5. Причини недостатнього рівня культури мовлення та способи підвищення мовленнєвої культури

Однією з проблем розвитку сучасного суспільства можна вважати значне зниження рівня мовної культури. На даний час стало модним посилено наповнювати мову вульгаризмами, намагатися узаконити застосування ненормативної лексики, без розбору використовувати запозичення, регулярно демонструвати в засобах масової інформації стилістичну недбалість. Таким чином, актуальним є формування в того, хто навчається, високого рівня мовної культури на основі осмисленого ставлення до мови як духовної скарбниці нації.

Мовна культура виявляється в трьох взаємопов'язаних аспектах.

Перший – нормативний. Охорона норм літературної мови є справою національної важливості, оскільки літературна мова - один із чинників (разом із єдністю території і господарського життя), що об'єднуюють націю в єдине ціле.

Другий аспект – комунікативний. Деколи текст, в якому бездоганно дотримані всі норми, не виконує поставленого завдання. Річ у тім, що в кожній конкретній ситуації спілкування з усіх мовних засобів необхідно вибрати такі, які з максимальною повнотою й ефективністю виконають поставлене комунікативне завдання. Розвиток комунікативного аспекту культури мови можливо тільки у вільній мовній діяльності, будь-яка диктатура і творчість несумісні.

Третій аспект культури мови – етичний. У кожному суспільстві існують загальноприйняті норми поведінки, які в рамках культури мови визначаються як мовний етикет. Вже стародавні риторики наголошували на тісному зв'язку мови з її змістом і саме останньому віддавали пріоритет при оцінці вислову.

Перший і головний критерій гарної мови – етичний: мова повинна бути правдивою, а цілі комуніканта благородними.

Змістовність і правдивість вислову – важливі позалінгвістичні чинники ефективності спілкування. Решта критеріїв оцінки рівня мовної культури має безпосереднє відношення до мови: культурна і грамотна мова – це мова правильна (нормована), точна, логічна, доречна, чиста, виразна, багата.

Виходячи з даних аспектів культури мови, можна сформулювати декілька правил, які будуть прийняті основою процесу спілкування.

· Мова повинна бути грамотною і правильною, тоді вона буде зрозуміла для слухача.

· Мова того, хто говорить, повинна бути правдивою і щирою, такою, що не порушує загальноприйняті норми поведінки а моралі.

· У процесі спілкування необхідно дотримуватись культури слухання.

Дані правила повинні бути усвідомлені й прийняті всіма учасниками спілкування, оскільки їх виконання забезпечить ефективність спілкування. Центральним поняттям спілкування стає “мовний вчинок”. Тим самим, по-перше, підкреслюється особиста відповідальність мовця за своє слово; по-друге, пріоритетною виявляється спонтанна “вигадливість” мови (відтворення готової мови тут бути не може).

6. Культура мовлення під час дискусії

Важливе місце після логіки та організації дискусії має культура мовлення. Адже не так вже й багато людей у ході суперечки вміють дотримуватися елементарної культури мовлення. Це, у першу чергу, стосується використання необразливих, дипломатичних формулювань, вміння висловлювати лаконічно свою думку, не припускатися двозначного трактування своїх висловлювань і позицій. Важливе місце також слід приділити часу виступів сторін, які ведуть дискусію. Не можна, щоб одна сторона мала більше часу для виступів.

Не можна, щоб хтось зі сторін переходив на силові методи ведення дискусії. Сила голосу – це ще не вирішення проблеми, не наближення до найкращого розв’язання суперечки.

Не можна в жодному разі під час дискусій використовувати недозволені методи ведення суперечок: ображати один одного, натякати на якісь певні негативні сторони учасників, не маючи конкретних доказів чи відносячи до суперечки речі, які не мають логічного відношення до розглядуваних питань.

Д/З: