1.Предмет принципи і джерела історії україни.

Історія походить  від грецького слова  historia , що означає розповідь про минуле, дослідження минулого. Отже історія, як одна  з суспільних наук (наука про суспільство) вивчає минуле людства в усій його конкретності і різноманітності з метою розуміння сучасного і перспектив розвитку.Предмет історії України – це не лише перелік основних подій і явищ, але й розуміння історії як безперервного процесу її пізнання, в якому сплелися закономірності і суперечності, геополітичне положення і ментальність народу, геніальні прозріння й помилки  його вождів, впливи близьких і далеких сусідів – усе те, що вважають історичною долею народу.

 Без глибокого пізнання нашого історичного минулого неможливо зрозуміти сучасне, передбачити, а тим більше успішно будувати майбутнє.

2.Східні слов'яни їх розселення та племінні союзи.

Готський хроніст Йордан повідомляє, що слов'яни походять від одного кореня і відомі під трьома назвами: венетів, антів і склавинів. Тобто на межі нової ери слов'яни сформувалися як самостійна етнічна спільнота. Вони займали райони Вісли, Дністра, Прип'ятського Полісся, сягали Верхнього Подніпров'я. На початку нової ери завершився поділ слов'янської спільноти на дві групи: східну і західну. У V—IX ст. частина слов'ян переселилася на Балканський півострів, де утворилася південнослов'янська група. ПЛЕМІННИЙ СОЮЗ - об'єднання кількох племен, особливо часто відзначається істориками у суспільствах, які перебували на стадії військової демократії (анти і склавини у слов'ян). У таких союзах вже сильно виділялася племінна знать і спостерігалося розшарування суспільства.

3.Утворення Київської Русі.

У кінці IX ст. рівень державної організованості східних слов'ян все ще був низьким, частина племен не входила до племінних об'єднань, або охоплювалася ними частково. Існували невеликі держави або напівдержавні племінні княжіння. У той самий час процес державотворення в Європі розширювався. Зокрема, германські племена боролися за об'єднання і створили державу Карла I Великого, у VII ст. виникає Болгарська, в Х ст. Польська, Чеська, Угорська та ін. Цей процес у Західній та Центральній Європі не міг не стимулювати державотворчість у східних слов'ян. Провідну роль у становленні Русі відіграло Полянське князівство з центром у Києві.Слов'янські племена, в яких відбувалося майнове розшарування, виділилася керівна верхівка, підійшли до такого рівня соціально-економічного розвитку, коли державність, що охоплювала б усі племена, стала історично необхідною. І тому зміна династій 882 року, злиття Новгородського і Київського князівств у єдине державне ціле сприяли об'єднанню з часом усіх східнослов'янських племен у єдину державу — могутню Давньоруську державу

4.Основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики перших київських князів.

Зовн політика

-зміцнення кордонів держави;

-повернення Червенських міст;

-активізація міжнародних контактів, домінуваннядипломатії над зброєю. Ярослав - тесть Європи;

-захист від набігів ятвягів, печенігів, волзьких булгар;

-будівництво укріплених ліній;

-розширення кордонів на захід та північ (до Чудського озера);

-зміцнення зв’язків з Візантією.

Вн політика

-зміцнення влади київського князя;

-боротьба з сепаратизмом місцевих князів;

-адміністративна реформа. Заміна місцевих князів своїми ставлениками та синами;

-військова реформа. Слав’янізація дружин;

-судова реформа. “Руська правда” Я.Мудрого;

-карбування власної монети;

-створення системи освіти.