Порівняльне правознавство 22-28

22.Структура права англо-американської правової сім’ї

Право англо-американської правової сім’ї поділяється на:

• Загальне право

• Право справедливості

Терміном «загальне право» може позначатися:

1. Тип права, у розвитку якого основна роль належить судовій практиці з вирішення цивільних та кримінальних справ. У цьому аспекті загальне право протиставляється статутному праву. Використання терміну «загальне право» у цьому значенні є найбільш поширеним.

2. Тип правових систем, що склався під впливом системи англійського права. Цей тип права діє в тих країнах, що належать до анго-американської правової сім’ї

3. Право, що виникло у 12 ст. як право, загальне для всіх жителів Англії, на яких тоді поширювалась юрисдикція (влада) королівського суду.

4. Система норм, створених королівськими судами. Вона протиставляється нормам права справедливості, що створені судами совісті на чолі з лордом-канцлером.

Співвідношення загального права та законодавства:

Судді, спираючись на загальне право розглядають законодавчий акт як такий, що містить специфічні норми права, які можуть застосовуватись тільки у чітко визначених самим законом випадках. В усіх інших випадках, не охоплених законодавчим актом, судді на відміну від суддів романо-германсько правової сім’ї не будуть виносити рішення за аналогією з цим законом.

Це пояснюється тим, що, на думку суддів, якби законодавець збирався запровадити певне правило, воно було б наведене у тексті самого законодавчого акта. Тому суд, застосовуючи закон за аналогією у тих випадках, що прямо ним не передбачені, буде втручатися у повноваження законодавчої вади. А це є неприпустимим. Якщо ж законодавець зробив юридичну помилку – він здатен виправити її самостійно. Отже, якщо певний законодавчий акт не зовсім підходить для вирішення якоїсь справи, можна звернутись до відповідних положень загального права.

Право справедливості

Поява ідеї права справедливості пояснюється тим, що норми загального права не дозволяли звертатися до суду з деякими типами позовів, необхідність у яких виникла в той період, коли загальне право вже сформувалося.

Особливості права справедливості

1.Надання основної уваги моральним, а не правовим і суто нормативним аспектам. Це стає очевидним при зверненні до принципів права справедливості, які дозволяють коригувати загальне право.

2.Поява нових засобів судового реагування і захисту. До найважливіших засобів судового захисту, які невідомі загальному праву, але передбачені правом справедливості, належать судова заборона, виконання в натурі, ректифікація й анулювання. Серед інших заходів судового реагування в межах права справедливості, зокрема, можуть бути названі обов'язкове надання звіту, призначення отримувача, надання доступу до інформації, передача документів.

3.Забезпечення більшої свободи суддівського розсуду порівняно з загальним правом.

Співвідношення загального права та права справедливості:

• право справедливості та загальне право — це різновиди англійського прецедентного права, які продовжують залишатися різними мегагалузями англійського права;

• право справедливості не входить у загальне право; прецеденти у праві справедливості створюються не на основі норм загального права, а ніби на додаток до них;

• природно, що право справедливості не існує як самостійна правова система. Без загального права воно не могло б існувати. Тому в англійському праві вважається неприпустимим навіть аналізувати зміст норм права справедливості поза контекстом загального права, не кажучи вже про їхнє практичне застосування;

• загальне право ґрунтується на звичаєвих правилах і вимогах, а в основі права справедливості лежать суб'єктивні уявлення про належне у праві та про справедливість;

• вирішення питання, застосовувати в даному конкретному випадку норми права справедливості чи все ж дотримуватися вимог загального права, сьогодні винятково залежить від розсуду суду.

Правило прецеденту в праві справедливості

Основною областю застосування правила прецеденту в англійському праві є загальне право в точному значенні цього терміну. Правило справедливості створює іншу проблему: правило прецеденту могло бути визнане повністю в даній області тільки після того, як право справедливості втратило свій первісний характер, перестало бути справедливістю в прямому сенсі слова і стало комплексом норм права, які доповнюють (або ж підкріплюють) систему загального права. У теперішній час існує вельми невелика різниця між способом застосування правила прецеденту в області загального права і права справедливості. Правило прецеденту в тому чи іншому варіанту діє однаково.

Суддя Міліш у справі Allan v. Jackson у 1875 році постановив, що всі норми права справедливості і дев'ять десятих норм загального права в дійсності були створені суддями.