15. Державно-правові вчення часів Реформації

Реформація, яка постала як широкий соціальний рух, була надзвичайно суперечливим явищем. З одного боку, цей рух репрезентували заможні верстви, які мали на меті збагатитися за рахунок конфіскації церковного майна, а з іншого - він об'єднав широку селянсько-плебейську масу, яка прагнула перевлаштування світу на засадах соціальної справедливості. Все це породило розмаїття політичних програм та уявлень про державу і право. На цьому тлі ідеологи Реформації зуміли віднайти спільні ідеї, які послугували теоретичним підґрунтям цього руху і перетворили на самостійний напрям світової політико-правової думки.

Мартін Лютер, Томас Мюнцер , Жан Кальвін. - Ідеологи та діячі Реформації справили визначальний вплив на процес руйнації середньовічних феодально-церковних порядків. Водночас суттєвим завоюванням державно-правової думки тих часів став висновок про те, що свобода думки і совісті є передумовою і обов'язковою ознакою демократично організованого суспільства.

16. Державно-правові вчення в Нідерландах

У другій половині XVI - на початку ХУЛ ст. в Нідерландах було встановлено республіканський державний устрій, що позначилося на характері національної державно-правової думки, яка поступово формувала ідейно-теоретичну основу революційних перетворень, нових раціоналістичних ідей і принципів, спрямованих на вдосконалення соціальних і політико-правових форм людського життя. Для концепцій голландських мислителів були характерними спрямованість проти теологічних уявлень, релігійно-схоластичних догм, обґрунтування ідей природного права, договірного походження держави, віротерпимості, свободи думки і слова.

Політико-правові вчення Гроція і Спінози відтворили революційні перетворення в тодішній Голландії і вплинули на формування раціоналістичних ідей, принципів і концепцій, що відповідали потребам всесвітньо-історичного переходу людства на шлях вдосконалення соціальних і політико-правових форм людського співжиття, основу яких становили гуманізм і світський юридичний світогляд.

17. Державно-правові вчення в Англії 17в

Розвиток новітніх державно-правових учень англійських мислителів XVII-XVIII ст. мав кілька напрямів: консервативно-охоронний (авторитарно-державницький); радикально-конституційний (революційно-демократичний); ліберально-конституційний (ліберально-демократичний). Загалом представники державно-правової думки тогочасної Англії виходили з того, що для визволення народу необхідне гарантування свободи підприємництва, слова, інформації, права на працю, соціальний захист, забезпечення недоторканності особи та її власності. Деякі філософи (дигери) вимагали ще й скасування приватної власності, заперечення майнової нерівності людей, заборони торгівлі, грошової системи та встановлення суцільної соціальної рівності. Поміркованішим був радикалізм партії індепендентів (джентльменів). Саме вони стали ініціаторами страти короля, вимагаючи його підзвітності народові, а не Богові. Англійські мислителі ретельно відстоювали принципи народного суверенітету, свободу думки, преси, совісті, цензового виборчого права.

Образ держави -"Левіафана"(Гобс) став називним для характеристики тоталітарних, антигуманних політичних режимів. "Левіафан" містить у собі чимало й інших суперечностей і антиномій, на що звертали увагу як послідовники мислителя, так і його опоненти.