5. Охарактеризуйте співвідношення понять «маса», «аудиторія», «публіка» у випадку масової комунікації.

Маса, спираючись на Блумера, - негативно маркована пасивна аудиторія, котра без розбору «ковтає» будь-яку інформацію, не занурюючись у її зміст, а лише для задоволення власного прагнення нового.

Аудиторія – група людей, на яку спрямовано рекламне повідомлення й рекламній захід. До аудиторії належать ті, до кого «доходить» сенс різноманітної інформації, що отримується з різних джерел.

Публіка – сукупність людей, яка є об’єктом дії мистецтва, пропаганди, реклами, літератури, розважальних заходів. Дії, розраховані на публіку, називаються публічними. Якщо натовп є прадавнім соціальним явищем, що виникає під впливом фізичного контакту, що є результатом фізичного зараження, то публіка чи публіки – продукт довгої історії становлення людської общини. Зв’язок, що об’єднує окремі індивіди в публіку, розумовий або комунікативний, пов’язаний у першу чергу із розповсюдженням знань.

6. Охарактеризуйте типи комунікантів у масовій комунікації.

Комунікантами називають осіб, які ініціюють, проводять, підтримують або завершують процес спілкування. У ролі комунікантів масового спілкування виступають професійні комуніканти або аматори організованого спілкування, які намагаються діяти за правилами професіональної комунікації. До професійних комунікантів або комунікантів-аматорів належать ті, які для спілкування використовують: а) мову або знакові системи, що створені на основі мови: агітатори, ведучі, вихователі, журналісти, іміджмейкери, піарники (фахівці зі зв’язків із громадськістю), представники влади, прес-секретарі, пропагандисти, проповідники, публіцисти, редактори, рекламісти, учителі; б) парамовні зображальні засоби — мову жестів, рухи тіла, голос тощо: співаки, танцівники і т. д.; в) художні образи, а також створені за уявними образами предмети: майстри народних ремесл, скульптори, художники тощо. До роду професійних комунікантів належать й інші фахівці масового спілкування. Звичайно, комуніканти групи в є учасниками масового спілкування тільки тоді, коли вони використовують створені ними предмети для впливу на людей — на їхні почуття, свідомість. Такі комуніканти, як, наприклад, агітатори, журналісти, іміджмейкери, пропагандисти, рекламісти тощо дуже часто використовують одночасно різні засоби спілкування: слово й образ, слово і жести і т. п.

7. На базі відомих Вам моделей масової комунікації, розкрийте наукові уявлення про структуру комунікативного акту у випадку масової комунікації.

Комунікативний процес є основою спілкування, організація якого залежить від розуміння системи й структури процесу, а також природи комунікативного акту.

Модель всесильної пропаганди, або модель Чакотіна (Tchakhotine). Модель Чакотіна закладала своєрідну модель людини й суспільства. Чекотін виділяв чотири рефлекси людини, на яких мала триматися пропаганда: агресивний, сексуальний, захисний та харчовий. Для нього людина була істотою, що керувалася категоріями інстинкту й почуття, аніж розуму. Пропаганда для Чекотіна - це повтор гасел, що торкалися інстинктів та почуттів людини. Комунікативний процес, таким чином, зводився до одновекторності й спрямованості на великі групи - масу, яка мала перетворюватися у "по-трібну публіку" способом передачі дозованої інформації та нав'-язу-вання ідеологічних смислів, що підкріплювалися життєвими рефлексами людини.

Модель персвазійного акту (акту переконання), або модель Лассвелла. Американський політолог та дослідник пропаганди Гарольд Лассвелл розуміє процес спілкування як акт, що складається з п'яти основних складників: "Хто говорить, що, яким засобом, до кого і з яким результатом?"

Модель Лассвелла стосується таких актів спілкування, під час яких комунікант чітко формулює комунікативну мету, знає, що він хоче від комуніката, яких змін позицій чи поведінки. Комунікативний процес при цьому розглядається як одновекторний опосередкований акт впливу на комуніката, залежний від п'яти чинників спілкування.

Модель контактування, або модель Якобсона. В ідеальній комунікативній ситуації на процес спілкування впли-вають усі шість чинників. Насправді ж може бути актуалізація од-ного або кількох з них, але без втрати чинності інших. Через це Ро-ман Якобсон (1960) виділяє шість функцій комунікації: емотивну (вираження свого "я"), референтну (денотативну) (виділення об'-єкта мовлення), конативну (інтенсивну) (вплив на адресата), поетичну (виділення форми повідомлення), металінгвістичну(пов'яза-ну з виходом за межі бесіди у сферу коду, мови), фатичну (підтримання контакту, коли важлива не тема розмови, а те, щоб контакт не перервався).

Модель двоступеневого припливу інформації та думки, або модель Каца - Лазарсфельда. На цій моделі (1955) розмежовуються два процеси: процес передачі (інформації, а також поглядів, думок, оцінок) і процесупливу на позиції та свідомість інших людей. Двоступеневість полягає в актуалізації ролі споживачів інформації: деякі споживачі виконують не лише роль отримувачів і селекціонерів , а й поводирів публічної думки

Модель Ґербнера. Джордж Ґербнер (1966) розглядає процес спілкування як явище психологічне. На відміну від моделей трансмісії модель Ґербнера репрезентує комунікативний процес не як лінеарний, а як ланцюгово-розчеплений процес. Ґербнер розбив комунікативний процес на окремі ланки, які утво-рюють єдиний ланцюг. Одну таку ланку вчений відтворив графічно (див. нижче).

Модель Ґербнера акцентує увагу на фазах трансформації у процесі комунікації: джерело інформації (відправник) сприймає певну подію, передає сприйняте отримувачу у вигляді повідомлення, який сприймає факт, але у зміненому вигляді.