Малюнок 1.9 Зовнішній вигляд кабелю "вита пара"

Розрізняє екранований(Shielded) і неекранований(Unshielded) кабелі. Крім того, існує багато різних варіантів виконання кабелю, серед яких найбільше поширення отримали UTP(Unshielded Twisted Pair, неекранована вита пара), F/UTP(Foiled Unshielded Twisted Pair, фольгированная неекранована вита пара), STP(Shielded Twisted Pair, екранована вита пара), S/FTP(Screened Foiled Twisted Pair, фольгированная екранована вита пара), SF/UTP(Screened Foiled Unshielded Twisted Pair, фольгированная неекранована вита пара) та ін. Є також декілька варіантів кабелю з багатожильними провідниками.

Кабелі розрізняють і по категоріях: чим вище категорія, тим кращі характеристики(у тому числі і швидкісними) має кабель. Нині існує сім категорій кабелю "вита пара", використовуваних для організації роботи локальної мережі. Наприклад, кабель п'ятої категорії дозволяє передавати дані із швидкістю 100 Мбіт/c, а кабель шостої категоріїКабель "вита пара" є найпопулярнішим способом підключення комп'ютерів в домашніх мережах. Вартість кабелю досить низька, а швидкість передачі даних при цьому знаходиться на дуже високому рівні. Довжини сегменту кабелю в 100 м вистачає, щоб підключити комп'ютер в квартирі, просто звісивши кабель з даху і підвівши його до вікна. Саме такий спосіб підключення є найпростішим і поширенішим в домашніх мережах.

Оптоволоконний кабель

Ще один варіант кабелю для передачі даних в мережах - оптоволоконний(Fiber Optic). Завдяки своїм характеристикам саме оптоволоконний кабель має найбільші шанси залишитися в лідерах.

Його головною відмінністю від існуючих варіантів кабелю є спосіб передання електричних сигналів : для цього використовується світло. Це означає, що оптоволоконний кабель не схильний до впливу електромеханічних наведень, а сигнал слабшає значно менше. Як результат - висока швидкість передачі даних на великі відстані.

Оптоволоконні кабелі відрізняються конструкцією, точніше, діаметром серцевини, тобто самого оптоволокна. Існує два варіанти оптоволокна, які і визначають характеристики кабелю. Так, розрізняє одномодове(SM, Single Mode) і багатомодове, або мультимодове(MM, Multi Mode), волокно.

Спрощена схема оптоволоконного кабелю показана на мал. 2.0

Малюнок 2.0 Спрощена схема оптоволоконного кабелю

Основна деталь оптоволоконного кабелю - оптоволокно, або, як його ще називають, світлопровід(1), по якому безпосередньо і передається світловий сигнал. Щоб сигнал не йшов зі світлопровода, навколо останнього розташовується відбиваюча оболонка(2) завтовшки 125 мкм і, нарешті, оболонка(3), яка захищає кабель від зовнішніх дій, наприклад вологи або сонячних променів.

Зазвичай оптоволоконний кабель забезпечується додатковими рівнями міцності : застосовуються різного роду лакові покриття, додаткові оболонки(буфери), підсилювальні троси і т. д. Крім того, широке поширення отримали кабелі з декількома світлопроводами, які дозволяють значно збільшити пропускну спроможність кабелю.

Переваги і недоліки одномодового і багатомодового оптоволокна зрозуміти досить легко. По світлопроводу передаються світлові сигнали з довжиною хвилі в діапазоні 0,85-1,3 мкм. Багатомодове волокно залежно від типу має товщину світлопровода 50 або 62,5 мкм, тоді як у одномодового як поширюватиметься світло в подібних " коридорах", то стає ясно, що чим вужчий " коридор", тим менше відображень випробовуватиме цей сигнал, тобто меншими будуть спотворення і загасання сигналу. Звичайно, такий теоретичний виклад принципу поширення сигналу в кабелі далеко від ідеального, але і його цілком вистачає, щоб зробити однозначний висновок: одномодовий кабель набагато практичний і краще. Про це ж свідчить практика: швидкість передачі сигналу в простому одномодовому кабелі може досягати 2,5 Гбіт/с при довжині сегменту 20 і більше кілометрів.

На жаль, поширенню оптоволоконного кабелю заважають деякі чинники, основними з яких є дорога ціна кабелю і обслуговуючої його апаратури, а також необхідність у відповідній підготовці при роботі з кабелем.

Телефонна проводка

Телефонний кабель, а точніше, телефонна лінія, вже давно використовується, наприклад, для підключення видаленого комп'ютера до існуючої мережі, іншому комп'ютеру плі Інтернету. Для цього існує досить велика кількість протоколів і технологій, наприклад Frame Relay, ADSL і т. д.

Не так давно з'явилася технологія, яка дає можливість використати існуючу аналогову або цифрову телефонну лінію для об'єднання комп'ютерів в локальну мережу. Йдеться про стандарти HomePNA, устаткування яких дозволяє об'єднати в локальну мережу досить велику кількість комп'ютерів і забезпечити при цьому хорошу швидкість передачі даних.

Плюси такої мережі очевидні: низька вартість створення, застосування вже існуючого каналу зв'язку, можливість розгортання мережі там, де інший спосіб зв'язку з різних причин неможливий.

Телефонна лінія часто використовується для підключення комп'ютерів до домашньої локальної мережі. В цьому випадку до щитка на сходовому майданчику або у будь-яке інше що сполучає "виту пару" з телефонним кабелем, що заходить в квартиру. В результаті розводка квартири перетворюється на окрему локальну мережу, підключення до якої здійснюється за допомогою адаптерів HomePNA.

Електропроводка

Ідеї використання електропроводки в якості каналу зв'язку для передачі даних існували вже досить давно. Причина дуже проста: електричним кабелем буквально обплутані усі житла людини, тому цілком логічно було б використати його для вирішення ще одного завдання. Проте утілити цю мрію в життя заважав недолік знань і відповідних технологій.

Все змінилося з того моменту, коли десять років тому була створена організація HomePlug Powerline Alliance. Її стараннями на світ з'явився перший стандарт HomePlug, який і дозволив здійснити мрію. Звичайно, він не може скласти серйозну конкуренцію іншим способам зв'язку, але у разі, коли ніякий інший спосіб створення локальної мережі не підходить, це можливий вихід з ситуації що для використання електричного кабелю як середовища передачі даних він не обов'язково має бути однорідним! Саме так: передача даних буде можлива навіть у разі, коли електричний кабель є скручуванням кабелів з різних матеріалів різного перерізу і різної довжини.

Оскільки електропроводка для своїх прямих цілей застосовує діапазон частот 5060 Гц, то для передачі даних використовується інша частота, яка не є перешкодою для роботи електричних пристроїв, а саме діапазон частот 4-20 Мгц.

Радіохвилі

Мабуть, найцікавіше і перспективніше середовище передачі даних - це радіохвилі. Можливості цього середовища практично неограниченны, про що свідчить безліч різноманітних способів її використання : супутникове телебачення, радіомовлення, мобільний зв'язок і багато що інше. Важко навіть уявити собі, скільки різних радіохвиль оточують нас!

Використання радіохвиль як середовища передачі даних в локальних мережах практикується вже дуже давно і, що саме головне, дуже успішно.

Існує досить багато безпровідних технологій, які дозволяють це зробити, наприклад Wi - Fi, WiMAX, Bluetooth і т. д. Кожна з них має свої особливості і обмеження, але проте відмінно справляється з поставленим перед ними завданням.

Будь-яка технологія передачі даних використовує певний діапазон радіочастот, який строго регламентований стандартами. Існують навіть державні структури по контролю над застосуванням цих частот. Наприклад, безпровідна мережа, побудована за стандартом IEEE 802.11(Wi - Fi), використовує у своїй роботі діапазон частот 2400-2483,5 Мгц, а безпровідної мережі стандарту WiMAX - діапазон частот 23002400 Мгц.

Популярність безпровідних мереж обумовлена однією дуже серйозною перевагою - мобільністю клієнтів : ніяке інше середовище передачі даних не може похвалитися такими можливостями. Проте безпровідні мережі чутливіші до різного роду перешкодам і перешкодам поширенню сигналу, що часто стає серйозним обмеженням в їх використанні.

Застосування " радіоефіру" досить часто практикується для підключення комп'ютерів до домашньої локальної мережі. Існують навіть домашні мережіПроте є і істотний недолік використання безпровідного устаткування, особливо в умовах відкритого простору, тобто на вулиці. Як показала практика, безпровідне устаткування, а точніше, безпровідні точки доступу, дуже чутливо до гроз і блискавок, які часто виводять устаткування з ладу, навіть незважаючи на наявність грозозащиты. Саме тому частенько все ж вибирають дротяне з'єднання комп'ютерів, нехай навіть і дорожче.

Інфрачервоне випромінювання

Інфрачервоне випромінювання використовується як середовище передачі даних вже досить давно. Це середовище можна порівняти з середовищем радіохвиль, оскільки вони обоє використовують невидимі оку хвилі, тільки працюють по-різному.

Ця технологія розвивалася досить швидко, оскільки її перспективи були очевидні. Це ж підтверджувала і швидкість передачі даних, теоретичний показник якої доходив до 100 Мбіт/с. Проте залежність поширення сигналу від наявності перешкод обмежувала широке поширення З цієї причини своє основне застосування технологія передачі даних за допомогою інфрачервоних хвиль знайшла в облаштуваннях видаленого управління об'єктами, наприклад телевізійним приймачем, магнітофоном, гаражними воротами і т. д. Проте подібні технології можуть використовуватися і в локальних мережах, наприклад для з'єднання двох поруч розташованих комп'ютерів або комп'ютера з периферією.

Адаптер

Як уже згадувалося, мережевий адаптер служить для підключення комп'ютера(чи іншого пристрою) до наявної мережі. Існує досить багато видів мережевих адаптерів. Вони відрізняються один від одного виробником, технічними особливостями і типом інтерфейсу. Найбільше поширення отримали адаптери з інтерфейсом PCI і USB виробництва компаній D - Link, ASUSTek, 3Com SureCom, Trednet та ін. Крім того, часто можна зустріти адаптери з додатковими пристроями, наприклад flash - або HDD- накопичувачем.

D - Link Air Xpert DWL - AG650

Мережевий адаптер D - Link Air Xpert DWL - AG650(мал. 4.1) призначений для ноут буків і переносних комп'ютерів, забезпечених відповідним роз'ємом(слот 32 - bit CardBus).