря використовують кататермометр.
Крильчастий анемометр АСО-3 складається з колеса з легкими алюмінієвими крильцями, які розміщені під кутом до площини осі колеса у вигляді крильчатки. Під дією потоку повітря крильчатка обертається навколо осі. При визначенні швидкості руху повітря вісь крильчатки розміщена в напрямі потоку повітря. Перед початком вимірювання анемометру дають деякий час обертатися в холосту, а після цього вмикають одночасно лічильник числа обертів анемометра та секундомір. Різниця між показами приладу до і після вимірювання, віднесена до числа секунд, протягом яких проводилося вимірювання, показує кількість поділок шкали анемометра, яка відповідає вимірюваній швидкості. Знаючи ціну поділки, за градуйованим графіком визначають швидкість руху.
Чашковий анемометр МС-13 складається з хрестовини з чотирма пустотілими півкулями, які здатні обертатися навколо вертикальної осі. Нижче хрестовини з півкулями розміщений лічильник кількості обертів. Методика вимірювання швидкості повітря така, як і для крильчастого анемометра, тільки вісь
обертання хрестовини розміщується перпендикулярно до потоку.
Принцип дії ручного індукційного анемометра АРИ-49 базується на визначенні кутової швидкості обертання тричашкової вертушки методом електричного індукційного тахометра. Під дією повітряного потоку вертушка разом із віссю завжди обертається в одну сторону. Обертаючись разом із віссю магнітна система, яка складається з постійного магніту, магнітопроводу та температурного
компенсатора, створює магнітне поле, що викликає в металевому ковпачку, який насаджений на вісь, вихрові струми. Взаємодія вихрових струмів з магнітним полем магніта створює обертовий момент, прикладений до металевого ковпачка. Під дією цього моменту ковпачок повертається, закручуючи при цьому пружину, що з’єднана зі стрілкою анемометра. Таким чином відхилення стрілки анемометра зв’язане певною залежністю з швидкістю руху повітря.
Для вимірювання малих швидкостей руху повітря (від 0,05 до 5 м/с) використовують кататермометр,
який представляє собою спиртовий термометр з великим кульовим або циліндричним резервуаром
і капіляром, який розширюється у верхній частині. Принцип їх дії грунтується на залежності
швидкості охолодження спирту в резервуарі від швидкості обтікання його повітрям. Швидкість руху повітря визначається за допомогою відповідної формули або спеціальної таблиці.
28.Прилади для вимірювання і контролю параметрів мікроклімату. Принцип їх роботи.
Для визначення температури повітря в виробничих приміщеннях використовуються звичайні ртутні і спиртові термометри, термопари або термоанемометри. Термоанемометр ЭА-2м визначає температуру повітря в межах від 10 до 60 °С, а термоанемометр ТА-8м в межах від 0 °С до 60 °С. Найчастіше температуру повітря визначають за сухим термометром психрометра .
В приміщеннях, де є значні джерела променистого тепла, для більш точного визначення фактичної температури повітря застосовується подвійний термометр, який складається з двох термометрів - один з зачорненим термобалоном, а другий - з посрібленим. Посріблений віддзеркалює променисте тепло і реагує на конвективне, а зачорнений реагує на променисте і на конвективне.
Швидкість руху повітря в приміщеннях вимірюють приладами-анемометрами: термоанемометрами, анемометрами чашковими, індукційними та крильчастими. При вимірюванні в приміщеннях малих швидкостей руху повітря можна користуватися кататермометром (від 0,02 до 1 м/с). Для визначення швидкості руху кататермометр підігрівають у воді з температурою 65-75 °С до того моменту, коли спирт із термобалона заповнить капіляр і підніметься до половини верхнього розширення. Після цього кататермометр виймають з води, протирають насухо і підвішують в зоні, де треба визначити швидкість руху повітря. За секундоміром фіксують час охолодження приладу від температури 38°С до температури 35°С. По таблиці або по графіку, що додається до приладу, визначають фактичну швидкість руху повітря.
Відносну вологість повітря визначають стаціонарними або аспіраційними психрометрами. Психрометри складаються з сухого та вологого термометрів. Резервуар вологого термометра знаходиться у зволоженому середовищі. По різниці показників термометрів, користуючись психрометричною таблицею, визначають відносну вологість. Відносну вологість можна визначати приладами - гігрометрами. Принцип їх дії базується на здатності деяких матеріалів змінювати свою пружність в залежності від вологості повітря.
Для зменшення вологості у виробничих приміщеннях слід уникати технологічних процесів з відкритими поверхнями випаровування рідини.
Після визначення фактичних значень параметрів мікроклімату їх порівнюють з нормативними значеннями. При їх розбіжності вживають заходів по нормалізації фактичних параметрів.