Обмежений лабіринтит

Обмежений лабіринтит – характеризується утворенням фістули (отвору) переважно у горизонтальному півколовому каналі. Причиною фістули частіше є хронічний гнійний епітимпаніт з холестеатомою, яка руйнує кісткову капсулу лабіринта. Проявами цього захворювання є:

·         нерегулярні напади головокружінь, що виникають при різких поворотах голови та нахилах тіла;

·         зниження слуху за змішаним типом (за рахунок ураження волоскових клітин та середнього отиту);

·         позитивний фістульний симптом (маніпуляції у вусі зондом, натискання на козлик, збільшення тиску у зовнішньому слуховому проході викликає запаморочення, нудоту та ністагм у бік ура­ження).

При проведенні фістульної (пресорної) проби не слід різко змінювати тиск у зовнішньому слуховому проході, оскільки це може спричинити виражену вегетативну реакцію (блювання) або навіть проникнення інфекції в лабіринт.

 

Дифузний серозний лабіринтит

Дифузний серозний лабіринтит – розлите катаральне запалення лабіринта. Внаслідок запального процесу судини ендосту розширюються і плазма крові з форменими елементами проникають у перілімфатичний простір. Це викликає підвищення тиску у просвіті  лабіринта та випадіння фібрину з утворенням дрібних спайок, які також порушують циркуляцію рідин всередині внутрішнього вуха.

Клінічні прояви:

• ·         головокружіння різного ступеня,

• ·         нудота, блювання,

• ·         нестійкістю та хиткість ходи;

• ·         порушення координації;

• ·         спонтанний ністагм;

• ·         виражене погіршенням слуху за типом ураження звукосприйняття.

• ·         шум у вухах.

У перебігу захворювання розрізняють фазу подразнення вестибулярних рецепторів, що триває 2-5 діб, коли ністагм направлений у бік ураження. Потім виникає фаза пригнічення лабіринта – ністагм перенаправляється у здорову сторону.

При проведенні камертональних дослідів та аудіометрії виявляють різке зниження слуху (іноді навіть глухоту), що вказує на ураження спірального органа завитка. В подальшому слух частково відновлюється, вестибулярні прояви зменшуються.

 

Дифузний гнійний лабіринтит

Дифузний гнійний лабіринтит – гнійне запалення лабіринту. Фаза подразнення при ньому триває декілька годин, після чого відбувається загибель слухових і вестибулярних рецепторів.

Його проявами є:

• ·         тяжкий загальний стан хворого;

• ·         нудота, блювання;

• ·         різке порушення рівноваги тіла, що примушує зайняти горизонтальне положення;

• ·         спонтанний ністагм;

• ·         повна глухота на уражене вухо (протилежне вухо треба заглушити);

• ·         виражений шум у вусі;

• ·         ністагм, спрямований в протилежний щодо ураження бік.

 

Диференційна діагностика захворювань лабіринту від захворювання мозочка

1.       Захворювання лабіринта завжди супроводжується погіршенням чи втратою слуху;

2.       При хворобах лабіринта не буває  вертикального і горизонтального ністагму;

3.       При хворобах лабіринта клінічні прояви з часом зменшуються (компенсуються іншими органами);

4.       Експериментальне подразнення вестибулярного аналізатора при хворобах лабіринта викликає комплекс проявів - ністагм, головокружіння, нудоту і блювання.

Ускладнення

1. Повна глухота на уражене вухо.

2. Поширення інфекції на оболонки мозку з розвитком внутрішньочерепних ускладнень.

 

Лікування

При будь-яких вестибулярних розладах хворого негайно направляють у ЛОР-відділення. Лікування може бути ефективним на початку захворювання, коли функція лабіринту ще не втрачена.

При лабіринтиті, що виник як раннє ускладнення гострого середнього отиту в доперфоративному періоді, виконують парацентез барабанної перетинки, призначають великі дози антибіотиків, сульфаніламіди, десенсибілізуючі, глюкокортикоїди, сечогінні засоби.

Якщо лабіринтит виник у пізніх стадіях гострого середнього отиту, то застосовують оперативне втручання – мастоїдотомію з розкриттям антруму та всіх уражених кісткових комірок, що межують з лабіринтом.

При хронічному гнійному середньому отиті з ураженням кістки (епітимпаніті) показано хірургічне розкриття первинного вогнища у вусі з ретельним пошуком ділянки фістули в ділянці півколових каналів та на медіальній стінці барабанної порожнини. При обмеженому лабіринтиті після елімінації гнійного вогнища виконують пластику фістули аутокістковим фрагментом та фасціальним трансплантатом.

При лабіринтогенних абсцесах мозочка та при некротичних формах лабіринтів з утворенням секвестрів виконують  лабіринтотомію. Лабіринт при цьому розкривають через задню черепну ямку або через промонторіум.

Профілактика

Своєчасне лікування гострих та хронічних середніх отитів.

Практичні навички