Нація - спільнота людей, яка обєднана культурно-історичним і психологічним контекстом, і яка виникла внаслідок історичного розвитку. (Етнічна нація)

Нація - єдність громадян в межах певної держави. (політична нація)

Народ- форма консолідації етносів.

Характерні ознаки нації:

• Національна самосвідомість

• Національна ідея

• Наявність національної мови

• Національна релігія

• Територія

Перші із 2 ознак є сутнісніми, тобто необхідними і невідємними для розвитку будь якої національної культури. Інші є акцеденційними, тобто варіативними, випадковими, вони можуть мати вплив на національну культурну, так і не мати.

Національна самосвідомість - здатність, властивість культури визнавати і розуміти інші культури, здійснювати свій розвиток через пізнання інших культур.

Національна ідея - властивість нац. культури, зміст якої полягає в тому, що нац. культура здатна зберігати єдність у просторі та часі. Єдність у просторі означає те, що нац.культ не залежить від зовнішніх, географічних, територіальних, природно-біологічних чинників. Єдність у часі означає, що нац.культ мислить себе як суб'єкт історичного процесу серед інших культур, має власний історичний досвід.

Національна культура - характеризується здатністю до визнання і розуміння інших культур (національна самосвідомість), єдністю у просторі та у часі (національна ідея).

Предмет ІУК - процес становлення української культури як національної та процес націотворення.

Об'єкт - феномен становлення української культури.

Основні категорії - 

• Народна культура

• Фольклор

• Елітарна культура

• Масова культура

Народна культура (ознаки) - 

• історично визначена

• усність (відсутність професійних форм культури)

• Колективність

• Варіативність

До 2 п 19 ст ці ж самі риси мав і фольклор. Але на початку 20 ст, фольклор втрачає риси народної культури.

Фольклор - реалізована ментальність, система різноманітних цінностей, що покликані задовольнити повсякденні потреби суспільства на конкретно історичному етапі його розвитку.

Методи дослідження:

• Історіографічні методи

  • Археологічні

  • мистецтвознавчі

  • історичні

• Філософсько-культурологічні - спрямовані напоясненні та застосуванні історичних знань для розв'язання проблем сучасності.

  • Метод раціональної реконструкції історії - передбачає побудову історичної моделі, що здатна розв'язати актуальні проблеми сучасної культури.

Підсумок:

Об'єктом ІУК як науки постає феномен культури, його світоглядні і семіотичні виміри.

Предметом ІУК є процес становлення УК як національною, його закономірності.

Основним методом ІУК є метод раціональної реконструкції історії, який доповнюється описовими методами.

Основними категоріями ІУК є народна культура, фольклор, елітарна та масова культури.

ТЕМА: Дохристиянський період розвитку УК

1. Складники та джерела УК

2. Міфологічний простір давніх слов'ян

3. Пантеон та специфічні риси словянської міфології

Складниками УК називають - сукупність культуротворчих елементів, які створюють основу для формування окремих епох УК і впливають на неї упродовж різних історичних періодів її розвитку.

Джерела - цілісни культурні утворення, які мали вплив на виникнення УК на початку її становлення.

Основні складники УК:

• І група

• • Доіндоєвропейські

  • Індоєвропейські

  • Прасловянські

  • Балканські

  • Іранські

  • Алтайські

• ІІ група

  • Античні

  • Германські

  • Візантійські

  • Західноєвропейські

До основних джерел відносять:

• Трипільська культура

• Культури кочових племен

• Словянські культури (черняхівська, зарубенецька, мізинська, київська археологічні культури)

Найголовішим джерелом і складником духовної культури постає словянська міфологія.

Міф - певна оповідь, яка має наступні специфічні ознаки:

• Дифузність - ознака міфологічного мислення, яка полягає у нечіткому розрізненні субєктивного і обєктивного, реального і ідеального, індивідуального і колективного, речі і її атрибуту, причини і наслідку тощо.

• Образність - суть полягає в тому, міфологічне мислення оперує переважно чуттєвими образами і символами.

• Сакралізований час і нормотворчість - міфологія оперує таким часом, який ще не представлений у модусах минулого, теперішнього і майбутнього, який повністю визначається просторовими змінами і який постає зразком, нормою, прецедентом поведінки.

• Синкретичність - в міфі в зародковому вигляді містяться елементи майбутнього розвитку мистецтва, релігії, науки, філософської думки тощо.

Міфологічний простір давніх слов'ян має особливу просторову та часову структуру. В основу просторового структурування світу у словянській міфології покладена будова людського тіла. Виокремлюються 4 сторони та 3 рівні світу, структура має ціннісне навантаження та відображає особливості географічного положення, способу господарювання слов'янських етносів. Основним у словянській міфології вважався східний напрямок, протилежним йому, яких символізував рух назад, захід. Праву сторону світу відображав південь, лівою північ.

Виокремлюють 3 рівні світу: верх, середина і низ; ці рівні мають ціннісне навантаження.

Важливим елементом структури світу постає образ кола, яке символізує розподіл світу на своє і чуже.

Для позначення структурних елементів світу словяни використовують і кольорову символіку: Сх - синій, пд - червоним, зх - білим, пн - чорний, цетр світу - жовтий або золотистий колір.

Просторова структура в словянській міфології доповнювалася часовою. В кожній просторовій стороні світу відповідала динамічна характеристика простору у вигляді частини доби та частини року. 

Важливим елементом постає образ світового дерева, який відображав співвідношення людини та світу, сакрального і повсякденного, індивідуальне і соціальне.

До основних символів світового дерева можна віднести:

• Кольорові

• Космічні

• Сімейні - чоловік, жінка, діти

• Органи тіла - голова, серце, утроба

• Типи душі - розумна, чуттєва, порив

Специфічні риси словянської культури:

• Особливий спосіб просторового і часового структурування світу

• Наявність образу світового дерева

• Домінування соціальних та антропологічних міфів над космологічними, героїчними, міфами про створення світу

• Бінарність або подвійність

• Варіативність

На самостійне опрацювання:

Пантеон богів відповідно до уявлень Володимира 

Образ світового дерева

Лекція (заміна)

Духовна культура КР

1. Давньоруська народність: міф чи реальність

2. Особливості прийняття християнства

Що існувало в давньоруській державі: цілісна народність чи окремі народи і групи (праетноси укр Рос і білорусів)?

Одну з перших спроб відповісти на це питання зробив Феодосій Сафонович у 2п 17 ст, який у своїй хроніці показував КР як державу, в якій проживає один народ. Російські вчені досліджували КР як формування єдиного Рос. народу. В сер 19 ст М Погодін визначив таку концепцію: до 13 століття жили росіяни, які після татарської навали перейшли на пн, а після прийшли українці. Грушевський розробив класичний підхід: обстоював ідею безперервності та нерозривності укр історичного процесу, і укр народ існує на своїх землях з 4 ст., спершу під назвою антів. Радянська історія розгладала історію у вигляді великого руського народу.

10 Січня 1954 р. - цк кпрс затвердив тезу про 300 річча возєднання рус і укр народів.

І Брачевськи М Данкевич - намагаються обгрунтувати окремішності укр народу, вважаючи його засновником та панівним народом КР. Про існування укр народності:

• Сформувалася єдина давньоруська літературна мова

• Укорінилися єдині традиції звичаї юр норми

• Панувала єдина матеріальна культура

• Зявилась єдина руська етнічна свідомість

• Сформувалась елітна верства вищих феодалів

Теорія єдиної словянської етнокультурної спільноті - контраргументи:

• Утвердження єдиної мови не може бути завершальним актом у процесі етнічної консолідації

• Давньоруська держава була поліетнічною

• Політична єдність КР не свідчить про етнічну монолітність

Особливості прийняття християнства

Дві лінії:

1. Аскетично-містична лінія (неможливо пізнати і досліджувати бога)

2. просвітницька

Софіологічна спрямованість є характерною для київського християнства. Образ Софії мав декілька значень: 

• Храм - гармонія хаосу і буття

• Іконографічний образ вищої премудрості

1. Софіологічна спрямованіст

2. Двовіря

3. Релігійний синкретизм

До основних теологічних ознак середньовічної філософіі

• Синкретичних характер знання

• Практична спрямованість

• Життєсферний характер розуміння

• Відмова від абстрактно формального тлумачення світу

• Практична спрямованість

• Підвищена увага до суспільно соц публічних проблем

• Панетизм

• Софійність

• Увага до минулого та небайдужість до майбутнього

• Акцент на внутр світ людини

• Традиціоналізм

• Навчальний характер

Лекція

Література КР

Формується в 9-10 ст

Группи:

• Перекладна - запозичені з інших культур, але написані староруською

  • Античних мислителів

  • Середньовічні твори (апологетика)

  • Александрійської і богословської школи

  • Візантійських письменників

  • Болгарська література

• Оригінальні

Перекладна література.

• Серед перекладної досить розповсюдженими стають переклади біблійних текстів та їх інтерпритація. Цей жанр називається екзегетика - тлумачення.

• Агеографічна література - опис життя святих.

• Хроніка - твір історичного характеру, але історія трактується на основі біблійних подій і вчення, здійснюється осмислення місце певного народу у біблійній історії. (Хроніка Іоана Малала, Хроніка Георгія Амартола,Історія іудейської війни Йосипа Флапія)

• Натурфілософські твори (Шестоднев Іоанна Екзарх Болгаського, Про небесну ієрархію)

• Богословські твори середньовічча (Іоан Дамаскін - Джерело знань)

Оригінальні твори.

• Літопис - жанр поєднує історичну, соціально політичну, філософську і художньообразну складову. (Повість временних літ, Київський літописний звід, Літопис ГВК)

• Повчальнальна література (Повчання дітям Мономаха, житія святих Києво-Печерської лаври)

• Слово - філософський твір, спрямованих на осмислення і розв'язання суспільно значущої проблеми. (Слово про закон і благодать Іларіона Київського, Слова Даніїла, послання, Слово о полку ігоревім)

Синтез запозичених і оригінальних традицій

• Ізборники (1073-1076 Святослава)

• Бджола - короткий історичний анекдот, що має повчальний характер.