29. Антиукраїнська політика Петра і та Катерини II. Малоросійська колегія

Тиск Росії на Укрбув жорстоким та руйнівним – за Петра I і Катерини II. Петро I проводив явно централістсько-шовіністичну політику щодо України, як у плані форсованого наступу на її автономію, так і в економічній сфері (товари продавались тільки через Росію купувались тільки в Росії; російські купці мали великі пільги у ,а на українські товари накладалось велике мито) і культурній галузі(ніяких книг окрім церковних давніх видань, не друкувати) та інші. Серйозні негативні зміни в ставленні самодержавства до України почалися зі вступом на престол Катерини II. Скасування Гетьманщини (1764 р.), а з ним і залишків українського громадсько-військового самоуправління, повернення до пам'яті Малоросійської колегії стали лише початком у боротьбі.Катерина була переконала, що найбільш розумним і ефективним є уряд,заснований на абсолютистських засадах і позбавлений особливого статусу окремих земель.Катериною II, знать звільнялася від усякої військової служби для уряду, зрівнявшись у правах із російським дворянством.Заборонила лівобережним селянам за будь-яких обставин лишати своїх феодалів.

30.Зруйнування Запорізької Січі урядом Катерини II, подальша доля козацтва

Зростання економічної могутності Зап січі, відсутність кріпацтва й демократичний устрій козацької республіки непокоїли царський уряд ,бо Зап Січ була протилежністю Росії. Тому наміри зруйнувати Запорожжя з'явилися в російських можновладців ще в 60-х pp. XVIII ст. Але здійсненню таких намірів мішали невизначеність у російсько-турецьких відносинах і непевність становища в самій імперії. Закінчення російсько-турецької війни 1768—1774 pp., унаслідок якої Росія здобула вихід до Чорного моря, придушення селянського повстання Пугачова пришвидшили справу ліквідації козацького устрою на Запорожжі. Долю козацької республіки та її столиці було вирішено у квітні 1775 р. на раді при імператорському дворі.З Січі було вивезено боєприпаси, артилерію,прапори тощо. Всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували.

Для захопленнявсієї Січі,було залучено величезні сили — до 100 000 вояків. У червні 1775 р. вийшов указ, що поклав край на відродження Січі. Запорожцям пропонували записатися до селянського та міщанського станів, а багато старшин зазнали переслідувань.

31. Національно-визвольний рух другої половини XIX ст., громади, народовці, москвофіли.

Характерними ознаками національного руху в другій половині ХІХ ст. були:− відсутність власної політичної орієнтації, копіювання чужих зразків;−домінування ідей федералізму та автономізму, концепції самостійності України перебували в зародковому стані; національний нігілізм (байдужість до національних проблем) тощо.Тільки в 90-х рр. ХІХ ст. український національний рух вийшов на якісно новий рівень, характерною ознакою якого була його політизація та творення українських національних партій.

Москвофільство оформилося в течію суспільно-політичного руху в Західній Україні в другій половині 60-х років XIX ст.Москвофіли орієнтувалися на московський царизм, отримували за це значну підтримку від російських державних установ, у тому числі й грошову.Опираючись на щедру матеріальну підтримку, москвофіли створили потужну видавничу базу, яка складалася з кількох газет і журналів, науково-літературних збірників. У поглядах на український народ вони стали на позиції великодержавного російського шовінізму, стверджуючи, що окремого українського народу не було й немає. Є лише українське відгалуження «руського» народу. Народовці-це були молоді інтелігенти — учителі середніх шкіл, юристи, письменники, студенти.Вони продовжували традиції «Руської трійці» і наполягали на тому, що українці — окремий самобутній слов'янський народ,який проживає на просторах від Кавказу до Карпат. Найкращим засобом його самовираження є народна мова. Тому головним національним питанням для народовців були українська мова та література.

32.Реформи російської імперії в 60-х рр. ХІХ ст.. та їх історичне значення для України.

19 лютого 1861 р. цар Олександр II видав маніфест про скасування кріпосного права та «Загальне положення про селян, звільнених від кріпосної залежності». За цими доку­ментами селяни ставали особисто вільними,отримали економічні права.Внаслідок земельної реформи відбулися докорінні зміни у розподілі земельної влас­ності;товарно-грошові відносини ставали домінуючими;застосов різні методи використ землі (оренда). Земська реформа(покращення системи управління).Судова(замість станового і закритого суду ввели позастановий відкритий суд.).Освітня(запроваджено єдину сис­тему початкової освіти,у галузі сер освіти створю­вались класичні гімназії,право вступати до універси­тету мали випускники лише класичних гімназій).Міська(створ міські думи,міські управи займалися госп міста).Військова(територію країни було поділено на 10 округів,було введено загальну військову повинність з 20 років).Фінансова(створ держ банк,збільшено податки на товари масового споживання, створено єдині державні каси).Реформи 60-70-х років були обмеженими, непослідов­ними і половинчастими, але вони створили передумови для економічного та політичного розвитку країни за нових об­ставин. Розвивалася промисловість, торгівля, зростали міс­та і міське населення, сільське населення залучалося у про­мисловість. Був відкритий шлях становленню індустріаль­ного суспільства.