1.Дати визначення державної мови.Державотворча роль мови.

Мова- це найважливіший,універсальний засіб спілкування,організації та координації всіх видів суспільної д-сті:галузь виробництва,побуту,обслуговування,культури,освіти і науки.

Укр.мова належить до індоєвропейської мовної родини,словянської групи і разом з російською та білоруською до східнослов’янської підгрупи.Найближчою генеалогічною до укр..є білоруська мова,адже обидві ці мови походять від давньоукраїнської і почали окремо розвиватися,починаючи з 15-17ст.Укр.мова має 3 групи діалектів.

Державна мова-це закріплена традицією або законодавством мова,вживання якої обов’язкове в органах держ.управління та діловодства в громадських організаціях,на підприємствах ,у закладах освіти,науки,культури,у сферах зв’язку та інформатики.

Утвердження укр..мови.як державної неможливе без органічної взаємодії принаймні двох засад:

-створення такої мовної ситуації,за якої б укр.мова мала б усі можливості безперешкодного вживання.вияву комунікативних функцій властивих іншим вмсокорозвинутим літературним мовам у сучасних цилівізованих суспільствах.

-ефективного вивчення на різних ділянках освіти у поєднанні з мовним вихованням.

УКр.нац.мова існує у вищій формі загальнонародної мови-суч.укр.літ.мові та у нижчих фіормах загальнонародної мови-її територіальних діалектах.

Функції мови:

1)інтеграційна-обєднує людей,сприяє перетворенню населення в суспільство;

2)організаційна-є засобом мобілізації зусиль;

3)інформаційна-забезпечує здатність підтримувати і відтворювати і інтенсивність внутрішніх зв’язків.

2.Що означає поняття літературна мова.Основні риси літ.Мови. Чим відрізняються поняття національна мова і літ.Мова. Що таке норма літ.Мови.

Літературна мова-це унормована,відшліфована форма загальнонародної мови,яка в писемному та усному різновида обслуговує культурне життя народної,всі сфери його суспільнльної діяльності.

Національна мова-є засобом усног та письмового спілкування нації,яка охоплює літературну мову,територіальні та соціальні об’єкти.

Літературна норма мови-правила літературно опрацьованого мовлення,яка є зразком писемної та усної форм спілкування. Вона є основою упорядкування загальнонародної мови.

Розрізняють наступні норми: орфоепічні,графічні,орфографічні,лексичні,граматичні,стилістичні,пунктуаційні.

3.Що таке орфоепічні норми?що регламентують орфографічні норми?Назвіть словники,що фіксують орфографічні норми

Орфіепічні норми-регламентують правильну вимову,звукосполучення та наголошеня слів.

Орфографічні-граматичне написання слів та їх частин.

Словники:нормативні словники;відомими сучасними орфографічними словниками є:Орфографічний словник укр..мови./уклад.:С.І.Головащук,М.М.Пащак,В.М.русанівський,О.О.Тараненко.-К;1994;Кравчук В.Орфографічний словник наукових і технічних термінів.-К.,1999.

4.Культура мови.Кул.Мовлення.Комунікативні ознаки.Чинники формування.

Культура мови-це наука,яка займається система тизацією,кодифікацією мовних норм на основі даних фонетики,лексикології,граматики,стилістики.

Культура мови-означає рівень сформованості мови,тобто фіксацією мовних норм у словниках,довідниках,енциклопедіях,художніх текстах.

Культура мовлення-це вміння володіти мовою,тобто дотримуватися мовних норм.

Чинники формування культури мовлення:

1)наявність норм;

2)національні особливості;

3)етичні національні правила;

4)мета й обставини спілкування;

5)загальний рівень освіти та освіченості мовця.

Комунікативні ознаки:

1)чистота мовлення(без суржиків);

2)виразність мовлення(володіння голосом);

3)точність молення;

4)логічність мовлення(послідовність);

5)правильність мовлення(дотримання правил);

6)змістовність мовлення;

7)доречність мовлення;

8)багатство мовлення.