24.Нормування параметрів мікроклімату.

Параметри мікроклімату робочої зони підприємств народного господарства регламентуються нормативними документами ДСН 3.3.6.042-99 “ Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень ” та ГОСТ 12.1.005-88 ССБТ.

В основу принципу нормування покладена диференційна оцінка оптимальних і допустимих метеорологічних умов в залежності від категорії робіт за важкістю та від пори року.

Допустимі величини показників мікроклімату використовують у тому випадку, коли за технічними вимогами, технологічними, економічними причинами не забезпечуються оптимальні норми. Оптимальні мікрокліматичні умови забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруги механізмів терморегуляції, комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

Співвідношення кількісних показників мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину можуть викликати перехідні зміни теплового стану організму, що супроводжуються напругою механізму терморегуляції і не виходять за межі фізіологічних пристосувальних можливостей, називаються допустимими мікрокліматичними умовами.

Інтенсивність теплового випромінювання від нагрітих поверхонь технологічного устаткування, освітлювальних приладів, інсоляція від засклених огороджень не повинна перевищувати: 35 Вт/м2–при опроміненні 50 % поверхні тіла і більше, 70Вт/м2–при опроміненні 25-50% поверхні тіла, 100 Вт/м2–при опроміненні 25% поверхні тіла. При наявності відкритих джерел випромінювання (нагрітий метал, скло, відкрите полум'я) допускається інтенсивність опромінення до140Вт/м2, але цьому опроміненню може підлягати не більше 25% поверхні тіла працюючого при обов'язковому використанні індивідуальних засобів захисту (спецодяг, окуляри, щитки).

25.Склад повітря робочої зони.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності потрібно забезпечити необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть потрапляти різноманітні шкідливі речовини у вигляді газу, пилу, рідин.

Всі шкідливі речовини, що потрапляють у повітря, за ступенем дії на організм людини поділяються на 4 класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

1) надзвичайно небезпечні (ртуть, свинець, фосген тощо);

2) високонебезпечні (оксиди азоту, бензол, йод, марганець, мідь, хлор тощо);

3) помірнонебезпечні (ацетон, сірчистий ангідрид, метиловий спирт та інші);

4) малонебезпечні (аміак, бензин, етиловий спирт, оксид вуглецю тощо).

26.Категорії робіт по степені важкості.

До категорії Іа належать роботи, які виконуються сидячи та супроводжуються незначним фізичним напруженням (професії сфери управління, швейного і годинникового виробництва).

До категорії Іб належать роботи, які виконуються сидячи або пов'язані з ходінням та супроводжуються деяким фізичним напруженням (ряд професій на підприємствах зв'язку, контролери, майстри).

До категорій ІІа належать роботи, які пов'язані з постійним ходінням, переміщенням дрібних (до 1кг) виробів або предметів у положенні стоячи або сидячи і які потребують незначного фізичного напруження (ряд професій у прядильно-ткацькому виробництві, механоскладальних цехах).

До категорії ІІб належать роботи, які пов'язані з ходінням і переміщенням вантажів масою до 10 кг (ряд професій машинобудування, металургії).

До категорії III належать роботи, які пов’язані з постійними переміщеннями, пересуванням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і які вимагають значних фізичних зусиль (ряд професій з виконанням ручних операцій металургійних, машинобудівних, гірничовидобувних підприємств).