24.Гайдамацький та опришківський рухи в Україні, їх значення

З поч. XVIII ст. на правобережних землях розгорнулася народна боротьба проти соціального та національного гноблення,відома в історії під назвою гайдамацького руху. Гайдамаки діяли невеликими загонами з селян,козаків,міської бідноти.В другій пол. ХVІІІ ст., переріс у велике визвольне повстання, відоме під назвою Коліївщина. Його основною силою було селянство. Виступ розпочався навесні 1768 р. під керівництвом запорізького козака Максима Залізняка. Вирушивши з урочища Холодний Яр, повстанці визволили частину сіл та міст Київщини і підійшли до Уманської укріпленої фортеці.С. Потоцький послав проти них загін своїх козаків, які перейшли на бік гайдамаків.Уманська фортеця була взята.У другій пол. травня — на поч. червня 1768 р. повстанці визволили багато населених пунктів. Повстання, охопивши Київщину, перекинулося на Поділля і Волинь. Коліївщина була розгромлена, а з учасниками повстання жорстоко розправилися,багатьох ув´язнених стратили.У XVIII ст. національно-визвольну боротьбу на західноукраїнських землях продовжили— опришки.Найбільшого розмаху рух опришків набрав у 30— 40-х роках 18ст., під керівництвом О. Довбуша,який був грозою для польської шляхти і урядовців,використовуючи тактику партизанської боротьби.Громили шляхту й орендарів, роздавали панське майно бідноті.Польщу роздирали внутрішні соціальні й національні суперечності.Це спричинило три поділи Речі Посполитої в останній третині XVIII ст. (1772, 1793, 1795), у результаті яких вона втратила державну незалежність, а всі українські землі були розділені між Росією та Австрією.

25. Розвиток сільського господарства в Україні в XVII ст.

Селянство залишається основним станом суспільства. Обмеження його прав виявилось ще наприкінці XVII ст. у дедалі більшому поширенні феодальної ренти, зокрема відробіткової, інтенсивність якої у другій половині XVII ст. сягає п’яти і більше днів на тиждень. Водночас зберігалась натуральна і грошова рента. Старшина понад все намагається перетворити селян в кріпаків.Однак зберігалась і група особисто вільних селян. Це були селяни, що заселяли вільні землі. Відносини їх з старшиною налагоджувались договором або загальною практикою. Наприкінці 17-18 ст. -розвиток аграрного сектору; визначали рутинний розвиток техніки, екстенсивний метод господарювання.В аграрному секторі виникли прогресивні тенденції: підвищення родючості ґрунтів шляхом підживлення та різних форм сівозмін; зростання ролі зернового господарювання; збільшення асортименту с/г культ; розширення площ садів, застосування щеплення садів;розвиток племінної та селекційної діяльності у тваринництві

26. Козацько-селянські повстання кн. Хvп-поч. XVIII ст.

Головною рушійною силою повстань було козацтво.Серед головних причин повстань можна виділити посилення кріпосницького та національного гніту; експансію шляхти на відносно вільні українські земні, колонізовані "уходниками" та запорожцями; зіткнення інтересів шляхетської та козацької верств населення; намагання офіційної влади Речі Посполитої взяти під контроль козацтво. Посилення народних рухів в 20-30 роках XVII ст. було викликано посиленням польського національного, феодального, релігійного гніту після Хотинської війни . Замість обіцяних під час війни послаблень Річ Посполита розправлялась з селянами, що заводили козацькі порядки, забороняли козакам приймати втікачів, підтримувати зв‘язки з іноземними державами, втручатися в релігійні справи, підтримувати українську православну церкву. Найбільшими повстаннями цього періоду були повстання під приводом Марка Жмайла, Тараса Федоровича ,Павла Бута, Якова Острянина, Дмитра Гуні .Ці, як і попередні народні рухи, незважаючи на масовість і наступальну тактику, потерпіли поразку.