3.Предмет, структура і функції філософії

Предмет є невизначений тому він носить всеохоплюючий х-р.

Предметом філософії є відношення

1.„людини і світу”, які поділяються:

Відношення людини з природою

відношення людини з людиною

відношення людини і суспільства

2.пізнання світу

3.перетворення світу

Структура :

- онтологія( вчення про першооснову буття, сфери буття і категорії, основне питання : „Що таке світ?” „ Як він влаштований?”)

– гносеологія ( теорія пізнання яка досліджує закономірності процесу пізнання, основне питання – „Що означає пізнати?” „Що таке пізнання?”)

– антропологія ( вчення про сутність людини, а також про співвідношення в людині природи та культури, основне питання „Хто така людина”, „Яке місце займає людина?”)

– аксіологія (вчення про цінності, яке досліджує закономірності побудови сфери цінності, осн. питання „У чому цінність і сенс життя?”)

– соціальна філософія ( вчення про сутність суспільства і його структуру в цілому, у найбільш загальних законах його розвитку, осн. питання „Що є суспільство?”)

– етика ( вивчає морально-цінне відношення до світу , осн. питання „ В чому сутність добра і зла?”)

– естетика ( наука про красу, „В чому суть краси і гармонії”)

– логіка ( наука про мислення, вивчає форми, закони та норми правильного мислення, осн. питання „ Яка природа людського мислення?”)

–історія філософії ( вивчення істор. Досягнень філософської думки від античності до сьогодення , осн. питання „ Як розвивається філософська думка?”).

Функції філософії

: -світоглядна (фі-я бере участь у формуванні світогляду з теорем. та понятійним поясненням світу)

– методологічна ( сукупність найбільш загал. ідей та принципів що застосов. у вирішенні конкретних та практичних завдань)

– гносеологічна ( розроблення оцінювання припущень пізнавального процесу)

– прогностична ( формуються гіпотези про загал. тенденції ро-тку буття і свідомості, людини , суспільства)

– критична( у процесі суспільного ро-тку люди відмовляються від застарілих погляді та уявлень, стереотипів, цінностей, хибних світогляд. настанов)

–аксіологічна ( виявляється у допомозі людині визначити цінності і самоцінності життя, моральні принципи, гуман. ідеали. Це особливо важливо в умовах загострення глобальних проблем сучасності)

– гуманістична ( полягає в адаптації та життєстверджувальній ролі філософії для кожної людини у сприянні формування гуманістичних цінностей та ідеалів).

4.Філософія як теоретична основа світогляду   Світо́гляд — сукупність переконань, оцінок, поглядів та принципів, які визначають найзагальніше бачення та розуміння світу і місце особистості у ньому, а також її життєві позиції, програми поведінки та діяльності. Світогляд людини зумовлений особливостями суспільного буття та соціальними умовами.

Світогляд тісно пов'язаний з філософією, хоча це ширше поняття.

Філософія визначає себе, як теоретичний світогляд тобто заснованим на розумі, однак філософія наділена властивістю, яка виводить її за межі світогляду, вона не обмежується поясненням світу, а й пізнає його, її пояснення ґрунтується на пізнанні. Для філософії світ завжди є проблемою, вона постійно перебуває в пошуках істини, націлена на пізнання свідомого. За визначенням бельгійського філософа Апостеля світогляд включає сім елементів: онтологію (описову модель світу), пояснення світу, футурологію (відповідь на запитання „куди ми йдемо”), цінності (відповідь на етичні питання „що слід робити”), праксеологію або методологію або теорію дії (відповідь на питання „як досягти мети”), епістемологію або теорію знань (відповідь на питання що є правдою, а що ні), етіологію(пояснення походження й структури світогляду)

. Типи світогляду:

міфологічний

релігійний

науковий

мистецький

філософський

Світогляд поділяється на:

- суспільний

- індивідуальний

Риси філософського світогляду :

• Філософський світогляд це теоретичний погляд на світ з позицій активного істоти , що усвідомлює як самого себе , так і те з чим йому доводиться взаємодіяти . Це сукупність фундаментальних ідей про людину , про світ і про ставлення людини до світу. Ці ідеї дозволяють людям свідомо орієнтуватися в світі і суспільстві , а також мотивувати свої вчинки.

• Філософія логічна і доказова . Положення філософії не просто затверджуються , а виводяться , доводяться в відповідної систематизованої , логічно впорядкованої формі.

• Філософія - рефлективний тип світогляду . У ньому містяться роздуми над власними уявленнями про світ і місце людини в цьому світі тобто роздуми над власними роздумами.

• Вільнодумство - об'єктивний принцип філософії . За самою своєю природою філософія вимагає роздуми , сумніви , допускає критику ідей , відмова від віри в догмати і постулати

5.Природа філософських проблем. Співвідношення свідомості і буття, матеріального та ідеального як основна проблема філософії   Філософські проблеми породжуються буттям людини, життям, місцем людини у суспільстві. Людина включена у життєві ситуації, які спостерігає. Можна сказати, що людина спостерігає саму себе. Виходить, що філософія - зосереджене споглядання людиною її власного життя. Як говорив Сократ:”Пізнай самого себе, і ти пізнаєш увесь світ”. Виникають питання з приводу трьох відносин: Я і Бог, Я та інша людина (суспільство), Я і природа. Отже, Людина, Природа, Суспільство - це головні проблеми філософії. В різні часи існували різні підходи щодо тлумачення буття людини. Співвідношення свідомості і буття полягає в тому, що :

1.згідно матеріалістичної теорії - матерія – первинна, а дух і свідомість – вторинні, буття і матерія – тотожні поняття, буття визначає свідомість(н-д: під час процесу урбанізації у людей відбувається зміна у свідомості,порівняно з тим як було коли вони жили у селі, оскільки тут відрізняється спосіб життя від попереднього, зокрема і ставлення людей один до одного),

2. згідно ідеалістичної теорії – первинний – дух, ідея, свідомість, вторинне – матерія, матеріальний світ, дух не лише первинний, але є і творцем і постійним керівником всесвіту, ідеалізм поділяється на об’єктивний(світ існує незалежно від свідомості людини) і суб’єктивний(існує тільки той світ, який існує в свідомості людини, в відчуттях, іншими словами наші відчуття творять світ для нас).(н-д: за гласності в СРСР була можливість обговорювати будь-яку інформацію, раніше заборонені теми, отже люди почали критичніше ставитися до політичної ситуації, таким чином вирішили змінити дійсність, тобто зміна у їх свідомості призвела до зміни буття).