- •Тема 17 Тлумачення норм права тдп
- •1. Поняття та способи тлумачення норм права.
- •2. Офіційне та неофіційне тлумачення норм права.
- •Види неофіційного тлумачення
- •4 Навчальне питання: Акти офіційного тлумачення норм права: поняття та види.
- •Тема 18 Реалізація норм права. Застосування норм права як особлива форма їх реалізації. Тдп.
- •3. Акти застосування норм права та їх види
- •4. Пробіли в праві. Аналогія закону й аналогія права.
- •Викладач циклу
- •Загальноюридичних дисцирлін Шевченко д.М.
2. Офіційне та неофіційне тлумачення норм права.
Тлумачити норми права можуть усі суб'єкти права. Суб'єктами тлумачення норм права є органи законодавчої і виконавчої влади, судові і прокурорські органи, юридичні і фізичні особи. Але значення такого тлумачення, його юридична обов'язковість і компетентність неоднакові.
У залежності від суб'єктів, тлумачення має різні юридичні наслідки.
По суб'єктах і юридичних наслідках розрізняють:
Офіційне — роз'яснення змісту і мети правових норм, сформульоване в спеціальному акті уповноваженим органом у межах його компетенції, і має юридично обов’язкову силу для усіх, хто застосовує норми. Напр., правом офіційного тлумачення Конституції України наділений тільки Конституційний суд. Його тлумачення загальнообов’язкове, легальне (узаконене).
Неофіційне — роз'яснення змісту і мети правових норм, що виходить від осіб, що не мають на те офіційних повноважень, і тому що не володіє юридично обов'язковою силою. Напр., тлумачення статті закону професором права надає допомогу юридичній практиці і здатне вплинути на офіційне тлумачення. Однак воно не загальнообов'язкове, не легальне.
Неофіційне тлумачення притаманне всьому суспільству.
Види офіційного тлумачення
|
|
нормативне |
казуальне (індивідуальне) |
— офіційне роз’яснення, яке невіддільне від правової норми, поширюється на широке коло суспільних відносин – на необмежену кількість випадків, які передбачені нормою тлумачення. Напр. пропорційна і мажоритарна правова система. |
— (казус — випадок) — офіційне роз’яснення, обов'язкове тільки для конкретного випадку і для осіб, у відношенні яких воно проводиться; має місце там, де в процесі правозастосування ставиться мета — роз'яснити норму, щоб правильно вирішити справу. Напр. Верховний Суд розглядаючи справу про крадіжку, поєднану із проникненням в житло, роз’яснив що входить в поняття житло |
Нормативне поділяється на: |
|
автентичне |
легальне (делеговане) |
— зміст норми тлумачиться тим органом, що її встановив, тобто автором норми. Суб'єктами такого тлумачення можуть бути всі правотворчі органи. (Напр., закони, як правило, роз'ясняються парламентом. Однак Верховна Рада України не має права офіційного тлумачення нею ж прийнятих законів. У відповідності зі ст.147 Конституції України нормативне тлумачення Конституції і законів України здійснює Конституційний суд. Верховна Рада Автономної Республіки Крим роз'ясняє порядок застосування нормативно-правових актів, нею виданих). |
— загальнообов'язкове тлумачення норми здійснюється органом, що дану норму не встановлював, але уповноважений законом чи з доручення її тлумачити постійно чи один раз. Правом такого тлумачення володіє Конституційний суд, Верховний суд, Вищий господарський суд України. (Напр., Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України № 02-5/276 від 06.08.97р. “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про підприємництво»). Таке тлумачення обов'язкове для суб'єктів, що підпадають під юрисдикцію органа, що дає тлумачення. |
Казуальне (індивідуальне) поділяється на: |
|
судове |
адміністративне |
— здійснюється судовими органами при розгляді конкретних справ і знаходить своє вираження у вироках чи рішеннях по цих справах. Напр. у справі про притягнення Сидорова згідно ст. 186 ККУ. |
— здійснюється міністерствами, відомствами, місцевою державною адміністрацією; містить указівки відповідним органам як останні повинні вирішити ту чи іншу справу. Напр. порядок оплати комунальних послуг населенням. |