3. Результати власних досліджень та їх обговорення

3.1. Аналіз показників життєвої ємності легень досліджуваних чоловічої статі.

Адаптивні зміни показників зовнішнього дихання спортсменів супроводжуються зростанням його економічності. Зокрема, у спортсменів ХОД в стані спокою має тенденцію до зниження, що одночасно супроводжується збільшенням ДО та зменшенням ЧД.

Під час дослідження дихання у стані спокою ми встановили, що у спортсменів-легкоатлетів ДО в середньому становив 719,75±83,03 мл (рис. 1). ДО частково перевищує середні нормативні значення для здорових людей [10], проте виявився значно меншим (p<0,05), ніж у спортсменів, що розвивають силу (1071,8±48,0 мл відповідно). Це зокрема, підтверджується даними низки авторів [5, 6], які свідчать, що ДО велосипедистів, бігунів на середні та довгі дистанції, гандболістів коливався у межах 700-1100 мл.

Рис. 1. Показники дихального об’єму у досліджуваних спортсменів з різною направленістю тренувального процесу.

ХОД спортсменів-легкоатлетів знаходився у межах 54-90% від нормативних значень нетренованих осіб і становив – 11,09±1,35 л. Це свідчить про економізацію їх дихання у спокої. Подібні зміни виявлені рядом інших науковців, що також засвідчують той факт, що у легкоатлетів-бігунів на середні і довгі дистанції та велосипедистів [2, 5], ХОД знаходився у межах 7,26-9,8 л/хв. У спортсменів, що займаються пауерліфтингом, величина ХОД статистично достовірно не відрізняється від даних їх колег-легкоатлетів. І становить 12,22±3,73 л (рис. 2).

Рис. 2. Показники хвилинного об’єму дихання у досліджуваних спортсменів з різною направленістю тренувального процесу.

Середнє значення ЧД спортсменів-легкоатлетів і важковиків достовірно не відрізнялося і у спокої становило 15,38±2,63 рухів за 1 хвилину та 11,4±1,69 рухів за 1 хвилину, що характерно для дорослої людини (рис. 3).

Рис. 3. Показники частоти дихання у досліджуваних спортсменів з різною направленістю тренувального процесу.

Одним із найважливіших показників функціонального стану зовнішнього дихання є ЖЄЛ. Її величина залежить як від об'єму легенів, так і від сили дихальної мускулатури. ЖЄЛ залежить також від статі, віку, розмірів тіла і тренованості. Отримані дані свідчать, що показник ЖЄЛ в обстежуваних спортсменів-легкоатлетів становить 5,08±0,53 л (рис. 4) та дещо перевищує такий же показник у гандболістів (4,09-4,22 л) та волейболістів (4,16-4,20 л) [5]. Цей показник фактично відповідає величині ЖЄЛ кваліфікованих футболістів (5,08 л) за даними Є. І. Євдокимова, Т. Є. Одинця, В. Є. Голеця (2008). У групі важкоатлетів показник ЖЄЛ є ще вищим (5,15±0,17 л), хоча статистично достовірні відмінності значень між групами досліджуваних не спостерігаються..

Рис. 4. Показники життєвої ємкості легень у досліджуваних спортсменів з різною направленістю тренувального процесу.

За даними багатьох авторів [2, 3, 10] збільшення ЖЄЛ призводить до збільшення дифузної поверхні легень, економізації дихання, а збільшення функціональної дієздатності дихальних м'язів забезпечує створення високої потужності потоків дихання.

Одним із компонентів ЖЄЛ є РОвд., який в обстежуваних спортсменів-легкоатлетів становив 2,88±0,31 л. Це порівняно високе значення підтверджує значні резервні можливості зовнішнього дихання. У пауерліфтерів даний показник є нижчим: 2,26±0,56 л, хоча дана різниця не є достовірною. Очевидно зниження РО у важкоатлетів пояснюється більшою величиною ДО, що було показано нами раніше.

З метою оцінювання стану прохідності дихальних шляхів, сили і витривалості дихальних м'язів використовують показники ФЖЄЛ, індексу Тіффно, ПОШ і МВЛ. У своїх дослідженнях ми оцінювали лише величину ФЖЄЛ, яка у обстежених спортсменів-легкоатлетів становила 4,86±0,68 л, що вказує на відсутність порушень провідності дихальних шляхів. Подібні значення відмічені і у досліджуваних, що займаються важкою атлетикою. У них величина ФЖЄЛ становила 4.02±0.89 л і теж не виходила за межі норми.

МВЛ характеризує "межу" функціональних можливостей апарату зовнішнього дихання. Чим вище значення МВЛ, тим більші функціональні резерви апарату зовнішнього дихання спортсмена та більша ймовірність досягнення високих результатів. Показник МВЛ в обстежуваних спортсменів-легкоатлетів становив в середньому 175,06±20,53 л/хв, що на 20-45% перевищує норму для здорових осіб [2]. За даними О.Ф. Мяснікової та ін. (2009) МВЛ баскетболістів, дзюдоїстів та каратистів становить 150-200 л/хв. У пауерліфтерів показник МВЛ був нижчим (159,0±18,0 л/хв), однак перевищував норму для здорових осіб на 5-10 %. (рис. 5).

Рис. 5. Показники максимальної вентиляції легень у досліджуваних спортсменів з різною направленістю тренувального процесу.

Таким чином у досліджуваних спортсменів чоловічої статі з різним спрямуванням тренувального процесу відмічається ряд адаптивних реакцій з боку системи зовнішнього дихання вже у стані спокою, які проявляються у збільшенні хвилинного об’єму дихання, життєвої ємкості легень, максимальної вентиляції легень та резервних об’ємів. У обстежених спортсменів різної направленості тренувального процесу відмічено високі функціональні резерви системи зовнішнього дихання Однак, достовірна різниця при врахуванні типу тренувального процесу відмічена лише для показників ДО та ПОШ.

3.2. Особливості показників зовнішнього дихання досліджуваних жіночої статі.

Аналіз отриманих результатів у жінок виявив ряд подібних до описаних вище у групі чоловіків тенденцій показників зовнішнього дихання. Так, зокрема, нами було встановлено, що у групі жінок, які займаються легкою атлетикою значення ДО є статистично достовірно нижчими, ніж у групи важкоатлеток (722,4±24,8 мл та 874,6±34,8 мл відповідно) (рис. 6). Ці дані, на відміну від групи чоловіків практично не виходять за межі вікової норми, хоча й перебувають на верхній її межі [5, 10]. Однак, дослідження останніх років свідчать, що у нетренованих осіб жіночої статі показники ДО рідко піднімаються вище 600 мл, а отже у спортсменок не залежно від спрямованості тренувального процесу відмічене достовірне переважання показників ДО [17].

Рис. 6. Показники дихального об’єму у досліджуваних спортсменок з різною направленістю тренувального процесу.

Аналіз показників ХОД спортсменок-легкоатлеток показав, що даний показник становив – 9,97±0,72 л та був значно меншим за показники нетренованих людей. У спортсменок, що займаються важкою атлетикою, величина ХОД статистично достовірно не відрізняється від даних їх колег-легкоатлетів, і становить 10,67±0,73 л (рис. 7).

Рис. 7. Показники хвилинного об’єму дихання у досліджуваних спортсменок з різною направленістю тренувального процесу.

Порівняння величин ЧД у спортсменок-легкоатлеток і важковичок показало, що даний параметр практично не відрізняється в обох групах і становить 13,8±0,84 рухів за 1 хвилину та 12,2±0,93 рухів за 1 хвилину, що характерно для дорослої людини (рис. 8).

Рис. 8. Показники частоти дихання у досліджуваних спортсменок з різною направленістю тренувального процесу.

Отримані дані свідчать, що показник ЖЄЛ в обстежуваних спортсменок, що займаються легкою атлетикою становить 2,77±0,84 л (рис. 9) та є дещо нижчим, за такий показник, відмічений в групі важкоатлеток (2,82±0,96 л), хоча статистично достовірні відмінності значень між групами досліджуваних не спостерігаються. Варто вказати на той факт, що у досліджуваних чоловічої статі також відмічалося переважання значень ЖЄЛ у спортсменів-пауерліфтерів. Така тенденція, є, очевидно, результатом адаптивних змін дихальної системи внаслідок багаторічних тренувальних занять [13].

Рис. 9. Показники життєвої ємкості легень у досліджуваних спортсменів з різною направленістю тренувального процесу.

Як уже зазначалося, величина РОвд. є одним із показників резервних можливостей дихальної системи. Аналіз показників у групах, виділених за спрямованістю тренувального процесу, показав, що вищі значення РОвд відмічаються у групі жінок-легкоатлеток (1,01±0,37 л), хоча дана відмінність не досягає рівня статистично достовірної. У важкоатлеток даний показник є нижчим: 0,97±0,24 л.

Величина ФЖЄЛ у обстежених спортсменок-легкоатлеток становила 2,43±0,81 л, що вказує на відсутність порушень провідності дихальних шляхів. Подібні значення відмічені і у досліджуваних, що займаються важкою атлетикою. У них величина ФЖЄЛ становила 2,57±0.70 л і теж не виходила за межі норми.

Показник МВЛ в обстежуваних спортсменок-легкоатлеток становив в середньому 61,3±5,2 л/хв, що на 10-25% перевищує норму для здорових осіб [2]. У жінок, що займаються важкою атлетикою, показник МВЛ був нижчим (42,4±6,3 л/хв), однак перевищував норму для здорових осіб на 5-10 %. (рис. 10).

Рис. 10. Показники максимальної вентиляції легень у досліджуваних спортсменів з різною направленістю тренувального процесу.

Таким чином, у досліджуваних жіночої статі відмічається достовірна різниця ряду параметрів (ДО, ПОШ, МВЛ та індексу Тіффно), що свідчить про наявність впливу режиму фізичної активності на роботу апарату зовнішнього дихання у стані відносного м’язового спокою. Встановлено, що фізичні тренування, пов’язані з вдосконаленням витривалості, сприяють збільшенню економізації функції апарату зовнішнього дихання, порівняно зі спортсменами, які розвивають силові характеристики, про що свідчать суттєво нижчі середні величини ХОД у легкоатлетів.

Варто відмітити, що отриманий результат вказує на високі функціональні резерви системи зовнішнього дихання обстежених спортсменів різної направленості тренувального процесу. В результаті регулярних тренувань відбуваються різноманітні адаптаційні зміни в організмі спортсменів, які супроводжуються покращенням функціональних можливостей апарату зовнішнього дихання, особливо сили та витривалості дихальних м’язів.