3.Право як форма буття, та забезпечення прав людини.

Право є важливим засобом організації суспільства. Воно володіє певними характеристиками, які, по-перше, визначають його як цінність для суспільства, по-друге, забезпечують відображення та ступінь реальності прав і свобод людини. Це:

• нормативність, завдяки якій права людини набирають документального характеру і письмового виразу;

• імперативність, що обумовлює чітку визначеність варіантів поведінки суб’єкта у межах, визначених правом;

• формальна визначеність, тобто чіткість та однозначність формулювань та визначеність змісту прав людини у нормативних актах;

• системність, тобто послідовність та ієрархічність, а також взаємозалежність прав людини, можливість класифікації цих прав за різними критеріями;

• загальність, що не передбачає виключень щодо тлумачення чи реалізації суб’єктивних прав та забезпечує їх формальну рівність;

• державна гарантованість, що виявляється в системі гарантій, які забезпечують охорону прав, створення механізмів їх реалізації, та забезпечення відновлення прав у випадку їх порушення.

Цінність права для суспільства виявляється в його сутності та функціях. Найважливішим для розуміння антропологічного значення права є характеристика соціальної сутності права, що виокремлюється наряду з політичною, національною, класовою та гносеологічною сутністю. Саме соціальна сутність забезпечує певний рівень справедливості права та знаходить свій прояв у специфічних функціях, які виконує право по відношенню до людини.

• Організаційна, що виявляється у здатності права забезпечити узгоджену діяльність владних структур, органів держави та соціальних груп у сфері прав людини; стабільність цих прав, шляхом їх нормативного виразу на конституційному рівні;

• Комунікативна функція, що створює умови для забезпечення цивілізованих форм спілкування соціальних суб’єктів. Ця функція надає можливість використати імперативно-регулятивні властивості права та його примусовий потенціал. Ця функція визначає межу можливої та необхідної поведінки між тим, що дозволено та заборонено, та вказує на можливі санкції для порушників правової комунікації;

• Кратична функція забезпечує можливість примусу суб’єкта до право слухняної поведінки шляхом передбачення силових методів впливу на поведінку та правового закріплення процедури його застосування;

• Егалітарна функція полягає у наділенні громадян рівною мірою свободи та відповідальності. Її змістом є забезпечення можливості індивіда користуватися юридично-обумовленою мірою свободи на власний розсуд. Це обумовлює реальність право-діє-деліктоздатності та створює умови, щодо реалізації суб’єктивних інтересів у межах права;

• Семіотична функція полягає у знаковому виразі права, тобто письмовому викладі інформації стосовно змісту поведінки та можливих форм відповідальності. Саме письмовий вираз і забезпечує обов’язковий та динамічний характер права.

Цінність права по відношенню до людини виявляється також у:

а) створення умов щодо існування суб’єктивних прав шляхом:

- правового закріплення інститутів демократії;

- забезпечення певного рівня моральності права;

- закріплені суспільних цінностей (свобода, рівність);

- закріплені економічних та політичних орієнтирів;

- впровадження міжнародних стандартів.

б) створення умов щодо реальності суб’єктивних прав шляхом:

- закріплення прав та свобод людини;

- визначення змісту можливої та необхідної поведінки;

- встановлення механізмів реалізації суб’єктивних прав та реалізації;

- створення системи гарантій охорони і захисту суб’єктивних прав;

- створення механізму відновлення прав, що порушені.

Таким чином цінність права у антропологічному вимірі виявляється у його властивостях, функціональному призначенні, та його дії на сферу функціонування людини через реалізацію наданих їй можливостей.