1. Договір купівлі-продажу: поняття, юридичні ознаки, сторони, форма та істотні умови.

У договорах, які спрямовані на передачу майна у власність, від однієї особи до іншої, у відчужувача майна право власності припиняється, а у набувача — виникає. До них належать: договори купівлі-продажу (у тому числі поставки, міни тощо), дарування, ренти, довічного утримання (догляду).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець приймає чи зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Договір купівлі-продажу є оплатним, може бути консенсуальним або реальним, двостороннім.

Сторонами в договорі купівлі – продажу — продавцем і покупцем — можуть бути всі учасники цивільного обігу — громадяни, юридичні особи чи держава. Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет і ціну. Предмет договору купівлі-продажу може бути різним, але має узагальнену назву — товар. Важливе значення мають відповідні вимоги до нього — якість, кількість, тара, упаковка тощо (ст. 673-681 ЦК). Значну увагу цьому питанню приділяє законодавство про захист прав споживачів, яким врегульовується безпека продукції, надання інформації про неї, правила експлуатації тощо. Ціна товару за ЦК не є істотною умовою договору, зокрема уст. 691 ЦК визначається можливість встановити ціну в разі відсутності її зазначення у договорі.

Тоді товар дорівнюється звичайній або ринковій ціні. Ціна взагалі відсутня у ф’ючерсних договорах та опціонах. Не виключається можливість перегляду ціни (п. З ст. 691 ЦК). Ціна має бути еквівалентною вартості товару та враховувати інші чинники.

Договір купівлі-продажу може бути укладений залежно від особливостей того чи іншого його різновиду — в усній або письмовій (простій чи нотаріально засвідченій) формі, а також за допомогою конклюдентних дій.

Різновидами договору купівлі-продажу є: договір роздрібної купівлі-продажу; договір купівлі-продажу на аукціонах і біржах; договір купівлі-продажу майна у процесі приватизації; форвардний, ф’ючерсний та опціонний; зовнішньоекономічний. Вони регулюються, крім ЦК України, іншими нормативними актами.

Не є купівлею-продажем передача об’єктів права державної власності в комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також передача об’єктів права комунальної власності в державну власність.

2. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

Ст. 655 ЦК закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким одна сторона (продавець) передає чи зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець бажає придбати товар, а продавець — торговець або виробник, який продає свій товар, — отримати прибуток.

При оплаті товару (ст. 692-695 ЦК) допускаються різні варіанти, в тому числі кредит, розстрочення платежу тощо.

Окрім основного обов’язку за цим договором, на продавця покладається також і низка інших обов’язків, до яких, зокрема, належать: а) обов’язок передати покупцеві разом із товаром його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару (ст. 662 ЦК); б) обов’язок попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо за ст. 659 ЦК); в) зберігати до передання покупцеві продане майно (товар), не допускаючи його погіршення (ст. 667 ЦК) тощо. До основних обов’язків продавця слід також віднести й обов’язок перенести на покупця право власності (господарського відання чи оперативного управління) на відчужуване та передане майно (товар), який чітко законодавцем не визначений, однак може випливати із тлумачення змісту ст. 655 ЦК.

Відповідним правам однієї зі сторін за договором купівлі-продажу кореспондують відповідні обов’язки іншої сторони, що робить даний договір взаємним (саналагматичним). Момент виникнення права власності за договором купівлі-продажу у ст. 334 ЦК визначений з особливостями, передбаченими у ст. 697 ЦК, у разі оплати товару з розстроченням платежу, коли право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо це встановлено договором.

Право власності на обмінювані товари, що передаються сторонами за договором міни, виникає у сторін одночасно після виконання кожною з них своїх зобов’язань щодо передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 715 ЦК).