- •1. Предмет, об'єкт та генезис юридичної психології.
- •2. Завдання юридичної психології.
- •3. Система юридичної психології як науки та навчальної дисципліни.
- •4. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •5. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •6. Методи психологічного впливу на особистість. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовчій діяльності.
- •7. Історія розвитку юридичної психології.
- •8. Зв'язок юридичної психології з іншими науками.
- •9. Відчуття: поняття, класифікація, властивості відчуттів.
- •10. Сприйняття: поняття, класифікація та закономірності сприйняття предметів, простору, часу та руху.
- •11. Увага: поняття, види, фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •12. Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •13. Пам'ять: поняття, види та процеси пам'яті. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •14. Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства
- •15. Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •16. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •17. Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •18. Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •19. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •20. Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •21. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •22. Фізіологічний афект: суть, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності. Відмінність від паталогічного афекту.
- •24. Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •25. Психологія огляду місця події.
- •31. Психологічні особливості допиту підозрюваного.
- •32. Психологічні особливості допиту обвинуваченого.
- •33. Психологічні особливості допиту свідків.
- •34. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •35. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •36. Психологія очної ставки.
- •37. Психологія пред'явлення для впізнання.
- •38. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •39. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).
- •40. Поняття, предмет об'єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •41. Компетенція судово-психологічної експертизи.
7. Історія розвитку юридичної психології.
1964 р. була прийнята постанова ЦК КПРС “Про заходи щодо подальшого розвитку юридичної науки і поліпшення юридичної освіти в країні”, котра відновила юридичну психологію в усіх юридичних вищих навчальних закладах країни. У 1965–1966 рр. почалося викладання спеціальних курсів юридичної психології в юридичних вузах Москви, Ленінграда, Мінська та деяких інших містах. 1966 р. Міністерством вищої і середньої спеціальної освіти СРСР було проведено Всесоюзний семінар із питань викладання юридичної психології і основних проблем цієї науки.
У травні 1971 р. в Москві відбулася перша Всесоюзна конференція із судової психології, а в червні 1971 р. в Тбілісі на 4-му Всесоюзному з’їзді психологів судова психологія була представлена окремою секцією.
Восени 1986 р. в м. Тарту (Естонія) пройшла Всесоюзна конференція з юридичної психології. На цій конференції зібралися і виступили з доповідями і повідомленнями представники всіх республік і регіонів Радянського Союзу. У цих доповідях широко обговорювалися проблеми методології і структури юридичної психології, завдання її окремих галузей (кримінальна психологія, психологія потерпілого, психологія попереднього слідства та ін.), а також структура курсу цієї дисципліни, що передбачається, і методика її викладання у вищому навчальному закладі.
Після розпаду СРСР юридична психологія поступово розвивається на теренах новостворених суверенних держав.
Нині юридична психологія розвивається насамперед з таких проблем:
загальні питання юридичної психології (система, методи, зв’язки з іншими науками);
психологічні проблеми протиправної поведінки;
психологія слідчого і слідчої тактики;
психологічні особливості неповнолітніх правопорушників;
психологія організованої злочинності тощо.
8. Зв'язок юридичної психології з іншими науками.
Юридична психологія містить у собі різні області наукових знань, є прикладною наукою й рівною мірою належить як психології, так й юриспруденції. В області суспільних відносин, регульованих нормами права, психічна діяльність людей здобуває своєрідні риси, які обумовлені специфікою людської діяльності в сфері правового регулювання. Юридична психологія зв'язує суспільні науки й природні, біологію й історію, медицину й педагогіку, керування і юриспруденцію й ін. Юридична наука, безумовно, не може замикатися у власних вузьких рамках і не враховувати економічних, демографічних, культурних, соціально-психологічних й інших факторів при рішенні проблем правоохоронної й правозастосовної діяльності. На стиках юриспруденції із зазначеними науками можуть розвиватися нові галузі наукового знання, що мають двоїсту природу і єдину мету - забезпечення правоохоронної й правозастосовної діяльності. Передумовою ефективності досліджень в області юриспруденції й ефективності правоохоронної й правозастосовної діяльності є орієнтація на реальних людей з їхньою складною свідомістю, вивчення впливу державно-правових інститутів на розвиток їхньої свідомості. Тому необхідно соціально-психологічних підхід до трактування права як основи юриспруденції.