Укр.мова ЗМК № 2

1. Характеристика офіційно-ділового стилю.

Офіційно-діловий стиль — це мова ділових паперів: розпоряджень, постанов, програм, заяв, автобіографій, резолюцій, протоколів, указів, актів, законів, наказів, анкет, розписок та ін. основна функція офоційно-ділового стилю—інформативна (повідомлення). Сфера вживання ділового стилю зумовлює його жанрову розгалуженість. більшість жанрів ділового мовлення відображає соціальне спілкування. Власне, функція офіційно-ділового стилю полягає в тому, що він надає висловлюванню характер документа, а відображеним в ньому різним сторонам людських стосунків — офіційно-ділового забарвлення.

2. Документ - основний вид писемного професійного мовлення. Значення й функції документа.

Документ – основний вид офіційно-ділового стилю. Основною одини­цею офіційно-ділового стилю є документ. Документи використовуються в різних галузях людської діяльності, ділянках знань, сферах життя. Вони є об'єктом дослідження різних наукових дисциплін, тому поняття "доку­мент" багатозначне і залежить від того, у якій галузі й для чого він використовується.

До загальних функцій документа належать:

Інформаційна – будь-який документ створюється для збе­реження інфор­мації, оскільки необхідність її зафіксувати — причина укладання документа.

Соціальна – документ є соціально значущим об'єктом, оскільки його поява спричинена тією чи іншою соціальною по­требою.

Комунікативна – документ виступає як засіб зв'язку між окремими елемен­тами офіційної, громадської структури (закладами, установами, фірмами тощо).

Культурна – документ є засобом закріплення та переда­вання культурних традицій.

До специфічних функцій документа належать:

Управлінська – документ є інструментом управління; ця функція прита­ман­на низці управлінських документів (плано­вим, звітним, організаційно-розпо­рядчим та ін.

Правова – документ є засобом закріплення і змін право­вих норм та право­відносин у суспільстві; ця функція є визна­чальною в законодавчих та правових нормативних актах, що ство­рюються з метою фіксації правових норм і правовідносин, а також будь-які документи, які набувають правової функції тимчасово .

Історична – коли документ є джерелом історичних відо­мостей про роз­виток суспільства; цієї функції набуває певна частина документів лише після того, як вони виконають свою оперативну дієву роль і надійдуть до архіву на збереження.

3. Класифікація документів. Основні вимоги до укладання документів.

Види документів за ознаками кла­сифікації і групами.

№ пор.		Ознаки класифікації	Групи документів
1.		За наймену­ванням	Заява, лист, телеграма, довідка, інст­рукція, службова записка, протокол та ін.
2.		За похо­д­женням	Службові (офіційні) й особисті. Службові документи створюються ор­ганізаціями, підприємствами та службовими особами, які їх представ­ляють. Вони оформляються в установ­леному порядку. Особисті докумен­ти створюються окремими особами поза сферою їх служ­бової діяльності.
3.		За місцем виникнення	Внутрішні, зовнішні. До внутрішніх належать документи, що мають чинність лише всередині тієї орга­нізації, установи чи підприємства, де їх складено. До зовнішніх належать ті документи, які є результатом спілкування установи з іншими установами чи організаціями.
	4.	За призна­ченням	Щодо особового складу (особові офіційні документи), кадрові, довідково-інформаційні, обліково-фінансові, господарсько-договірні, організаційні, розпорядчі.
	5.	За напря­мом	Вхідні, вихідні.
	6.	За формою	Стандартні (типові) й індивідуальні (нестандартні). Стандартні – це документи, які мають однакову форму й заповнюються в певній послідовності й за обов'язковими правилами (типові листи, типові інструкції, типові положення). Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для розв'язання окре­мих ситуацій. їх друкують або пишуть від руки (протоколи, накази, заяви).
	7.	За терміном виконання	Звичайні безстрокові, термінові, дуже термінові. Звичайні безстрокові – це такі, що виконуються в порядку загальної черги. Для термінових установлено строк виконання. До них зараховують також документи, які є терміно­вими за способом відправлення (теле­грама, телефонограма). До дуже термінових належать документи, які мають позначення "дуже терміново".
	8.	За ступенем гласності	Для загального користування, службового користування, таємні, цілком таємні.
	9.	За стадіями створення	Оригінали, копії. Оригінал – це основний вид доку­мента, перший і єдиний його примір­ник. Він має підпис керівника установи, і в разі потреби його засвідчено штампом і печаткою. Копія – це точне відтворення оригіналу. На копії документа обов'язково робить­ся помітка вгорі праворуч "копія". Різновидами копії є відпуск, витяг, дублікат. Відпуск – повна копія відправлено­го із установи документа, яка зали­шається у відправника. Коли виникає потреба відтворити не весь документ, а лише його частину, робиться витяг. Дублікат – це другий примірник до­кумента, виданий у зв'язку з втратою оригіналу. В юридичному відношен­ні оригінал і дублікат рівноцінні.
	10.	За склад­ністю (кіль­кістю відо­бражених питань)	Прості, складні. Прості – відображають одне питання, складні – декілька.
	11.	За терміном збері­гання	Тимчасового (до 10 років), тривалого (понад 10 років), постійного зберігання.
	12.	За технікою відтворення	Рукописні, відтворені механічним способом.
	13.	За носієм інформації	На папері, диску, фотоплівці, маг­нітній стрічці, перфострічці, дискеті.

Кожний документ укладається згідно з усталеними нормами та правилами, які є стабільними (канонічними) для конкретного виду, але всі вони мають відповідати таким вимогам: не суперечити чинному законодавству держави, нормам юридичного й адміністративного права, директивним положенням конкретних керівних органів; видаватися лише відповідними повноважними органами або службовими особами згідно з їх компетенцією; відповідати своєму призначенню, назві й укладатися за встановленою формою; бути достовірними, переконливими й відповідати меті та завданням конкретного закладу, установи тощо або їх керівництва (базуючись на фактах, містити конкретні й змістовні пропозиції та вказівки); бути належним чином відредагованими (грамотними) й оформленими, розбірливими та охайними. Більшість документів повинна бути придатною до тривалого зберігання.

4. Текст як основний реквізит документа. Основні вимоги до укладання текстів ділових документів.

Текст – головний елемент документа, що містить су­купність речень (кількох чи багатьох), послідовно об'єдна­них змістом і побудованих за правилами певної мовної сис­теми. Він є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлювання, пов'язаного однією темою, основною дум­кою та структурою. Під час складання тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких — до­стовірність та об'єктивність змісту, нейтральність тону, пов­нота інформації та максимальна стислість.

Достовірним текст документа є тоді, коли викладені в ньому факти відображають справжній стан речей.

Точним текст документа є тоді, коли в ньому не допус­кається подвійне тлумачення слів та висловів.

Логічність - характеризує мовлення з огляду на його зміст, а також за­безпечує смислову послідовність змісту. Логічність мовлення передбачає точність і правильність вживання слів, сло­восполучень, речень.

Повним називається такий текст документа, зміст якого вичерпує всі обставини справи.

Стислим є текст, у якому відсутні зайві слова та смислові повтори, надмірно довгі міркування не по суті справи.

Переконливим є такий текст, який веде до прийняття адре­сатом пропозиції або до виконання прохань, викладених у документі.