Додаток – вставка до щоденника учня 3-4 класу

Одним із найпростіших прийомів упровадження адаптивного управління в початковій школі є здійснення учнями самомоніторингу (відслідковування) власних навчальних досягнень.

Так, на першому ж уроці першого вересня, або під час години спілкування вчитель 3-ого та 4-ого класів пропонує учням зробити вкладку до щоденника "Мої навчальні досягнення».

Попередньо на листочках за розміром щоденника вчитель розграфлює для кожного учня таблицю. Кількість рядків повинна відповідати кількості предметів. Кількість стовпчиків - кількості перевірок з української мови (оцінок періодичного контролю та тематичних оцінювань) та ще два стовпчика: один - «оцінка за семестр», другий -«прогнозована у вересні оцінка».

Поміркувавши, зваживши власні «хочу» і «можу», діти заповнюють останній стовпчик - при цьому не просто «мріють», а ставлять собі чітку мету щодо власних навчальних досягнень, фіксуючи прогнозовану оцінку за І семестр з кожного із предметів.

Таким чином, у ігровій формі навчального діалогу учні, врахувавши свої власні можливості і бажання, виставляють собі прогнозовану (очікувану) оцінку за І семестр - попередньо передбачаючи, плануючи результат своєї навчальної діяльності. Діти обов'язково своїми мріями, думками та задумами щодо передбачуваних результатів навчання повинні поділитись із батьками.

Важливо при цьому підтримати оптимізм кожної дитини, якщо навіть її бажана оцінка здається вчителю чи батькам фантастично завищеною. Не можуть не хвилювати зацікавлених дорослих діти, які передбачають для себе занижені показники. Учні, які недооцінюють свої можливості, потребують також належної уваги. Щоб школярі могли оцінити себе об'єктивно, необхідно цілеспрямовано і постійно формувати у них контрольно-оцінні навички, у доступній формі повідомляти їм критерії оцінювання, допомагати працювати на досягнення щораз вищих орієнтирів.

Надалі у навчально-виховному процесі вчителю важко, а можливо, і не доцільно, співставляти кожну оцінку учня з власною прогнозованою (запланованою). А ось оперувати оцінкою-балом за тематичне оцінювання дуже зручно і, на наш погляд, необхідно.

Далі таблиця заповнюється протягом семестру. Фіксуються результати тематичних оцінювань із кожного предмета. Заповнювати сторінку щоденника "Мої навчальні досягнення", можна у такий спосіб. Підбивши підсумки чергового тематичного оцінювання з предмета, вчитель фронтально зачитує результати тематичних оцінювань із конкретного предмета, а учні заповнюють відповідну графу своїх таблиць-вкладок у щоденнику.

Потім кожен порівнює свій новий результат із попереднім, а також з прогнозованою, бажаною оцінкою за семестр, яка є метою і головним орієнтиром у процесі учіння. Учень робить висновки щодо наступних дій і планів (окремі висновки дитина може записати у власному записничку). За бажанням діти можуть поділитись своїми міркуваннями та висновками.

Поступово, у мірі накопичення оцінок, складається цікава інформація для вчителя та батьків. І дорослі, і дитина постійно порівнюють реальні оцінки з бажаними. Учитель та батьки планують подальші шляхи розвитку і вибору засобів впливу на дітей.

У будь-якому випадку на даному етапі відбувається конструктивний діалог. Чим більше часу минає, тим чіткіше бачить учень траєкторію власного руху до запланованої мети. Аналіз одержаних проміжних результатів із кожного навчального предмета дає змогу дитині разом із учителем виявити, який вид роботи викликає утруднення; над яким матеріалом треба попрацювати; у чому потрібна допомога вчителя. Так у дітей поступово формується свідоме ставлення до навчання, до його результативності. _:

Таким чином, облік успіхів і невдач дітей набуває більш системної форми, ,стає більш прозорою і дієвою інформацією для батьків. Якщо аналітико-узагальнююча діяльність зацікавлених учасників навчально-виховного процесу буде проводитись систематично, то навчання дитини стане більш дієвим, прогнозованим, а за умови цілеспрямованості й докладання вольових зусиль - і обов'язково успішним.

Важливо, щоб така робота викликала у дітей прагнення поліпшити попередній результат, удосконалити власну діяльність, а з окремих предметів - гідно підготуватись до державної підсумкової атестації.

Важливо пам'ятати, що, розставляючи акценти в оцінці успіхів і невдач дітей, учитель зобов'язаний дбати про домінування позитивних переживань, здійснення функції оцінки як засобу мотивації і стимулювання. Доцільно порівнювати роботу учня з тим, як він працював раніше, демонструючи або ж проектуючи його розвиток, рух уперед. Водночас неприпустимим є порівняння успіхів і невдач різних учнів.