Дидактична гра на уроках літератури як засіб підвищення ефективності навчання і виховання школярів.

Оволодіння учнями середніх загальноосвітніх шкіл ґрунтовними знаннями, необхідними уміннями і навичками виступає однією з найважливіших проблем у сучасній освіті. Розв’язання цієї проблеми неможливе без удосконалення технологій навчання, а, отже й методів навчання. Сьогодні у педагогіці активізувався пошук адекватних цьому форм і методів роботи в навчальній діяльності. Серед них виділяється ігрова діяльність, яка для дитини є нагальною потребою, а для педагога – способом реалізації різноманітних завдань навчально-виховного процесу.

Практика доводить, що у роботі деяких вчителів домінують репродуктивні методи навчання, які вимагають заучування матеріалу і його наступного точного відтворення. Наслідком цього є безпорадність перед необхідністю встановлення причинно-наслідкових зв’язків, творчого перенесення знань у змінені умови, прикутість до шаблону, догми, традицій, нерозвиненість критичного мислення, тощо.

Отже, актуальним стає впровадження активних методів навчання в практику роботи загальноосвітніх шкіл. Соціальне замовлення на це підтверджується концептуальними положеннями ряду державних документів ( Національна програма «Освіта ХХІ століття», Закон України «Про освіту», Новий держстандарт, тощо), які задають стратегічний курс формування педагога нового типу – думаючого, ініціативного, самокритичного. Саме гра належить до активних, нетрадиційних методів навчання і виховання школярів і молодших, і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча і виховна функції діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

Проблемі гри приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і сучасні: Платон, Арістотель, Рабле, Коменський, Д.Локк, Ж.Ж.Руссо, І.Кант, К.Ушинський, А.Макаренко, Л.Виготський, О.Запорожець та інші.

У працях багатьох дослідників відображено різні підходи до визначення сутності гри, дидактичної гри. Так М.Гончаров, Т.Ладивір, М.Лісіна, В.Семенов, В.Сушко, Н.Філатов визначають сутність гри як форму спілкування, Л.Виготський, Д.Ельконін – як форму діяльності, П.Каптерєв, Є.Покровський, С.Рубінштейн, І.Сікорський, А.Смирнов – як умову розумового розвитку. Але кожен з дослідників вважає гру ефективним методом реалізації навчально-виховного процесу.

Доведено, що дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприйняття учнями навчального матеріалу, урізноманітнюють їх навчальну діяльність, вносять в неї елементи цікавості і як наслідок підвищують рівень успішності учнів. В той же час, практика сучасної школи вказує на наявність невикористаного потенціалу гри у навчально-виховному процесі.

А.Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав він, тільки та гра є педагогічно цінною, в якій учень активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини. Опрацювавши педагогічні джерела, можна вивести таке тлумачення дидактичної гри: це індивідуальна, групова і колективна навчальна діяльність учнів, що включає в себе елемент суперництва та самодіяльність в засвоєнні знань, умінь і навичок, набуття досвіду пізнавальної діяльності і спілкування в процесі ігрового навчання.

На думку О.Сорокіної доцільно виокремити такі види ігор:

1. ігри-подорожі. Вони покликані посилити враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу учнів на те, що існує поряд, але вони цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і часу, подорож думки, уяви, тощо;

2. ігри-доручення. Ігрові завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;

3. ігри-припущення. Їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б», «Що б я зробив, якби?...» та ін. Вони спонукають учнів до осмислення наступної дії, що потребує вміння зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв’язки, активної роботи уяви;

4. ігри-загадки. Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують вміння розмірковувати, робити висновки;

5. ігри-бесіди. Основою їх є спілкування вчителя з учнями, учнів між собою. Цінність таких ігор полягає в активації емоційно-розумових процесів ( єдності слова, дії, думки, уяви учнів), у вихованні вміння слухати і чути питання вчителя, питання і відповіді учнів, уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження;

6. ігри з відшукуванням предметів. Їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;

7. сюжетно-рольові ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних життєвих ситуацій, у виконанні ролей ( покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);

8. ігри у фанти або в заборонений «штрафний предмет (картинку)». Вони пов’язані з цікавими для дітей ігровими моментами: скинути картку, утримання, не сказати забороненого слова тощо.

Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати учнів через ігровий задум. Це їх властивість зумовлює особливість роботи педагога щодо використання ігрових методів у розвитку школярів.

З’ясувавши значення дидактичної гри та існуючі види цього методу навчання, слід підкреслити ефективність та необхідність використання ігор на уроках світової літератури. Найефективнішими є ті уроки, на яких використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх творчих пошуків. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Завданням учителя є знайти ту ігрову форму, яка зацікавить дітей, а навчальний процес від цього лише виграє. У сучасній школі, коли педагоги акцентують увагу на активізацію та інтенсифікацію навчального процесу, ігрова діяльність повинна використовуватись як самостійна технологія з метою засвоєння понять, тем, розділів; як урок чи його частина ( вступ, пояснення, закріплення, вправа, контроль); як позакласний захід з предмета. Щоб гра ефективно використовувала свої функції, необхідно, щоб її змістом був програмовий матеріал, щоб вона застосовувалася в різноманітних формах, узгоджувалася з іншими дидактичними засобами, забезпечувала всебічний розвиток особистості. Гра не повинна домінувати над змістом. Вона повинна сприяти засвоєнню змісту вивченого твору. У процесі гри народжується здатність нестандартно мислити і розширювати світогляд, формувати уміння і навички, необхідні в практичній діяльності. Розвивальні інтелектуальні ігри вчать дітей користуватись вже набутими знаннями.

Граючись в команді, діти вчаться слухати одне одного, бути толерантними. Правильно організована гра сприяє формуванню дружніх взаємин, вихованню культури спілкування, створенню гарного настрою. Найголовніше – в учнів виникає зацікавленість літературним твором.

Ігрові методи, прийоми роботи допомагають на уроках світової літератури реалізувати комплекс навчально-виховних завдань:

• розвивати навички читання з елементами коментування, аналізу художнього твору;

• розвивати образи мислення учнів;

• уміння висловлювати свою думку, обґрунтовувати її;

• виховувати всебічно-розвинену людину, особистість;

• прищеплювати інтерес до духовних надбань людства.

На уроках світової літератури ігрові вправи, завдання, бліц вікторини, конкурси становлять допоміжний інструментарій психологічної, інтелектуальної підготовки до творчого навчального процесу на початку чи в іншій частині уроку. Доцільним є проведення рольових ігор. Це дає можливість прийняття учнем рольової установки. Через рольову установку учень розвивається від особистісного ототожнення себе з художнім персонажем до довільного, контрольованого художньо-творчого перетворення інтимних переживань.

Значна кількість ігрових завдань на уроці повинна бути розрахована на індивідуальну та групову роботу учнів і диференціює навчальне навантаження, оскільки дає можливість певній частині учнів працювати самостійно.

Гра позбавляє уроки одноманітності. Але якого б типу не був урок, який би метод на уроці не застосовувався, гра використовується як засіб впливу на учнів у таких напрямках:

• розвитку пізнавальних можливостей і їх нахилів;

• емоційного сприйняття навчального матеріалу;

• активізації розумової діяльності на підставі підвищення інтересу до предмета;

• розвитку умінь і навичок самостійної розумової праці. Пропоную кілька уроків світової літератури з використанням діалектичних ігор та ігрових завдань (додаток ).

Література.

1.Брижатенко О. Можливості імітаційно-дидактичної гри у формуванні пізнавальної активності старшокласників./ О. Брижатенко// Шлях освіти.-2006.- №4- с.34-37.

2. Воробйова С. Дидактична гра в процесі навчання. / С. Воробйова// Рідна школа. – 2002.- №10.- с.46-48.

3. Долбенко Т. Активізація пізнавальної діяльності підлітків: ігрові технології / Т. Долбатенко // Рідна школа. - 2004.- №10.

4.Дон О. Дидактичні ігри. / О. Дон// Шкільний світ. – 2001.- №35.

5. Жорник О. Формування пізнавальної активності учнів у процесі спільної ігрової діяльності./ О. Жорник// Рідна школа. – 2000. - №2.- с.26-28.

6. Кудикіна Н. Психологія та педагогіка гри./ Н.Кудикіна// Відкритий урок. – 2006.- №5-6.

7. Мамчур І. Теорія гри та її пізнавальні можливості ( історичний аналіз) / І. Марчук// Рідна школа. – 2003. - №6. – с.61-63.

8. Щербина Д. Ігрове навчання як засіб активізації комунікативної позиції учнів.// Педагогіка вищої та середньої школи. – Кривій Ріг, 2007. вип. 17. – с.353-358.

Додаток

Урок світової літератури у 5 класі

Тема. Прислів’я та приказки. Відображення в них народної мудрості, спостережливості.

Мета: познайомити учнів з малими жанрами усної народної творчості прислів’ями та приказками; навчити розуміти зміст прислів’їв, аналізувати їх; розвивати усне зв’язне мовлення, творчу уяву, інтелект; навички виразного читання; формувати вміння знаходити спільне та відмінне між прислів’ями та приказками; прищеплювати любов учнів до народної творчості.

Обладнання: збірки прислів’їв та приказок народів світу, прислів’я В.Даля, таблички з написами зупинок, картки з головоломками, конверти з прислів’ями.

Епіграф: Яка розкіш, який зміст у кожному прислів’ї! Яке золото!

О.Пушкін.

Хід уроку.

1. Слово вчителя.

• Сьогодні у нас незвичайний урок. Ми відправимось з вами у дивовижну уявну подорож в країну «Прислів’їв та приказок».

А подорожувати ми будемо потягом.

Час тече повільно, ллється, як вода,

Вже його не спиниш на путі.

Хоч годин минулих трохи нам шкода,

Та найкраще жде нас в майбутті.

2. Пояснення нового матеріалу.

• Отже, мандрівка наша носить назву « Прислів’я та приказки. Відображення в них народної мудрості та спостережливості». Запишіть цю назву в зошити як тему нашого уроку. Під час подорожі ми познайомимось з прислів’ями народів світу, звернемо увагу на тематику прислів’їв, їх національні особливості. З’ясуємо причини виникнення прислів’їв, а також познайомимось з деякими приказками та з’ясуємо, чим вони відрізняються від прислів’їв.

Прислів’я і приказки – це згустки народної мудрості. Вони є одним із найдавніших жанрів усної народної творчості. Виникли вони дуже давно. Складаючи прислів’я та приказки, люди відображали свої погляди на життя, ставлення до дружби, праці, книги, до навколишнього світу.

Прислів’я і приказки дуже цінували письменники різних національностей. Вони називали їх «дорогоцінним камінням», «золотом» і «коштовними перлинами». Ось як про ці жанри усної народної творчості говорив М.В.Гоголь: « Струмені джерела народної поезії пробивається в прислів’ях наших, де видно незвичайну повноту народного розуму». І.Я.Франко відмічав: « Прислів’я та приказки – це багатий та важливий скарб у скарбниці нашої мови, їх коштовні перлини».

Прислів’я та приказки стали невід’ємною частиною народного побуту. Ось деякі з них:

1. Розум без книги – птах без крил. (українське.)

2. Будеш книги читати, будеш багато знати. (російське.)

• Про що ці прислів’я? (Про книгу) А ось ще:

1. Людина без батьківщини – як насіння без землі. (африканське.)

2. Родинна земля і в жмені мила. (українське.)

3. Всякому мила своя сторона. (російське.)

• А про що ці прислів’я? ( Про рідну землю, батьківщину).

• Як ви гадаєте, чому в різних народів виникли подібні прислів’я? (Прислів’я складались простими людьми: хліборобами, селянами, рибалками. Прислів’я вчить, як потрібно жити, дають мудрі поради).

• То ж що ж таке прислів’я та приказка? (Відповіді дітей)

• Запишіть у словнички визначення прислів’я і приказки.

• А зараз погляньте на записи на дошці. Зверніть увагу і розмежуйте прислів’я і приказки.

Голод не тітка, пиріжка не принесе. (прислів’я)

Голод не тітка. (приказка)

Сім разів відмір, а один раз відріж. (прислів’я)

Сім разів відмір. (приказка)

Слово-не горобець, вилетить не піймаєш. (прислів’я)

Слово не горобець. (приказка)

• Яку особливість ви помітили? Зробіть висновок.

Відповіді учнів: Приказка – це ніби укорочене прислів’я. Це мова, яка не вміщує в собі судження, висновки, навіть не називає речі, а тільки натякає на них.

• Запишіть прислів’я та приказки, що вам сподобались.

• Для того, щоб нам продовжити подорож, необхідно розгадати головоломку.

Завдання: розгадавши головоломку, ви прочитаєте прислів’я. Підказка: читати через літеру.

П	П	Р	Р	И	И	К
С	А	Л	З	І	К	В’
А-	Я-	К	Я	В	Г	І
І	Т	Д	К	К	А,	А

• Зачитати розгадку. (Приказка – квітка, прислів’я – ягідка)

• Як ви розумієте цей вислів: (відповіді дітей з коментарем учителя).

• Ви зрозуміли, що це прислів’я. А ми продовжуємо нашу подорож. Наступна зупинка на станції «Книжкова».

• У кожного народу є прислів’я. Їх дуже багато, і ознайомитись з ними всіма не можливо. А деякі з них потрапили до нашого підручника.

Робота в групах. Завдання: відшукати в підручнику, прочитати і прокоментувати прислів’я.

1 гр. – про працю.

2 гр. – про Батьківщину.

3 гр. – про знання і книгу.

Презентація роботи малих груп.

• А ми рушаємо далі, і наступна зупинка в нас на станції «Спогади». На цій станції ми будемо згадувати щось. Давайте згадаємо:

1. Який розділ літератури ми вивчаємо? (Усну народну творчість)

2. Як ще називають усну народну творчість? (Фольклор)

3. Які жанри усної народної творчості ви знаєте?

4. Згадайте прислів’я, які ви чули раніше.

• Молодці, із цим ми впорались.

Час зупинки минув, поїхали далі. Наступна зупинка «Ланцюжки». Цю Cтанцію назвали так тому, що на ній живуть майстри, які виготовляють різні ланцюжки з літер. Коли скласти літери до купи, можна прочитати вислів чи загадку. Давайте прочитаємо дані ланцюжки. (робота в парах)

1).

р

в

л

л

н

о

↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘

о

о

а

т

п

і

о

о

о

а

т

л

↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘

к

в

е

м

к

с

і

( Корова в теплі – молоко на столі).

2).

п

д

г

т

а

і

п

д

к

р

й

е

е

о

а

о

т

н

л

п

а

о

о

а

я

о

н

д

с

е

ш

г

( Як пройде негода, то стане ліпша погода).

3).

а

о

і

м

б

г

↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘

л

д

к

н

в

в

о

а

е

а

о

о

↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘

г

ь

я

с

н

т

м

( Гладь коня вівсом, а не батогом).

4).

і

ь

у

е

и

т

х

↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘

р

щ

т

в

р

х

б

р

ж

н

с

а

у

а

↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗ ↘ ↗

т

и

а

а

е

і

в

( Тріщить варуха, бережи ніс та вуха).

• Ви зрозуміли, що розгадані вислови – прислів’я. Про що ці прислів’я? ( Про природу, про тварин)

• Чому люди складали прислів’я саме про природу і тварин?

( Відповіді дітей).

Висновок: Люди боялись природи. Інколи вона виступала як ворожа, незрозуміла, груба сила. Особливо боялись грому та блискавки. В інших випадках природа виступала як помічник людини. Погода асоціювалась із життям. Ясна погода – спокійне, щасливе життя; буря, дощ, хмари уособлювали горе, недолю. Погода впливає на настрій людини. Особливе було ставлення людей до тварин, птахів, зокрема до домашньої худоби. Це були культові тварини.

• Ну що ж, їдемо далі. І прибули ми на зупинку «Шахова». На цій зупинці всім пропонують зіграти в шахи. Зіграємо і ми.

Завдання: ходом шахового коня прочитати прислів’я. Початок ходу « +»;

Робота в групах:

1 гр. Варіант № 1:

				єш	за
		а	н
тр					бі	од
		и					й
д	ви				но
		о	ій
						го
	«+»			ст

( Один за одного стій – виграєш бій).

2 гр. Варіант № 2:

			за			«+»
	і		д		од
			ус		о		но
		и			го
н				,
		за				їх
				вс

( Один за всіх- всі за одного).

• Про що ці прислів’я? ( Про дружбу, єдність, взаємодопомогу).

• Час зупинки вичерпавсь, і ми рушаємо далі.

Наступна зупинка «Кінцева». На цій зупинці ми повинні з вами згрупувати

прислів’я за темами. Прислів’я знаходяться ось у цих двох конвертах.

Зараз ми працюємо в двох групах.

1 група групує прислів’я за розділами:

А) Праця;

Б) Людина.

2 група – за розділами:

А) Книга;

Б) Дружба.

Зміст першого конверта.

1. Наполеглива праця все переможе ( латинське).

2. Праця продовжує почесті ( латинське).

3. Дерево славиться плодами, а людина – працею (азейбардж.)

4. Птаха знають за польотом, а людину за працею (вірменське).

5. Людина народжується, щоб робити добро ( афганське).

6. Краще жити в нужді, але бути людиною, ніж у розкоші, але бути свинею

( грузинське).

7.Хто не зустрічав у житті труднощів, ніколи не стане справжньою людиною

( африканське).

Зміст другого конверта.

1. Книга – золотий рудник знань (турецьке).

2. Розум без книги, що птах без крил (російське).

3. Книга вчить, як на світі жить (українське).

4. Тисяча друзів – мало, один ворог – багато (афганське).

5. Сонце зігріває повітря, друг – душу (перське).

6. Дерево сильне корінням, людина – друзями (грузинське).

7. Єдиний спосіб мати друга – це бути другом (англійське).

• А тепер зачитаємо згруповані прислів’я. Молодці. Ось і закінчилась наша

подорож.

Час повертатись додому. Та щоб нам повернутися, необхідно поділитися враженнями від подорожі. Тоді ми отримаємо квиток у зворотній бік.