
- •Тема 1. Значення та місце філософії права в системі юридичних наук.
- •Філософія права в системі юридичних наук.
- •Відмінні риси філософії права та соціології права:
- •Предмет філософії права.
- •Структура філософії права.
- •4. Функції філософії права.
- •Тема 2. Гносеологія права.
- •2. Специфіка процесу правового пізнання. … і можливості пізнання правової реальності.
- •3.Взаємозв’язок гносеології права з онтологією.
- •Відмінності:
- •4.Сутність методології права.
- •Тема 2. Ч.2. Гносеологія права.
- •2. Способи обґрунтування права.
- •3.Екзистенціалізм, феноменологія, герменевтика права.
- •Тема 3. Онтологія права (ч.1)
- •Онтологічна природа права.
- •Теологічні погляди на сутність права.
- •Природне вчення.
- •Леоністичний підхід.
- •Соціологічний напрямок.
- •3. Правова реальність.
- •4.Право та комунікація. Право і правовий текст.
- •Тема 3. Ч.2 Онтологія права.
- •2.Форми буття права, ідея права, закон, правове життя.
- •3.Легістська онтологія права. Природно-правова онтологія. Ліберитарно-правова онтологія. Онтологія права інституціонального.
- •2.Людина, особа, громадянин: співвідношення категорій.
- •3.Право як форма буття, та забезпечення прав людини.
- •4.Права людини і громадянина: співвідношення.
- •5.Концепції прав людини і громадянина.
- •6.Об’єктивне та суб’єктивне право.
- •Тема 5. Аксіологія права.
- •Соціальні цінності і право.
- •3.Рівність, свобода, справедливість як аксіологічні аспекти права.
- •4.Справедливість і свобода як головні сутнісні риси права.
- •Модуль іі. Проблеми застосування правових норм.
- •Тема 1. Форми реалізації права і форми правової поведінки.
- •Форми реалізації правових норм і їх загальна характеристика: виконання, дотримання, використання і застосування правових норм як особлива форма реалізації права.
- •Взаємозв’язок різноманітних форм реалізації права і видів правомірної поведінки особи. Поняття правомірної поведінки особи. Класифікація видів правомірної поведінки (діяльності) особи.
- •Тема 2. Застосування правових норм.
- •Підстави застосування права.
- •Правове регулювання та правовий вплив.
- •5.Механізм та стадії застосування права.
- •6.Акти правозастосування.
- •Усвідомлення змісту норми права (прийоми тлумачення)
- •Результати тлумачення (тлумачення норм права за обсягом)
- •5.Інтерпретаційні акти: юридична природа, поняття, види.
- •6.Нормативно-правові акти, акти застосування права та інтерпретаційні акти: співвідношення.
- •7.Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства.
- •Види прогалин та шляхи їх усунень.
- •Колізії у праві: поняття, причини, види.
- •Колізійні норми.
- •Шляхи усунення колізій у законодавстві.
- •Аналогія права: поняття та логічна основа.
- •3.Співвідношення аналогії права та аналогії закону.
- •Спільні риси:
- •4.Особливості аналогії у правозастосуванні: вимоги та стадії.
3.Право як форма буття, та забезпечення прав людини.
Право є важливим засобом організації суспільства. Воно володіє певними характеристиками, які, по-перше, визначають його як цінність для суспільства, по-друге, забезпечують відображення та ступінь реальності прав і свобод людини. Це:
нормативність, завдяки якій права людини набирають документального характеру і письмового виразу;
імперативність, що обумовлює чітку визначеність варіантів поведінки суб’єкта у межах, визначених правом;
формальна визначеність, тобто чіткість та однозначність формулювань та визначеність змісту прав людини у нормативних актах;
системність, тобто послідовність та ієрархічність, а також взаємозалежність прав людини, можливість класифікації цих прав за різними критеріями;
загальність, що не передбачає виключень щодо тлумачення чи реалізації суб’єктивних прав та забезпечує їх формальну рівність;
державна гарантованість, що виявляється в системі гарантій, які забезпечують охорону прав, створення механізмів їх реалізації, та забезпечення відновлення прав у випадку їх порушення.
Цінність права для суспільства виявляється в його сутності та функціях. Найважливішим для розуміння антропологічного значення права є характеристика соціальної сутності права, що виокремлюється наряду з політичною, національною, класовою та гносеологічною сутністю. Саме соціальна сутність забезпечує певний рівень справедливості права та знаходить свій прояв у специфічних функціях, які виконує право по відношенню до людини.
Організаційна, що виявляється у здатності права забезпечити узгоджену діяльність владних структур, органів держави та соціальних груп у сфері прав людини; стабільність цих прав, шляхом їх нормативного виразу на конституційному рівні;
Комунікативна функція, що створює умови для забезпечення цивілізованих форм спілкування соціальних суб’єктів. Ця функція надає можливість використати імперативно-регулятивні властивості права та його примусовий потенціал. Ця функція визначає межу можливої та необхідної поведінки між тим, що дозволено та заборонено, та вказує на можливі санкції для порушників правової комунікації;
Кратична функція забезпечує можливість примусу суб’єкта до право слухняної поведінки шляхом передбачення силових методів впливу на поведінку та правового закріплення процедури його застосування;
Егалітарна функція полягає у наділенні громадян рівною мірою свободи та відповідальності. Її змістом є забезпечення можливості індивіда користуватися юридично-обумовленою мірою свободи на власний розсуд. Це обумовлює реальність право-діє-деліктоздатності та створює умови, щодо реалізації суб’єктивних інтересів у межах права;
Семіотична функція полягає у знаковому виразі права, тобто письмовому викладі інформації стосовно змісту поведінки та можливих форм відповідальності. Саме письмовий вираз і забезпечує обов’язковий та динамічний характер права.
Цінність права по відношенню до людини виявляється також у:
а) створення умов щодо існування суб’єктивних прав шляхом:
- правового закріплення інститутів демократії;
- забезпечення певного рівня моральності права;
- закріплені суспільних цінностей (свобода, рівність);
- закріплені економічних та політичних орієнтирів;
- впровадження міжнародних стандартів.
б) створення умов щодо реальності суб’єктивних прав шляхом:
- закріплення прав та свобод людини;
- визначення змісту можливої та необхідної поведінки;
- встановлення механізмів реалізації суб’єктивних прав та реалізації;
- створення системи гарантій охорони і захисту суб’єктивних прав;
- створення механізму відновлення прав, що порушені.
Таким чином цінність права у антропологічному вимірі виявляється у його властивостях, функціональному призначенні, та його дії на сферу функціонування людини через реалізацію наданих їй можливостей.