- •1. Предмет, об'єкт та генезис юридичної психології.
- •2. Завдання юридичної психології.
- •3. Система юридичної психології як науки та навчальної дисципліни.
- •4. Загальна характеристика методів юридичної психології.
- •5. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
- •6. Методи психологічного впливу на особистість. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовчій діяльності.
- •7. Історія розвитку юридичної психології.
- •8. Зв'язок юридичної психології з іншими науками.
- •9. Відчуття: поняття, класифікація, властивості відчуттів.
- •10. Сприйняття: поняття, класифікація та закономірності сприйняття предметів, простору, часу та руху.
- •11. Увага: поняття, види, фактори, що визначають спрямованість уваги.
- •12. Уява: поняття та види. Роль реконструктивної уяви в слідчій та судовій практиці.
- •13. Пам'ять: поняття, види та процеси пам'яті. Значення пам'яті в юрисдикційній діяльності.
- •14. Прийоми активізації пам'яті учасників судочинства
- •15. Мислення: поняття та класифікація. Рефлексивні судження.
- •16. Інтуїція та її роль в юрисдикційній діяльності.
- •17. Емоції: поняття, класифікація, класи емоційних станів.
- •18. Почуття: поняття, класифікація, групи почуттів.
- •19. Стан тривоги (тривожності): поняття, види тривоги та значення в юрисдикційній діяльності.
- •20. Стан стресу: поняття, види, стадії (фази) стресу та його значення в юрисдикційній діяльності.
- •21. Фрустрація: поняття та значення в юрисдикційній діяльності.
- •22. Фізіологічний афект: суть, фази розвитку та значення в юрисдикційній діяльності. Відмінність від паталогічного афекту.
- •24. Поняття та функції волі, етапи вольового процесу. Вольові риси юриста.
- •25. Психологія огляду місця події.
- •31. Психологічні особливості допиту підозрюваного.
- •32. Психологічні особливості допиту обвинуваченого.
- •33. Психологічні особливості допиту свідків.
- •34. Психологічні особливості допиту потерпілих.
- •35. Психологічні особливості допиту неповнолітніх.
- •36. Психологія очної ставки.
- •37. Психологія пред'явлення для впізнання.
- •38. Психологія відтворення обстановки і обставин події (слідчого експерименту).
- •39. Психологія відтворення обстановки і обставин події (перевірки показань на місці).
- •40. Поняття, предмет об'єкт та значення судово-психологічної експертизи.
- •41. Компетенція судово-психологічної експертизи.
3. Система юридичної психології як науки та навчальної дисципліни.
“Під системою юридичної психології розуміється логічне розташування проблем і питань, що вивчаються нею і які відображають рівень її розвитку, тенденції і перспективи”.
Аналізом системи юридичної психології займаються різні спеціалісти — юристи, психологи, юридичні психологи. Розглянемо окремі підходи щодо розв’язання цього питання.
К. Платонов виділяв у юридичній психології правову психологію (предмет — правосвідомість), кримінальну (предмет — причини злочинності, пов’язані з якостями особистості), судову психологію і ви-правно-трудову.
О. Ратінов вважає, що до системи юридичної психології входять:
загальні питання (предмет, система, методи);
правова психологія (психологія нормативно-правової регуляції);
кримінальна психологія (психологія злочинності і особистості злочинця);
судова психологія (психологія слідчої і судової діяльності);
виправна психологія (психологія виправлення і перевиховання правопорушників).
4. Загальна характеристика методів юридичної психології.
У юридичної психології використовуються методи, властиві загальної площі і соціальної психології. Поруч із, для юридичної психології притаманні методи, які зустрічаються інших галузях психологічних знань. До таких спеціальних методів можна віднести:
1) метод складання психологічного портрета злочинця;
2) метод психологічного аналізу кримінальної справи і складання рекомендацій слідчьо-оперативними працівниками;
3) метод судово-психологічної експертизи;
4) " слідчий " чи " розшуковий " гіпноз;
5) метод виявлення приховуваних обставин, лжесвідчення і др.
Зазначені методи озброюють юристів ефективним зброєю у сфері розкриття і розслідування злочинів.
5. Методи вивчення особистості в юридичній діяльності.
Юридична діяльність має свою специфіку, що обумовлено її організаційним, управлінсько-розпорядчим та владним характером. Роботу юристів можна спостерігати в різних сферах суспільного життя, на різних рівнях організації соціального організму. Це прийняття законів, організація іх виконання, здійснення правосуддя, захист інтересів громадян, а також участь у вирішенні інших важливих питань. Поступово сфера використання юридичних знань поширюється, що надає відповідного авторитету професії юриста. Це об'єктивний процес, який не треба пов'язувати зі штучною тенденцією юридизації знань (юридична логіка, юридична соціологія, юридична етика). Авторитет юриста зростає одночасно з підвищенням авторитету права. Слід відзначити, що на сучасному етапі розвитку, українського суспільства цей процес так і відбувається. Право все більше проникає в систему соціальних зв'язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права.
6. Методи психологічного впливу на особистість. Правові та етичні межі застосування психологічного впливу в правоохоронній та правозастосовчій діяльності.
Метод спостереження передбачає пізнання індивідуальних особливостей психіки людини через вивчення її поведінки. Інакше кажучи, за обєктивними, зовнішньо вираженими показниками (дії, вчинки, мова, зовнішній вигляд) психолог робить висновок про індивідуальні особливості протікання психічних процесів (сприйняття, памяті, мислення, уяви), про психічний стан людини, про риси її особистості, темпераменту, характеру. Особливістю методу спостереження є те, що вивчення зовнішніх проявів психіки людини відбувається в природних життєвих умовах. У науковій психології використовується також метод самоспостереження, який виступає як засіб вивчення, аналізу та синтезу власних учинків і дій, порівняння своїх думок з думками інших людей. Головним методом психологічного пізнання є експеримент. В експерименті експериментатор, тобто людина, що проводить дослід, також здійснює спостереження за психічними явищами, процесами у піддослідного (людини, з якою проводиться дослід).
