Вплив Інтернету на культуру й освіту

Качканар 2008

Зміст Введення. 3 Інтернет як подія культури .. 4 Проблеми та шляхи підвищення культурно-освітнього рівня особистості в умовах використання глобальної мережі Інтернет. 7 Висновок. 10 Література: 12

Введення

Грецький філософ і математик Архімед сказав: "Дайте мені точку опори, і я переверну світ". Сьогодні ми з упевненістю можемо сказати: Інтернет - це та точка опори, яка дозволить перевернути світ культури та освіти. Зараз у суспільстві виник яскраво виражений соціокультурний розрив між тими, хто має доступ в Інтернет, і тими, хто до нього доступу не має. У перших з'являються нові можливості, вільний та оперативний доступ до інформації, від погоди до пошуку роботи, що, безумовно, дає їм великі переваги - для них починається інше життя. Якщо Інтернет стане доступний кожному, це стане колосальним перевагою не лише для системи освіти, але і для культури суспільства в цілому. Щоб зрозуміти масштабність впливу Інтернет на культуру й освіту, необхідно осмислити його не тільки як "одне з" явищ, але і як глобальна подія. З утворенням сталося щось серйозне і необоротне, коли в ній з'явився Інтернет.

Інтернет як подія культури

Зазвичай в розмовах під рубрикою "Інтернет і культура" мова йде про те, що Інтернет - це новий і досить ефективний спосіб представлення культури в засобах масової комунікації. Але тут є і щось більше. Інтернет - це не просто один із знайдених людством способів зберігання і трансляції культурного досвіду, це такий спосіб організації культурного змісту, який вносить істотну зміну в архітектоніку самої культури. За масштабом свого впливу на світову культуру феномен Інтернет можна порівняти з винаходом писемності і друкарства. Якщо традиційна книжкова культура існує на основі тексту, то з появою Інтернет формою організації культурного простору стає гіпертекст. На зміну лінійної послідовності книжкового тексту приходить нескінченно розгалужені, багаторазово перетинається, переривається і знову сплітаються в мережу послідовність віртуального тексту. Побудова та освоєння такого тексту подібно прогулянці по "саду розбіжних стежок". Придуманий Х. Борхесом "Сад" - геніальна метафора культурного простору, вибудуваного як гіпертекст. Інтернет сприяє розвитку культури в двох напрямках. Перша пов'язана з розмиванням національних кордонів культури, подоланням мовних бар'єрів, руйнуванням перегородок між такими формами культури, як наука, мистецтво, освіту, дозвілля і т.д. Друге пов'язане з тим, що в цій культурі для кожної людини виникає можливість не тільки пасивно сприймати зміст культури, але й впливати на світ культури. З приходом Інтернет підриваються основи монологічного начала в культурі, що означає захід культур "закритих", що несуть в собі потенціал всіляких конфліктів на міжетнічному, конфесійної, національної чи партійної грунті. Таким чином, Інтернет сповіщає про народження культури глобального діалогу (культури як діалогу культур), "відкритої" культури, в якій кожен з учасників має свій голос, веде свою партію, може приєднати свій голос до голосу інших або впливати на загальне звучання. Феномен Інтернет відкриває новий горизонт культури - орієнтацію на глобальне творчість та індивідуальний внесок кожного. Одна з найважливіших сфер впливу Інтернет на культуру - освіта. Ні культури без освіти. Система освіти може бути визначена як квінтесенція будь-якої культури. У ній певним чином "упаковане" її найважливіше зміст. Наприклад, система освіти культури нового часу "упаковує" зміст культури, розділяючи його за галузями знань (предметний урок, факультет, навчальні дисципліни тощо) та за рівнями складності, за логікою розвитку складності (клас, рівень освіти, наукові ступені та тощо) Книжкова форма зберігання і розповсюдження інформації адекватна і галузевої культурі Нового часу, і "класно-урочної" архітектурі освіти. Сучасна система освіти, яка починає інтегрувати в себе нові освітні технології, засновані на використанні можливостей комп'ютера, якісно змінює "упаковку" культурного змісту. Інтернет не терпить книжкової організації тексту, де фрагменти тексту слідують один за іншим, подібно вагонам, зчепленим в єдиний склад, відповідно з єдиною волею їх автора. Інтегрований у всесвітню павутину, текст обростає гіпертекстовими полями, в ньому виникають нові створені "кимось" довільні зв'язку, він значною мірою втрачає свого автора і вибудувану їм смислову закінченість. Текст перетворюється на чернетку. Впровадження комп'ютера з його гіпертекстовим простором в систему освіти руйнує стару тоталітарну у своїй основі архітектоніку педагогічного простору, де викладач-предметник був по суті єдиним персонажем педагогічної дії, і функція якого полягала, головним чином, в озвучуванні підручника (закінченого тексту). Можливості мережевого освіти підривають монополію педагога на знання і змушують поступитися частиною педагогічного простору комп'ютера, роблячи його більш персональним. Справа викладача-предметника в новій моделі освіти - підготовка гіпертекстових навчальних матеріалів і організація роботи з ними у формі живого діалогу. Тема "Інтернет і культура" має ще один важливий аспект - це культура самого Інтернет, самої діяльності в глобальних мережах. Багаторазово помноживши ступеня свободи, інформаційне суспільство має вирішувати проблему нової інформаційної культури, проблему правової, моральної відповідальності особистості. Глобалізація культурної та соціального життя тисячократно збільшує частку цієї відповідальності. Інтегрувавши людини в цілісність світової культури, Інтернет залишає його наодинці з собою.