53. Електрозахисні засоби і заходи

Основними заходами захисту від ураження електричним струмом є:

• Застосування ізоляції. Ізоляція струмопровідних частин електроустановок, а в особливих випадках подвійна чи посилена, перешкоджає появі струму на металевих неструмопровідних частинах електроустаткування, протіканню на землю, а також забезпечує захист людини від впливу електричного струму під час випадкового дотику її до струмоведучих частин.

• Розміщення струмопровідних частин на недоступній для дотику висоті. Електропроводку усередині приміщень з незахищеними ізольованими проводами прокладають на ізоляторах і роликах на висоті не менше 2 м від підлоги при напрузі вище 42 В. у приміщеннях без підвищеної небезпеки На висоті не менше 2,5 м від рівня підлоги в приміщеннях з підвищеною небезпекою й особливо небезпечних при напрузі вище 42 В.

• Захисні огородження і закриття струмопровідних частин у виробничих приміщеннях і електроприміщеннях виготовляють сітчастими чи дірчастими. У житлових і громадських будівлях, захисні огородження конструктивно виконують так, що зняти їх або відкрити можна лише за допомогою ключів чи інструментів.

• Блокування. Електричні й механічні блокувальні пристрої застосовують в електроустановках, де небезпека дотику до струмоведучих частин велика. Також можливе проникнення сторонніх осіб на електроустановку, що знаходиться під високою напругою.

• Захисне вимкнення - швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне вимкнення електроустановки при виникненні в ній струму.

• Застосування малих напруг. Напруга не більше 42 В - мала напруга, застосовується для зменшення небезпеки ураження електричним струмом. Вона є ефективним заходом щодо зниження небезпеки обслуговування електроустаткування, де технічне обслуговування проводять за умов підвищеної й особливої небезпеки. При технічному обслуговуванні електроустаткування вночі широко застосовують лампи, що живляться малою напругою 24 і 36 В. У приміщеннях без підвищеної небезпеки (лабораторії хімічні) допустимо використовувати переносні лампи, що живляться напругою до 220 В включно без застосування будь-яких захисних засобів.

• Застосування розподільних трансформаторів. Знижувальні трансформатори 220/12/36 В є простим і надійним джерелом малих напруг для живлення переносного електроінструменту, ламп переносного освітлення, паяльників та інш.

Для захисту персоналу, що обслуговує електроустановки, використовують спеціальні захисні засоби. Ці засоби умовно поділяються на ізолюючі, огороджуючи і запобігаючи. Ізолюючі в свою чергу поділяються на основні і допоміжні.

54. Адміністративно-громадський контроль за охороною праці на підприємстві

Адміністративно-громадський контроль у системі управління охороною праці є основною формою контролю власника й трудового колективу (профспілки) підприємства за станом охорони праці на робочих місцях, виробничих дільницях, у підрозділах, службах, а також за дотриманням усіма службами, посадовими особами й працівниками вимог нормативних актів про охорону праці.

Адміністративно-громадський контроль за станом охорони праці проводиться посадовими особами в закріплених за ними структурних підрозділах за участю представників трудового колективу (представників профспілок) у терміни, передбачені діючою на підприємстві СУОГТ.

Керівництво організацією адміністративно-громадського контролю здійснює власник за участю вповноваженого трудового колективу з питань охорони праці по підприємству (голови комітету профспілки).

Перший ступінь громадського (оперативного) контролю проводиться керівником відповідної дільниці (майстром, виконробом, начальником дільниці, начальником зміни тощо) і вповноваженим трудового колективу -'дільниці щоденно, на початку робочого дня (зміни), а при необхідності (роботи з підвищеною небезпекою та ін.) - протягом робочого дня (зміни). Результати перевірки записуються в журнал оперативного контролю, намічаються заходи щодо їх, усунення й призначаються особи, відповідальні за виконання.

Другий ступінь контролю проводиться один раз на тиждень, керівник дільниці (цеху), уповноважений із питань охорони праці обстежують виробничі дільниці, перевіряють стан охорони праці на дільниці (цеху), приймають необхідні заходи по усуненну виявлених порушень, і роблять запис у журналі оперативного контролю.

Третій ступінь контролю проводиться комісією призначеною наказом роботодавця, очолюваною керівником підприємства (головним інженером), за участю вповноваженого найманими працівниками з питань охорони праці (голови профкому). Періодичність засідань комісії один раз на місяць. До складу комісії входять керівник підприємства (головний інженер), голова комісії з питань охорони праці, та інші керівники служб і підрозділів. Результати роботи комісії фіксуються в журналі триступеневого контролю і розглядаються на нараді. За результатами наради видається наказ по підприємству.

55. Причини і наслідки виробничих пожеж. Сутність і форми горіння

Безпосередньою причиною пожеж є поява того чи іншого компоненту, який бере участь к процесі горіння у тих випадках, коли це не допустимо з точки зору вимог пожежної безпеки.

Аналіз обставин пожеж дає підстави стверджувати, що основною причиною їх виникнення є людський чинник.

До найбільш розповсюджених і характерних причин пожеж можна віднести:

недосконалість технологічних процесів;

недоліки монтажу електрообладнання;

недоліки в облаштуванні та обслуговуванні опалювальних систем;

недопустиме підвищення температури речовин, що обробляються до температури самозаймання;

порушення режиму зберігання, транспортування та обробки самозаймистих речовин;

розряди блискавки, занесення високих потенціалів у виробничі приміщення;

поява горючого середовища в умовах де є джерело займання;

недбале ставлення до вимог нормативних документів, необережне поводження з вогнем, незнання правил пожежної безпеки, низький рівень кваліфікації і т.ін.

Отже профілактика пожеж має зводитись переважно до різноманітних форм впровадження у виробничу практику таких умов, засобів і заходів, які унеможливлюють появу неконтрольованого процесу горіння або вибуху.

Початковий процес розвитку пожежі настає тоді, коли холодна горюча речовина при введенні теплового імпульсу, окислюючись киснем, починає інтенсивно розігріватися з подальшим виділенням тепла, яке розігріває сусідні шари горючої речовини, де також починає розвиватись інтенсивна хімічна реакція.

Швидкість реакції розігрівання визначає інтенсивність пожежі, що є найважливішою її характеристикою.

Зона, в якій протікає хімічна реакція і підігрівається горюча речовина, називається фронтом пожежі. Процес пошарового розігрівання, окислення й згоряння триває доти поки не вигорить весь об’єм горючої речовини.

Простір, у якому розвивається пожежа, умовно поділяється на три зони: зону горіння, зону теплової дії та зону задимлення.

Зоною горіння називається частина простору, у якому відбуваються процеси термічного розкладання чи випаровування речовин або матеріалів.

Зоною теплової дії називається простір, де відбувається процес теплового обміну між поверхнею полум’я та горючою речовиною, що примикає до межі горіння, де теплова дія створює умови, неможливі для перебування людей без теплового захисту.

Зоною задимлення називається частина простору, що межує із зоною горіння й заповнена димовими газами в концентрації, що становить загрозу для життя та здоров’я людей. Ця зона включає в себе весь простір теплової дії і значно її перевищує.

Аналізом і обліком пожеж в державі займається Державний департамент пожежної безпеки МНС.

Процес неконтрольованого горіння супроводжується появою у навколишньому середовищі значної кількості токсичних речовин, небезпечних та шкідливих для організму людини, що знаходяться в зоні його впливу.

Тяжкість впливу негативних та шкідливих чинників, пов’язаних з пожежами, зумовлена зростанням енергонасиченості виробництв, збільшенням щільності інженерних комунікацій, підвищенням рівня температур та тиску в технологічному устаткуванні, що збільшує масштабність пожеж та тяжкість їх наслідків.

Причиною зростання жертв на пожежах стає те, що технічні можливості державної пожежно-рятувальної служби значно відстають від сучасних вимог щодо засобів пожежогасіння та рятування людей.

Небезпекою для організму людини в умовах пожежі є:

відкрите полум’я – температура пожежі становить 1100-1300°С. Тривалість часу, протягом якого людина може переносити критичні температури становить 10-15 с.

наявність токсичних продуктів горіння – за токсичністю продуктів горіння полімерні матеріали поділяються на надзвичайно небезпечні; високо небезпечні; помірно небезпечні і мало небезпечні.

оксид вуглецю – спричиняє найбільшу кількість жертв через те, що червоні кров’яні тільця втрачають здатність забезпечувати організм людини киснем через створення карбоксігемоглобіну.

дим – втрата видимості через задимлення, створює загрозу для евакуації людей, особливо якщо матеріали мають високу димоутворюючу здатність (є ще мале і помірне димоутворення).

низька концентрація кисню – небезпечним під час пожежі є концентрація кисню до 14-16%. При 10-12% смерть настає протягом кількох хвилин.

нагріте повітря – вдихання розігрітого до 60°С повітря призводить до некрозу верхніх дихальних шляхів та опіків легеневої тканини. Вдихання нагрітого під час пожежі повітря понад 100°С призводить до втрати свідомості, а відтак загибелі вже через декілька хвилин.

руйнування будівельних конструкцій, які в умовах пожежі втрачають вогнестійкість і міцність, що призводить до травмування і навіть загибелі людей.

Аналіз можливих небезпечних і шкідливих чинників в умовах пожежі допоможе розробити структуру заходів щодо забезпечення ефективного функціонування системи пожежної безпеки для кожного конкретного виробничого об’єкту.