Взаємозв'язок між культурою та етносом

У сучасній науці існують такі точки зору на взаємозв'язок між культурою іі етносом:

- межі культури та етносу не тотожні. З одного боку, елементи однієї культури можна виявити у різних етносів. З іншого боку, в різних етносів можуть бути несхожі елементи культури (наприклад, у різних регіонах України відрізняються будівлі, кухня). Не заперечується й існування субкультур в межах єдиної культури;

- культура ототожнюється зі спільністю, яка складає етнос. Згідно з цим розумінням культура охоплює усі прояви соціальної життєдіяльності без розподілу на сфери господарювання, політики, соціальних взаємин і культури у вузькому розумінні. Тобто, культура виступає важливим проявом суспільства чи етносу в цілому.

Культура етнічної спільності не є простою сумою культур її представників. Культуру етнічної спільності складає сукупність витворів, цінностей і способів поведінки, які прийняті та визнані етнічною спільністю і набули важливого соціального, етичного та морального значення для її представників, визначаючи "обов'язкову" поведінку, наприклад, правила пристойності й т. ін. Тобто, не все з індивідуальної культури членів спільності стає загальним надбанням цілої етнічної спільності. Варто розрізняти культуру етнічної спільності та культурний спадок, що передається з покоління до покоління. Культура етнічної спільності - це сукупність реальних, актуальних, функціонуючих творів і зразків, які відіграють визнану роль у житті всіх представників етнічної спільності. Культурний спадок - це та частина системи, яка виявилася стійкою в часі та передалася наступним поколінням. Зазвичай, культурний спадок ідеалізується, стає комплексом освячених цінностей, символів, що зумовлюють появу певного емоційного ставлення. У зв'язку з цим культурний спадок стає чинником інтеграції груп, засобом об'єднання, чинником їх відносної стабільності та стійкості у кризові періоди.

Дотримання власної культури виступає однією з важливих детермінант розвитку етносу. Передаючись від покоління до покоління, духовна культура зберігається, і тому може самостійно еволюціонуватися. У порівнянні з матеріальною духовна культура не має обмежень.

Найбільш ефективний вплив на емоційну сферу людини здійснюється за допомогою національного мистецтва, що передається від покоління до покоління і виступає національним культурним спадком. Вплив культури на етнос оцінюють щодо якості культури етнічної спільності та ступеня гармонічності розвитку конкретного індивіда. У процесі еволюції зберігаються ті етнічні спільності, духовна культура яких відповідає вимогам еволюційного розвитку людства, а індивід, що належить до цих спільностей, може стати всебічно розвинутою особистістю. Дотримання культури свого етносу та, як наслідок, усвідомлення себе представником цього етносу виступає важливим чинником посилення почуття власної гідності, зумовлює появу позитивних емоцій і сприятливо впливає на весь процес її життєдіяльності.

До основних методів вивчення культури належать:

- етнографічне дослідження - це глибинне вивчення культури, яке передбачає занурення дослідника в культуру на тривалий проміжок часу;

- крос-культурне порівняння - це оцінка поведінки представників кількох груп з різними культурами.

Згідно з поставленими метою та завданнями крос-культурного дослідження обирають валідну психологічну методику, і вивчають декілька груп, до яких належать представники яких-небудь етносів. Крос-культурне етнопсихологічне дослідження проводиться паралельно в декількох вибірках з різними культурами. Після його закінчення здійснюється порівняльний аналіз отриманих даних.

Важливою властивістю вибірки є її репрезентативність, тобто ступінь адекватності характеристик досліджуваних (вік, освіта, стать, соціально-економічні умови проживання і т. ін.) відповідним характеристикам популяції, на яку заплановано поширити отримані експериментальні результати. Популяцію утворюють усі представники певного класу суб'єктів (етносу), які в певних ситуаціях можуть поводитися однаково.

Під час крос-культурних досліджень можуть з'являтися певні труднощі, зокрема й такі, що пов'язані з валідністю методик, які розробляються у певній країні, зі своєю культурою та спрямовані на вивчення її представників.

Тому дослідники розробили так звані "вільні від культури" тести, метою яких стало вивчення інтелектуальних здібностей. Однак використання таких тестів засвідчило наявність певних труднощів. Так, у різних етнічних групах було помічено неоднакове ставлення до експериментальної процедури.

Для прикладу, "вільним від культури" спочатку вважався не-вербальний (тобто неопосередкований мовною діяльністю дослідника) тест-лабіринт для вивчення інтелектуальних здібностей, розроблений В. Портеусом. Однак після проведення цього тесту серед австралійських аборигенів виявилося, що вони не здатні дотримуватися інструкції, оскільки звикли, що будь-яке рішення приймається лише після колективного обговорення, врахування думок старійшин племені. Також австралійським аборигенам було незрозуміло, чому експериментатор, який був проголошений почесним членом общини, відмовляється їм допомагати під час розв 'язання завдань тесту.

Схожі до описаних результати дозволили вченим прийти до висновку про те, що неможливо створити "вільні від культури" тести чи методики. Тому в умовах сьогодення актуальним завданням є проведення комплементарних досліджень з метою здійснення цілісного аналізу відмінностей і подібностей між представниками різних культур.

Перед психологами, які займаються крос-культурними дослідженнями, досить часто постають проблеми комунікативного характеру (наприклад, чи правильно зрозуміють дослідника представники чужих для нього культур), проблеми суб'єктивності оцінювання "своєї" та "чужих" культур і т. ін., що потребують ретельного вивчення і правильних висновків.

ЕТНІЧНА СВІДОМІСТЬ

Більшість дослідників відзначають, що у науковому обігу немає чіткого розмежування між поняттями "етнічна свідомість" і "етнічна самосвідомість". Іноді такі поняття використовуються науковцями як синоніми, а інколи - як такі, що перебувають у різноманітних зв'язках.

Вважатимемо, що поняття "етнічна свідомість" та "етнічна самосвідомість" описують різні явища і розглядатимемо їх як співвідношення цілого та його частини. Так, етнограф Ю.В. Бромлей слушно зазначає: "Етнічна самосвідомість, на нашу думку - це уявлення індивідів про власний етнос, його властивості, тоді як етнічна свідомість містить весь комплекс етнічно забарвлених компонентів...".

Етнічна свідомість - це система поглядів, уявлень, ідей етнічної групи, що виникають на основі взаємодії з іншими етнічними групами та відображають знання про них, ставлення до них, а також стан і форми самовиокремлення своєї етнічної групи.

Етнічна свідомість є однією з форм відображення існування інших етнічних груп та ставлення певного етносу до них. Поява етносу пов'язана зі здатністю етнічної групи виділяти себе з-поміж інших етнічних груп. Ця здатність передбачає формування у даної

етнічної групи складної системи образів, які відображають особливості іншої етнічної групи та емоційне ставлення до неї, що передбачає сприймання представників іншої етнічної групи.

"Етнічна свідомість - це детермінована етнічним контекстом гештальту, опредметнена у фіксованій системі значень, смислів та способів дій форма свідомості, яка продукує етнічний образ світу" (О.М. Лозова).

Етнічну свідомість розглядають як сукупність уявлень, знань, установок і схильностей, виявлених та засвоєних у процесі онтогенезу, накопичених за допомогою життєвого досвіду людини й етнічної групи. У структурі етнічної свідомості виокремлюються такі складові: ідеологічні й психологічні, раціональні й емоційні, буденні й наукові, статичні й динамічні. Характером етнічної свідомості зумовлюється соціальна поведінка індивіда (A.M. Березін).

У межах етнічної свідомості з'являється і розвивається етнічна самосвідомість. Поняття етнічної самосвідомості визначається на індивідуальному та груповому рівнях.

Етнічна самосвідомість - це уявлення індивіда чи цілої групи людей про себе чи образ свого етносу, які відображають знання про власну етнічну групу та ставлення до цієї групи.

Картина світу етнічна — єдина когнітивна орієнтація або сукупність основних припущень чи передбачень, що на побутовому рівні мало усвідомлюється та обговорюється, але суттєво впливає на зміст і спрямованість діяльності та поведінки представників певної етнічної спільноти. У філософській літературі поняття "картина світу етнічна" визначається більш вузько аніж поняття "наукова картина світу", "світогляд", що, по-перше, оперують знаннями високого рівня абстракції, а по-друге, віддзеркалюють окрім інтелектуального й емоційно-ціннісне ставлення людини до світу. Психологічна література розкриває поняття "картина світу етнічна" головним чином через категорію "орієнтація" — когнитивні (пізнавальні) та ціннісні орієнтації, — що розуміється переважно як фактично невисловлювана, внутрішньовластива форма виразу розуміння та втілення представниками етнічної спільноти правил життєдіяльності, обумовлених соціальними, природними і "надприродними" силами. А-Холлуел, наприклад, вважає за неможливе усвідомити або висловити абстрактно (вербалізувати) когнитивні орієнтації, що складають етнічну картину світу. На думку Р.Редфілда (який визначає "картину світу етнічну" як погляд на Всесвіт, що притаманний даному етносу), жодна людина не взмозі утримати в своїй свідомості всього, що вона знає про світ, і відчуває, але в той же час мисляча людина може описати етнічну картину світу так, що дослідник добре її зрозуміє. Останнім часом етнічна картина світу визначається і досліджується через поняття цінності та ціннісні орієнтації. Останні розуміються як припущення про світ, що стимулюють і регулюють визнаний за кращий тип соціальної поведінки. Спробу емпіричного вивчення базових ціннісних орієнтацій було вжито Ф.Клакхоном та Ф.Стродбеком.

Самосвідомість особистості - це усвідомлення людиною себе як індивідуальності. Самосвідомість є необхідною умовою та управлінським компонентом будь-якої свідомої діяльності людини. Одним із продуктів діяльності самосвідомості є "Я-концепція" особистості, що розглядається як система усвідомлюваних і неусвідомлюваних уявлень індивіда про себе, у поєднанні з їх емоційною оцінкою та відповідною поведінковою реакцією. "Я-концепція" особистості містить когнітивний ("Я-образ"), емоційно-оцінний і поведінковий компоненти.

Людина пізнає себе не лише за допомогою прямих самосприймань. Багато в чому індивід пізнає себе опосередковано, тобто за допомогою інших людей, досить часто представників свого етносу, сприймаючи їх реакції на власну поведінку та особистість. Сприймаючи думки і оцінки оточуючих про себе, індивід правильно чи неправильно пізнає себе, складає різноманітні уявлення про власне "Я", зокрема, й етнічні. Важливим джерелом розвитку таких уявлень виступають думки значущих інших, тобто найбільш авторитетних для індивіда людей.

Уявлення особистості про себе як про представника якої-небудь етнічної групи належать до когнітивної складової "Я-концепції" -"Я-образу".

Етнічне "Я" - це уявлення людини про власну етнічну належність.

Етнічні та інші уявлення людини про власне "Я" можуть бути реальними, ідеальними і дзеркальними.

Реальне "Я" - це уявлення індивіда про те, яким він є в даний момент свого життя.

Ідеальне "Я" - це уявлення людини про те, якою вона прагне стати в майбутньому.

Дзеркальне "Я" - це уявлення індивіда про те, що про нього думають значущі інші.

Етнічне "Я" особистості розвивається в результаті її самоідентифікації з певним етносом.

Основними функціями самосвідомості виступають:

- забезпечення стійкості та почуття неперервності "Я" індивіда засобами пам'яті. Так з'являються "Я-минуле", "Я-теперішнє", "Я-майбутнє", тобто, уявлення людини про себе в минулому, теперішньому і майбутньому;

- регуляція поведінки особистості (стиль спілкування індивіда з іншими людьми, постановка певних цілей і способів їх досягнення й т. ін.);

- адаптація людини до оточуючого соціального середовища, особливо в умовах стресів, конфліктів, фрустрацій. Самосвідомість значною мірою зумовлює вибір індивідом стратегії адаптації в складних умовах.

Слід зауважити, що схожі до описаних вище функції виділяються й для етнічної самосвідомості.