
- •1. Сучасний стан охорони праці в україні
- •2. Основні поняття в галузі охорони праці, їх терміни та визначення
- •3. Класифікація факторів що впливають на умови праці.
- •4.4. Гігієнічна класифікація умов праці.
- •5. Аналіз умов праці
- •6. Законодавчі акти що регламентують охорону праці на виробництві
- •7. Основні нововведення закону україни «про охорону праці»
- •8. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів
- •9. Медичні огляди працівників
- •10.Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці
- •11. Стандарти в галузі охорони праці санітарні норми та правила
- •12. Документи підприємства про охорону праці
- •13. Фінансування заходів з охорони праці
- •14. Принципи державної політики в галузі охорони праці
- •15. Системи органів державного управління охороною праці
- •16.Види контролю за станом охорони праці
- •17. Профспілковий та громадський контроль за охороною праці
- •18. Обов'язки власника в галузі охорони праці
- •19.Організація служби охорони праці на виробництві
- •20.Характеристика інструктажів з охорони праці
- •21. Визначення понять: нещасний випадок на виробництві,травма,травматизм,професійне захворювання,професійний ризик
- •22. Питання охорони праці в колективному договорі
- •23. Призначення та зміст атестації робочих місць
- •24. Колективні та індивідуальні засоби захисту працюючих
- •25. Сучасний стан виробничого травматизму ы профзахворюваності
- •26. Основні причини виникнення травматизму на виробництві
- •27. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві
- •28. Класифікація виробничих травм та їх наслідки
- •29. Склад і обов'язки комісії по розслідуванню нещасних випадків
- •30. Облікові форми нещасних випадків на виробництві
- •31. Основні методи аналізу травматизму коефіцієнти травматизму
- •32. Заходи попередження травматизму
- •33. Основи фізіології праці
- •34. Визначення понять : трудовий процес,трудова операція,працездатність,функціональний стан ,профорієнтація,професійний відбір
- •35. Фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів
- •36.Суть медико-фізіологічної класифікації важкості праці
- •38. Профорієнтація та профвідбір в ринкових умовах
- •39. Загальна характеристика шкідливих виробничих факторів
- •40. Виробничий шум: джерела, нормування, вплив на працюючого
- •41. Ультразвук і інфразвук
- •42. Вібрація, вплив на працюючого, методи захисту
- •43. Виробничий пил: джерела, вплив на працюючого, засоби захисту.
- •44. Електромагнітне випромінювання на виробництві: дія на працюючих, засоби захисту
- •45. Виробничий мікроклімат
- •46. Лазерне випромінювання
- •47. Виробнича вентиляція
- •48. Вимоги охорони праці до офісних приміщень та обладнання
- •49. Вимоги до розташування виробничих та допоміжних приміщень
- •50. Загальні вимоги безпеки до технічного обладнання та виробничих процесів
- •51. Дія електроструму на людину.
- •52. Чинники, що впливають на тяжкість електротравм
- •53. Електрозахисні засоби і заходи
- •54. Адміністративно-громадський контроль за охороною праці на підприємстві
- •56. Категорії приміщень та будівель за пожежною небезпекою
- •57. Система попередження пожеж
- •58. Характеристика пожежних оповіщувачів
- •59. Способи гасіння пожеж
- •61. Дії персоналу під час пожежі
- •60. Характеристика вогнегасників
- •62. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробництві
38. Профорієнтація та профвідбір в ринкових умовах
Професійна переорієнтація — це об’єктивно обумовлений і особистісно усвідомлений процес переходу від однієї професійно-трудової діяльності до іншої з врахуванням набутого професійного досвіду (знань, умінь, навичок, професійних якостей), віку, стану здоров’я, психофізіологічних особливостей, а також соціально-економічних інтересів особи. Освіта, професійні знання повинні відігравати визначальну роль у забезпеченні зайнятості і самозайнятості, особистих доходів населення в ринкових умовах. А це, в свою чергу, вимагає відповідної професійної підготовки, заснованої на науково обгрунтованій системі професійної орієнтації, професійного відбору і виробничого навчання. Метою професійної орієнтації є допомога особі у виборі професії або виду діяльності, які вона вважає найбільш прийнятними з точки зору задоволення власних потреб і потреб суспільства. Профорієнтація необхідна при: ● виборі першої професії або отриманні першої роботи; ● вирішенні проблем, які виникають під час роботи внаслідок особистісної чи професійної невідповідності або незадоволення нею; ● втраті чи зміні роботи.
Основним завданням профорієнтації є забезпечення професійного вибору з врахуванням індивідуальних здібностей, інтересів і характеру людини та можливостей розвивати їх в процесі роботи з метою підвищення кваліфікації і професійного рівня.
Особливою проблемою в ринкових умовах є професійна переорієнтація людей зрілого віку, які вже мають професію або спеціальність. Професійна переорієнтація їх має свої особливості порівняно з професійним самовизначенням молоді. Однією з таких особливостей є наявність сформованих і закріплених в певному виді трудової діяльності знань, навичок, умінь, професійно важливих якостей. Другою особливістю є зменшення з віком можливостей якісних змін особистості, утворення нових психологічних структур, які відповідали б вимогам другого виду діяльності. В ринкових умовах, особливо на перехідному етапі, при виборі професії змінюються пріоритети. Домінуючим фактором вибору стає мотив досягнення матеріального достатку в майбутньому. Однак без врахування особистісних якостей він не завжди може бути достатнім в процесі навчання. Тому професійна орієнтація повинна базуватися на двох пріоритетах: мотивації та особистісних якостях.
Профорієнтація - це система заходів, спрямованих на виявлення особистісних особливостей, інтересів і здібностей у кожної людини для надання йому допомоги в розумному виборі професій, найбільш зі відповідних його індивідуальним можливостям.
У процесі профорієнтації здійснюється робота профорієнтолога, охоплює такі етапи: інформаційний (профосвіта); діагностичний; консультування; трудових спроб; співбесіди.
Перший етап — інформаційний. Перш ніж обрати професію, абітурієнти мають отримати максимум інформації про професії, їх зміст, статус на ринку праці, рівні освіти, перспективи працевлаштування, можливості продовження навчання.
Другий етап — діагностика. Для того, щоб обрати якусь конкретну професію, абітурієнт має визначити які у нього схильності, інтереси, чи усвідомлює він до кінця свій вибір.
Третій етап — консультування. Передбачається, що протягом консультацій кожен абітурієнт отримає індивідуальну консультативну допомогу у виборі професії з використанням професіограм і психограм. Також проводиться робота зі Схемою аналізу професій. У процесі консультації може здійснюватися (відбуватися) переорієнтація абітурієнтів на іншу професію (спеціальність), якщо обрана ним професіє є неактуальною або не відповідає здібностям абітурієнта, однак кінцевий вибір залишається за ним.
Четвертий етап — трудові спроби. На цьому етапі майстри виробничого навчання або педагоги проводять практику з абітурієнтами, які первинно визначилися з професією (спеціальністю), в лабораторіях і навчально-виробничих майстернях закладів професійного навчання. Під час трудових спроб абітурієнти знайомляться з робочими місцями, їх технічним оснащенням; порівнюють свої очікування з реальними умовами трудової діяльності; оцінюють свої можливості в обраній професії.
П'ятий етап — співбесіда. Адміністрація та роботодавці спілкуються індивідуально з кожним абітурієнтом. Мета співбесіди — визначити, чи готовий працювати абітурієнт, і в разі його готовності запропонувати йому певну вакансію.
Послуги профорієнтації зазвичай надаються фахівцями Державної служби зайнятості у міських чи обласних центрах зайнятості.
Профвідбір - це система заходів, що дозволяє виявити людей, які за своїми індивідуальними особистими якостями найбільш придатні до навчання і подальшої професійної діяльності з певної спеціальності.
Професійна придатність - це імовірнісна характеристика, що відображає можливості людини по оволодінню якою професійною діяльністю.
У профвідборі професійна придатність може оцінюватися за кількома критеріями: за медичними показниками (стан нервової системи, слуху, зору, серцево-судинної і дихальної систем і т. д.); відбір за даними освітнього цензу, спрямований на виділення тих осіб, знання яких забезпечують успішне оволодіння чи виконання даних професійних обов'язків; психологічний відбір призначений для виявлення осіб, які за своїми здібностями та індивідуальними психофізіологічними можливостями відповідають вимогам, пропонованим специфікою діяльності.
Процес профвідбору
Перший етап включає психологічне вивчення професії з метою виявлення вимог до людини і розкриттю внутрішньої структури діяльності. Інформація про професійну діяльність може бути отримана з різних джерел: вивчення інструкцій, що регламентують діяльність; спостереження за діяльністю фахівців; бесіда з фахівцями про особливості професії, кінозйомка, хронометраж. Інформація про професії узагальнюється у професіограмі, в якій вказуються особливості даної професійної діяльності, основні дії, операції, їх послідовність, необхідна спеціальна підготовка, потрібні знання і уміння, режим праці та відпочинку. Потім оцінюють ступінь значимості різних психічних властивостей і якостей особистості для ефективного виконання даної діяльності.
Другий етап відбору включає вибір психодіагностичних методів дослідження, в тому числі тестів, найбільшою мірою характеризують ті психічні процеси і професійні дії, стосовно яких належить оцінювати професійну придатність. До психодіагностичних методик і тестів пред'являються наступні вимоги: 1) прогностична цінність методики - характеризує можливість тесту виявляти розходження в психофізіологічних функціях в осіб з різним рівнем професійної підготовленості; 2) надійність методики - характеризує стабільність результатів, одержуваних з її допомогою при повторних дослідженнях одного і того ж людини; 3) диференційованість методики - означає, що кожна методика повинна оцінювати строго визначену функцію психіки людини..
Наступний етап відбору припускає психологічний прогноз успішності навчання і наступної діяльності на основі зіставлення відомостей про вимоги професії до людини і отриманих психодіагностичних даних, з акцентом на оцінку особистісних характеристик; про можливість цілеспрямованого вдосконалення і компенсації професійно значимих якостей (з урахуванням часу, відведеного на навчання) ; ймовірність адаптації до професії, можливості появи екстремальних ситуацій і впливів.
Виділяють два типи професійної придатності: абсолютну (до професій такого типу, де потрібні спеціальні здібності) і відносну (до професій, оволодіння якими доступно практично для будь-якого здорового людини).
Оцінюючи профпридатність, в профвідборі іноді орієнтуються насамперед на пошук осіб з високим рівнем розвитку психологічних якостей, найбільш важливих для досягнення успіху в навчанні і виконанні професійної діяльності (підхід по максимуму). Часом більш ефективним є інший підхід, коли намагаються головним чином виявити і усунути осіб з низькими показниками по професійно важливим якостям (підхід по мінімуму). При реалізації "підходу по мінімуму" мінімально допустимі показники тестів можуть бути чітко визначені вимогами професії.