Питання:

1. Сучасний стан охорони праці в україні

2. Основні поняття в галузі охорони праці, їх терміни та визначення

3. Класифікація факторів що впливають на умови праці

4. Гігієнічна класифікація умов праці.

5. Основне завдання аналізу ризику шкідливих умо праці

6. законодавчі акти що регламентують питання охорони праці на виробництві

7. основні нововведення закону україни «про охорону праці»

8. Охорона праці жінок, неповнолітніх та інвалідів

9. медичні огляди працівників

10. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці

11. стандарти в галузі охорони праці санітарні норми та правила

12. документи підприємства про охорону праці

13. фінансування заходів з охорони праці

14. принципи державної політики в галузі охорони праці

15. системи органів державного управління охороною праці

16.види контролю за станом охорони праці

17. профспілковий та громадський контроль за охороною праці

18. обов'язки власника в галузі охорони праці

19.організація служби охорони праці на виробництві

20.характеристика інструктажів з охорони праці

21. визначення понять: нещасний випадок на виробництві,травма,травматизм,професійне захворювання,професійний ризик

22. питання охорони праці в колективному договорі

23. призначення та зміст атестації робочих місць

24. колективні та індивідуальні засоби захисту працюючих

25. сучасний стан виробничого травматизму ы профзахворюваності

26. основні причини виникнення травматизму на виробництві

27. порядок розслідування нещасних випадків на виробництві

28. класифікація виробничих травм та їх наслідки

29. склад і обов'язки комісії по розслідуванню нещасних випадків

30. облікові форми нещасних випадків на виробництві

31. основні методи аналізу травматизму коефіцієнти травматизму

32. заходи попередження травматизму

33. основи фізіології праці

34. визначення понять : трудовий процес,трудова операція,працездатність,функціональний стан ,профорієнтація,професійний відбір

35. фізіологічні принципи раціоналізації трудових процесів

36.суть медико-фізіологічної класифікації важкості праці

37. Фізіологічні основи раціоналізації режимів праці

38. Профорієнтація та профвідбір в ринкових умовах

39. Загальна характеристика шкідливих виробничих факторів

40. Виробничий шум: джерела, нормування, вплив на працюючого

41. Ультразвук і інфразвук

42. Вібрація, вплив на працюючого, методи захисту

43. Виробничий пил: джерела, вплив на працюючого, засоби захисту.

44. Електромагнітне випромінювання на виробництві: дія на працюючих, засоби захисту

45. Виробничий мікроклімат

46. Лазерне випромінювання

47. Виробнича вентиляція

48. Вимоги охорони праці до офісних приміщень та обладнання

49. Вимоги до розташування виробничих та допоміжних приміщень

50. Загальні вимоги безпеки до технічного обладнання та виробничих процесів

51. Дія електроструму на людину.

52. Чинники, що впливають на тяжкість електротравм

53. Електрозахисні засоби і заходи

54. Адміністративно-громадський контроль за охороною праці на підприємстві

55. Причини і наслідки виробничих пожеж

56. Категорії приміщень та будівель за пожежною небезпекою

57. Система попередження пожеж

58. Характеристика пожежних оповіщувачів

59. Способи гасіння пожеж

60. Характеристика вогнегасників

61. Дії персоналу під час пожежі

62. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробництві

1. Сучасний стан охорони праці в україні

Стан охорони праці в Україні не можна визнати задовільним. Про це свідчить високий рівень травматизму, особливо в таких галузях, як вугледобувна, агропромисловий комплекс, будівництво, транспорт. Рівень смертельного ризику на виробництві в Україні в 2,3 раза вищий від середнього для держав з розвинутою ринковою економікою і на 11 % вищий, ніж у Європі в цілому.

В Україні простежується позитивна тенденція до зниження виробничого травматизму, в тому числі (що дуже важливо) зі смертельними наслідками. Частково це пов'язано з падінням обсягів виробництва, а відтак - зменшенням несприятливих виробничих чинників, що впливають на працюючих осіб, та скороченням чисельності останніх, а також збільшенням частки приватних підприємств, де часто-густо випадки травматизму на підприємстві приховуються.

Однак зниження абсолютного показника виробничого травматизму не означає, що проблем стало менше і немає підстав для серйозної стурбованості ситуацією з охорони праці. Це підтверджує й той факт, що при зменшенні коефіцієнта частоти травматизму К - кількості випадків травматизму на 1000 працюючих коефіцієнт тяжкості травматизму Кг - кількість втрачених людино-днів на один випадок травматизму повільно зростає.

В Україні є високим не лише рівень виробничого та невиробничого травматизму, а й професійної захворюваності. Так за статистичними даними за кілька останніх років у нашій державі щорічно реєструється близько 2,5 тис. осіб, у яких виявлено професійні захворювання. За галузями промисловості профзахворювання розподіляються наступним чином: вугільна промисловість 60-62%; металургія 12-14%; машинобудування 8-9 %; сільське господарство 3-4 %; інші 10-15 %. Саме ці галузі й зумовлюють регіональний розподіл профзахворюваності в Україні (за областями): Донецька 42-44 %; Дніпропетровська 17-18 %; Луганська 9-10 %; Львівська 8-9 %; Волинська 3-4 %. Серед професійних захворювань переважають захворювання пилової етіології (38-40%) та вібраційно-шумова патологія (29-31 %).

Серед основних причин незадовільного стану охорони праці можна виокремити такі:

- безвідповідальне ставлення деяких роботодавців, особливо керівників малих та середніх підприємств, до стану охорони праці, низький рівень трудової і технологічної дисципліни;

- незадовільний стан основних фондів (будівель, споруд, обладнання), які практично не відновлюються (так, у машинобудуванні близько 80% обладнання фізично зношено)-

— невідповідність багатьох нормативно-правових актів вимогам часу, рівню технологічного прогресу, недостатня забезпеченість підприємств нормативно-правовими актами з охорони праці;

— недостатнє фінансування заходів охорони праці;

— організаційні фактори (особливо складною є ситуація з охороною праці на малих та середніх підприємствах, у багатьох з яких служби охорони праці взагалі відсутні);

— недоліки обліку стану охорони праці, серед яких має місце несвоєчасне й неповне подання даних про розслідування нещасних випадків, неякісне проведення розслідувань, приховування випадків травматизму тощо;

— недоліки наглядової діяльності. Складною і недосконалою є процедура накладання штрафних санкцій на посадових осіб;

— недостатнє забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту (більшість працівників трудяться без належних за умовами роботи засобів індивідуального захисту, спецодягу та спецвзуття);

— незабезпечення функціонування системи управління охороною праці на підприємствах, в організаціях, установах.

Усунення наведених недоліків і вдосконалення СУОП сприятиме поліпшенню стану охорони праці в Україні.