21.Етапи визвольної війни 1648-1654 рр., їх військово-політичні наслідки.

Для Лівобережної України у цій ситуації не було іншого виходу, як приєднатися до Росії. Це мало позитивне значення для населення Лівобережної України: було знищено чужоземне поневолення, українці об'єдналися з близьким з культури, віри, воістину братнім народом. Але опинившись з цим народом в одній господ і політичній системі, населення Лівобережної України винесло на своїх плечах всі ті тяготи, що і російський народ

- Від ліквідації демократичних традицій в кінці XVII - початку XVIII ст до насильницької "колективізації" в XX столітті.

22.Характер Переяславської угоди і Березневих статей 1654 р.

У пошуках союзників Хмельницький звертає погляд на Москву, звертається до царя з проханням розпочати спільні дії проти Польщі. Врешті решт 1 жовтня 1653 р. московський Земський собор вирішив прийняти Хмельницького і військо Запорозьке під високу царську руку. Було відряджене до України посольство на чолі з Бутурліном. 18 січня 1654 р. в Переяславі відбулася козацька рада. Вона ухвалила рішення прийняти протекцію царя. Були прийняті Березневі статті 14 березня 1654 р. У “Березневих статтях” передбачалося Укр зберігала територію, уряд, суд, фінансову систему й внутрішню політику; гетьман отримає всю повноту влади і обирається козаками; підтвердження прав і привілеїв населення (крім селян); реєстр 60 000 чоловік; васальна залежність від царя (виплата податків); заборона дипломатичних відносин з Туреччиною і Річчю Посполитою;р в Києві і Чернігові «російських залог». Разом із затвердженням “Березневих статей” російський цар 27 березня 1654 року видав українським послам грамоти про прийняття України до складу Російської держави, підтвердження прав і вольностей її населення. Ці документи розглядаються як договір України з Росією. “Березневі статті” визначили на тривалу історичну перспективу основні засади державного будівництва України.

23.Боротьба за збереження Української козацької держави гетьманів і. Виговського, ю. Хмельницького, п. Дорошенка.

Гетьман Виговський (1657 – 1659): укладає союзи з Польщею, Кримом, Швецією, Москвою.Вирішує піти на союз з Річчю Посполитою і у вересні 1658 р. підписав Гадяцький трактат:козацька держава повертається до складу Речі Посполити; зовнішня політика мала бути спільною; польські поміщики отримали право повернутись до України; власне військо, власні фінанси і грошова одиниця. Москва оголошує Виговського зрадником. Зустріч московських і козацьких військ відбулось у липні 1659 р. Москва була розбита. Наступна битва –під Конотопом 9 липня 1659, закінчилась поразкою Росії. Одразу після битви вибухнуло нове антиурядове повстання.У 1659 Виговський зрікається булави. Юрій підписує Переяславські статті 1659 р: було змінено полковників;гетьман втрачав право призначати і звільняти генеральну старшину та полковників. Москва оголошує Польщі війну, Юрій переорієнтовується на Польщу й заключає Слободищинську угоду (розрив союзу із Москвою і відновлення державноо зв'язку Укр з Річчю Посполитою), Укр розколюється. Юрій зрікається булави. Петро Дорошенко (1665 – 1675): запровадив сердюків(воїни найманих піхотних полків), негативно сприйняв Андрусівський мирний договір 1667 р (про припинення війни), переорієнтовується на Крим, Туреччину: з-за допомогою татар майже вигнав поляків. 1668 – 1669 – Дорошенко об’єднав Укр. Приймає протекторат Туреччини. Польська армія була розбита за допомогою турків. З поляками уклав Бучацький мирний договір 1672 р. Всі території практично стають турецькими. Брацславщина й Київ отримують автономію.На правобережжя почали нападати турки і він зрікається булави.