3. Структура філософії права.

Як і будь-яка самостійна наука філософія права має власну структуру, під якою розуміють елементи чи частини, що забезпечують цілісне уявлення про предмет науки.

Структура філософії права обумовлюється структурою загальної філософії, а також залежить від розуміння права як багатоаспектної категорії і теоретичних аспектів вивчення державно-правових категорій, що складають предмет юридичної науки.

Структура філософії права складається з 4 елементів, які характеризуються як її розділи:

І. Онтологія права. Забезпечує дослідження проблем природи права, форм його виразу, функцій права, місця права в сучасному суспільстві та його взаємозв’язок із соціальним буттям;

ІІ. Антропологія права. Аналізує роль людини у правовому середовищі шляхом характеристики категорії «правова людина», виокремлення значення правової людини як соціальної цінності та співвідношення категорії «людина-суспільство-суб’єктивне право»;

ІІІ. Гносеологія права. Досліджує особливості процесу пізнання у сфері права, етапи, методологію, рівні пізнання, аналізує проблему істини у праві, характеризує юридичну практику як критерій істини;

IV. Аксіологія права. Характеризує право як цінність. Досліджує такі цінності людського буття, що мають вияв у праві як справедливість, воля, рівність, моральність.

Важливого значення серед проблем аксіології має проблема співвідношення права з іншими категоріями, які мають ціннісне значення. Мова йде про культуру, політику, світогляд, ідеологія, мораль.

В сучасній філософській літературі обґрунтовується можливість виокремлення ще двох елементів структури філософії права:

а) історія філософії права, що забезпечує дослідження проблем виникнення, розвитку філософії права, формування її предмета, змісту теорій та поглядів, періодизацію філософії права та визначення її місця в системі суспільних наук;

б) прикладна філософія, в межах якої розглядаються філософські проблеми галузевих наук. Так, існують філософія конституційного, цивільного, кримінального, процесуального права.

4. Функції філософії права.

Як і будь-яка інша наука, філософія права має власне функціональне призначення, саме воно і характеризує місце цієї науки в системі інших наук. Функціональне призначення аналізується шляхом вивчення окремих функцій науки. Це категорія, що має самостійне значення та певні ознаки, характеризується змістом, що залежить від завдань і мети.

Функції філософії права – це напрямки науково-пізнавальної та навчальної діяльності, що забезпечує вивчення правової дійсності та характеризує сутність, зміст, призначення філософії права як суспільно-правової та загальнотеоретичної.

Функції філософії права. Ознаки:

1. Це напрямки наукової діяльності, що націлені на приріст знань про право;

2. Це напрямки навчальної діяльності, що забезпечують формування професійних знань;

3. Це напрямки фундаментальної діяльності, змістом якої є визначення природи, сутності, цінності права;

4. Це категорія, що характеризує філософію права як самостійну науку;

5. Це засіб визначення місця філософії права в системі наукової діяльності взагалі і юридичної зокрема.

Зміст функцій філософії права залежить від мети і завдань цієї науки. Мета філософії права має 4 аспектні характеристики:

• Розуміння права, що полягає у дослідженні виникнення, визначення, функціонування, взаємодію права з іншими засобами регулювання;

• Обґрунтування права, що полягає у розумінні права як категорії, а також визначення його ознак і властивостей як суспільного феномену;

• Оцінка права – з точки зору його справедливості, забезпеченні рівності і свободи, етичних основ та ефективності;

• Критика права – як засіб визначення недоліків та обґрунтування шляхів підвищення його дієвості.

Мета філософії права досягається в процесі реалізації її завдань, які в подальшому відображаються в її функціях. Серед них:

1. Визначення критеріїв справедливості права;

2. Визначення рівня обов’язковості права, через співвідношення права і влади, ступеня його примусовості та гарантованості;

3. Визначення природи і функцій права, шляхом визначення характеристики правових норм, напрямків впливу на суспільство, та визначення філософських аспектів функцій права.

Вищезазначене впливає на виокремлення функцій філософії права. Розрізняють:

1. Світоглядну функцію, змістом якої є формування у суб’єкта загального уявлення про правову сферу, правову реальність, та про право як один із аспектів людського буття. Ця функція забезпечує вирішення проблем сутності права, його значущості для суспільства, цінності, а метою є формування правового світогляду суб’єктів;

2. Методологічна – формуванні системи категорій та способів пізнання, що забезпечує єдність і системність дослідження права;

3. Інформаційну – забезпечує адекватне відображення права, як об’єкта вивчення, виявленні особливостей його функціонування, суспільних зв’язків, закономірностей;

4. Аксіологічну – забезпечує приріст знань про такі ціннісні категорії, як воля, рівність, справедливість, правовий ідеалізм;

5. Виховну – забезпечує правосвідомість, правове мислення, правових установок, орієнтацію суб’єкта на справедливість і повагу до права.

Деякі вчені (наприклад, Шмоткін О.В.) виокремлюють онтологічну функцію, що забезпечує вивчення сутнісних закономірностей права; прогностичну – філософське обґрунтування шляхів розвитку права; прикладну – характеризує особливість державно-правового впливу на певні сфери суспільних відносин; пізнавальну – аналізує закономірності та функціональне призначення права і його місця в сучасному суспільстві.