13. Сущность политической власти, ее научные концепции

Власть:

1. способность, право и возможность распоряжаться кем-либо, чем-либо; оказывать решающее воздействие на судьбы, поведение и деятельность людей с помощью различного рода средств - права, авторитета, воли, принуждения;

2. политическое господство над людьми;

3. система государственных органов;

4. лица, органы, облеченные соответствующими государствен- ными, административными полномочиями.

СУЩНОСТНЫЕ ЧЕРТЫ ПОЛИТИЧЕСКОЙ ВЛАСТИ

• суверенитет, что означает независимость и неделимость власти.

• авторитетность власти, т.е. общепризнанное влияние субъекта власти во всех сферах жизнедеятельности общества;

• волевой характер власти предполагает наличие осознанной политической программы, цели и готовности её выполнять;

• принудительный характер власти (убеждение, подчинение, приказание, господство, насилие);

• всеобщность власти, которая означает функционирование власти во всех сферах общественных отношений и политических процессах.

Основні концепції політичної влади

Теорій: політичної модернізації, меритократії і всесвітнього товариства. Кожна з названих теорій в основу формування цивільно-політичного товариства кладе критерій технологічного детермінізму.

Теорія політичної модернізації являє собою одну з перших спроб розробки моделі цивільно-політичного ладу, що вібрали в себе досвід попередніх епох. Основна теза прихильників теорії політичної модернізації складається в тому, що демократична форма організації влади в цивільно-політичному товаристві несумісна з низьким рівнем розвитку техніко-економічних структур.

Своєрідний варіант цивільно-політичного товариства є в теорії меритократії. Меритократична модель цивільно-політичного товариства привертає до себе увагу сучасних політологів насамперед тому, що вона спрямована проти несправедливого розподілу політичних і соціальних цінностей. Найважливіша теза прихильників меритократичної моделі цивільно-політичного товариства складається в тому, що на вершині державної організації повинні знаходитися самі розумні і самі ділові люди - еліта, відібрана за принципом спроможностей до керування, фахових навичок і кваліфікації.

Суть теорії всесвітнього товариства складається в тому, що до розв'язання усіх світових проблем сучасності можна прийти тільки через максимальну інтернаціоналізацію суспільно-політичного життя - шляхом перебудови існуючих міжнародних організацій і створення нових.

14. Субъекты, ресурсы и способы политической власти

Субъекты делятся на:

• первичные — крупные социальные группы со своими интересами

• вторичные — органы государственной власти, политические партии и организации, лидеры, политическая элита

Ресурсы власти - средства, использование которых обеспечивает влияние на объект власти в соответствии с целями субъекта

Экономические: материальные ценности, необходимые для общественного производства и потребления; деньги; плодородные земли; полезные ископаемые и т.п.

Социально-политические: численность населения, его качество; социальное единство; социальная стабильность и порядок; демократизм общественных отношений; участие населения в политике; патриотизм гражданского общества и т.п.

Морально-идеологические: идеалы, интересы, убеждения людей; идеология, вера, доверие, общественное настроение; чувства (патриотические, национальные, религиозные), эмоции людей и т.п.

Информационно-культурные: знания и информация; институты науки и образования; язык; пропаганда во всех её формах; средства массовой информации и т.п.

Силовые: оружие и аппарат физического принуждения (армия, милиция, службы безопас- ности,

Політична влада опирається на такі основні засоби: примус, легітимність, угоду.

Насильство має такі ознаки:

1) виникнення влади грунтується на насильстві;

2) влада з допомогою армії, поліції, бюрократії;

3) у сучасних капіталістичних державах влада здебіль-шого забезпечує панування багатих з допомогою «ідеологічного апарату» - церкви, школи, засобів ма-сової інформації;

4) влада сучасних капіталістичних держав використо-вує не фізичне, а символічне насильство (прихо-ваний примус).

В су-часній політичній науці вирізняється сім типів легітимності: традиційний, ха-ризматичний, правничо-раціональний, на условиях участі, раціонально-цільовий, соціально-евдемонічний і національ-но-патріотичний .

Традиційна легітимність грунтується на визнанні тих політичних дій, що відповідають цінностям і нормам тради-ційної політичної культури.

Харизматична легітимність передбачає визнання винят-кових рис і здібностей політичного лідера.

Правничо-раціональна легітимність випливає з визнан-ня суспільством політичних дій у рамках існуючої систе-ми права.

Легітимність на засадах участі передбачає обгрунту-вання ідеологією і практикою існуючої політичної системи необхідності широкої участі громадян у діяльності полі-тичних інститутів і їхню віру в можливість впливати на владу.

Раціонально-цільова легітимність виходить з переконан-ня, що політична система лише тоді є сприятливою і гідною підтримки, коли вона забезпечує виконання поставлених цілей.

Соціально-евдемонічна легітимність полягає у здатності політичної системи забезпечити населенню високий рівень життя і створити ілюзію її піклування про добробут народу.

Національно-патріотична легітимність визначає націо-нальні символи, ритуали, міфи, успадковані від попередніх національно-державних утворень.

Угода передбачає такі основні положення:

1) влада виникає внаслідок угоди між державою і су-спільством для захисту прав і свобод громадян;

2) особистість розглядається як творець соціального по-рядку, організатор політичної влади, яка скоріше прагне задовольнити свої інтереси, ніж демонструвати відданість спільноті;

3) втручання влади у суспільну сферу вважається доціль-ним для захисту нації від зовнішніх ворогів, захисту прав і свобод громадян;

4) відстоювання «стихійного» порядку, створеного рин-ковими саморегуляторами, і заперечення «штучно» створе-ного порядку за абстрактними рецептами держави.

15. Особенности политической власти.

Политическая власть имеет следующие особенности, черты, выделяющие её среди других: а) политическая власть – это в конечном счёте отношения между большими группами людей; б) субъект политической власти имеет приоритет в легальном использовании принуждения в данном обществе; в) это принуждение является организованным и осуществляется с помощью мощного орудия, сложного инструмента, государства, с его силовыми структурами; г)политическая власть является публичной, то есть затрагивает интересы всех членов и групп общества и влияет на их поведение; д) универсальность – её субъект использует ресурсы, типичные и для других видов власти.

Структура власти подразумевает ее субъект и объект. Субъект – это люди, группы людей, государственные структуры, которые оказывают властное воздействие на поведение других людей. Объект – люди, на которых оказывает властное воздействие субъект власти. Ресурсы власти - это все те средства, которыми располагает субъект власти, и которые он может использовать при воздействии на объект, добиваясь нужного его поведения. Часто выделяют три следующих основных ресурса власти (способа воздействия на объект): принуждение, убеждение, авторитет. Вообще же арсенал средств воздействия, которыми располагает субъект государственной власти, - а это основной вариант политической власти, - очень широк и разнообразен. Все ресурсы можно объединить в четыре больших группы: принудительные (силовые) ресурсы, экономические, социальные и информационно-культурные.

16.Легитимность и эффективность политической власти. Политическая власть - это реальная способность одних социальных групп проводить свою волю в политике и правовых нормах. Функционирование политической власти осуществляется на основе принципов эффективности и легитимности. Эффективность власти - это гарантированное проведение в жизнь властных распоряжений в максимально короткие сроки с меньшими издержками. Критериями эффективности являются: Достаточность оснований власти и эффективное использование ее ресурсов Рациональность вертикального и горизонтального строения власти Действенный контроль за выполнением властных распоряжений Организационно-техническое и кадровое обеспечение учета и анализа властных приказов (каждый должен стоять на своем месте). Наличие действенной системы санкций, применяемых к объекту власти в случае неповиновения его приказам. Эффективная система самоконтроля власти (главное место занимает авторитет). Эффективность власти во многом зависит от ее легитимности. Легитимность означает признание обществом законности существующих институтов власти и правомерности принимаемых ими решений. В узком смысле понятие легитимности характеризует законность власти. Легитимация - процедура общественного признания какого-либо действия, события, факта, лица, призванная обеспечить политическое участие без принуждения. Свойства поддержания легитимности власти: Изменение законодательства в соответствии с новыми требованиями Стремление использовать традиции при проведении политики и законодательстве Поддержание в обществе законности и правопорядка. Показателями легитимности являются: Уровень принуждения Наличие попыток свержения правительства Сила гражданского повиновения Результаты выборов и референдумов Наличие демонстраций, митингов, пикетов. Делегитимация - утрата доверия, лишение власти общественного кредита. Основными причинами ее являются: противоречия между ценностями в обществе и интересами правящей элиты, нарастание коррумпированности и бюрократизации в обществе.