119. Социальная память

Все виды памяти можно разделить на память чисто индивидуальную, или частную, не доступную для других, и память общую, открытую для совместного доступа, то есть социальную. Частная память, не разделенная с другими, умирает вместе с человеком. Социальная же память продолжает свое существование. Наша замечательная способность хранить и отыскивать информацию в общей памяти - вот секрет успешного эволюционного развития нашего вида. И поэтому все, что существенным образом противоречит тому, как мы создаем, накапливаем или пользуемся социальной памятью, затрагивает и самые истоки судьбы.

Уже дважды на протяжении своей истории человечество круто ломало свою социальную память. Создавая ныне новую инфосферу, мы находимся на пороге следующего такого преобразования.

Первоначально социальные группы были вынуждены накапливать свою общую память там же, где они хранили память частную, т. е. в головах людей. Родоплеменные старейшины, мудрецы и т. п. хранили все это при себе в форме истории, мифа, традиционного практического знания и легенды и передавали своим детям в сказках, песнях, эпических сказаниях и на примерах. Как развести огонь, как лучше заманить в ловушку птицу, как вязать плоты или толочь таро, как заострить палку для рыхления земли или ходить за быками - весь накопленный опыт группы хранился в нейронах, нервной ткани и конъюгациях хромосом людей.

Объем социальной памяти был жестко ограничен - эта истина пока остается непреложной. Неважно, сколь хороша была память у старшего поколения, сколь запоминающимися были песни и уроки, но в головах любой популяции было ровно столько, и не больше, места для хранения информации.

Цивилизация Второй волны уничтожила барьер памяти. Распространила массовую грамотность. Вела систематические деловые записи. Построила тысячи библиотек и музеев. Изобрела картотеки. Короче, она извлекла социальную память из-под "черепной коробки", нашла новые способы ее хранения и тем самым вывела ее за рамки прежних ограничений. Путем увеличения запаса кумулятивного знания она ускорила все процессы нововведений и социальных перемен, придавая цивилизации Второй волны самую стремительно меняющуюся и развивающуюся культуру, дотоле неведомую миру.

А сейчас мы готовы вскочить на новую ступень социальной памяти. Решительная демассификация, изобретение новых средств массовой информации, картографическая съемка земли спутниками, больничный контроль за лежачими пациентами с помощью электронных датчиков, компьютеризация корпоративных файлов (документов систематического хранения) - все это означает, что мы подробнейшим образом регистрируем в записи деятельность нашей цивилизации. Если только мы не кремируем нашу планету, а вместе с ней и свою социальную память, то вскоре вплотную приблизимся к цивилизации "фотографической" памяти. Цивилизация Третьей волны будет иметь в своем распоряжении гораздо больше и гораздо лучше организованную информацию о себе самой, чем это можно было бы вообразить еще четверть века назад.

Однако крен Третьей волны в сторону социальной памяти больше, чем просто количественный. Мы, как и прежде, вдыхаем жизнь в свою память. Когда социальная память накапливалась в человеческих умах, то постоянно подвергалась постепенному разрушению, пополнению, смешиванию, комбинированию и перекомбинированию по-новому. Она была деятельной, энергичной и в самом прямом смысле живой.

Когда промышленная цивилизация вывела большую часть социальной памяти за пределы "черепной коробки", то память эта стала объективированной - воплощенной в артефактах, книгах, платежных ведомостях, газетах, фотографиях и фильмах. Однако символ, однажды начертанный на странице, фотография, запечатленная на пленке, напечатанная газета - все они остаются пассивными или неподвижными. И только когда эти символы снова вводились в человеческий мозг, они оживали, их по-новому обрабатывали и перестраивали. Хотя цивилизация Второй волны радикальным образом расширила социальную память, она же ее и заморозила.

Скачок в инфосферу Третьей волны потому исторически совершенно беспрецедентен, что делает социальную память не только обширной, но и активной. А такое сочетание проявит себя как движущая сила.

Активизация этой новоявленной расширенной памяти высвободит в культуре свежие силы. Ведь компьютер не только помогает нам организовать или синтезировать "крупицы информации" в когерентные модели реальности, но также далеко раздвигает границы возможного. Ни библиотека, ни каталог не могли бы мыслить, не говоря уж о том, чтобы мыслить необычно и оригинально. В противоположность этому компьютер можно попросить "помыслить немыслимое", о чем прежде и не думали. Он сделает возможным поток новых теорий, идей, идеологий, художественных озарений, технических прорывов, экономических и политических инноваций, которые до сих пор были в самом прямом смысле немыслимыми и невообразимыми. Таким образом, он ускоряет процесс исторических изменений и поддерживает резкий сдвиг в сторону социального многообразия Третьей волны.

Во всех предшествующих обществах инфосфера предоставляла средства коммуникации между людьми. Третья волна эти средства приумножит. Но она также впервые в истории обеспечит и мощные средства коммуникации между машинами и, что еще поразительнее, для общения людей с окружающей их интеллектуальной средой. Если отступить и взглянуть на всю эту грандиозную картину в целом, то становится ясно, что революция в инфосфере столь же поразительна, как революция в техносфере - энергетической и технологической основе общества.

Работа по созданию новой цивилизации идет полным ходом на многих уровнях сразу.

120. Згідно з «генетичної» гіпотезі, основне значення для продовження життя має спадковість. Для перевірки цієї гіпотези проводяться великі медико-біологічні та генетичні дослідження як сімей довгожителів (включаючи дітей), так і частини населення, не пов'язаної спорідненістю з довгожителями.

Інша, так звана екологічна гіпотеза надає великого значення природних умов, в яких здавна живе дана група людей. Розглядаються питання адаптації людини, досліджується склад води, повітря, флора, фауна. Екологічні та генетичні дослідження тісно взаємопов'язані, тому що природні умови можуть або допомагати, або перешкоджати прояву позитивних якостей, закладених в людині.

Суть «особистісно-психологічної» і «соціально-психологічної» гіпотез зводиться до того, що в долгожітельскіх групах існують свого роду соціально-психологічні механізми ослаблення та зняття стресу, що виявляються, наприклад, в ретельно розробленому етикеті, традиційних звичаях взаємодопомоги і т. д. Тут необхідна співпраця психологів з етнографами і соціологами.

Близькою до «соціально-психологічної» гіпотезі є «геронтофільная» гіпотеза. Уклад життя, наприклад, абхазів протягом багатьох століть, безсумнівно, сприяв виробленню певної психологічної орієнтації на необхідність продовження активної трудової діяльності в похилому віці. Як показали дослідження, люди похилого віку на Кавказі не тільки оточені великою повагою і турботою, але також виконують важливі і почесні громадські обов'язки, відчуваючи себе при цьому потрібними і причетними до активної трудової діяльності. Цікаво, що самі довгожителі часто говорять напівжартома, що їм не можна вмирати, тому що вони потрібні і без них більш молодим поколінням буде важко.

Співпраця вчених різних спеціальностей необхідно і при вивченні харчування довгожителів. Медики вивчають раціони сімей, сезонні варіації, калорійність їжі, її склад по основних елементів, вітамінів і т. п. У завдання етнографів входить вивчення традиційної регламентації їжі, порядок її прийому в залежності від статі і віку і т. д. Проведені дослідження показали, що абхазька кухня пропонує обмежений, але добре збалансований склад харчового раціону з достатнім вмістом вітамінів , Молочних продуктів (головним чином сиру), при невеликому споживанні солі і цукру.

Вчених цікавлять особливості трудової діяльності людини протягом усього життя, переважаючий тип господарства, традиційний стиль діяльності (інтенсивну працю з частими перервами або робота «упівсили» з рідкісними перервами), трудове виховання дітей і т. д. Істотна роль житлових умов, у тому числі у літніх і старих людей. Які особливості традиційної побутової гігієни та інші чинники, що можуть вплинути на здоров'я і тривалість життя? Відповіді на ці питання знаходяться в фокусі наукових досліджень.

Як можна бачити, чисто соціального як і чисто біологічного рішення гіпотез довгожительства не існує. І ця риса повинна знайти відображення при комплексному аналізі отриманих матеріалів.

Ми не знаємо поки, який природний межа «життєвої програми» людини. Вивчення довгожительства дає нам в руки чудовий випадок відкрити завісу, що приховує цю таємницю. Для науки представляють цінність будь-які нові факти, які будуть сприяти вирішенню виключно важливого завдання - продовженню життя людини.