
- •Основні поняття Основ і фундаментів. Значення курсу основи і фундаменти у сучасному будівництві
- •Основні поняття механіки грунтів, основ і фундаментів. Історичний розвиток
- •Фізичні властивості грунтів
- •Характеристики механічних властивостей грунтів що застосовуються для оцінки фільтраційних властивостей грунту.
- •Методи визначення механічних властивостей грунту.
- •Нормативні та розрахункові значення характеристики грунтів.
- •Водопроникність грунту.
- •Модуль деформаціїгрунтів.
- •Гранулометричний склад грунтів.
- •Процеси утворення ґрунтованих відкладів, їх будова та склад.
- •Класифікація грунтів.
- •Похідні фізичні характеристики грунтів.
- •Основні фізичні характеристики грунтів.
- •Основні типи будівель і споруд за жорсткістю.
- •Навантаження і впливи при розрахунку основ і фундаментів.
- •Інженерно гелогічна оцінка території будівельних майданчиків.
- •Розподіл напружень під підовою фундаментів.
- •Види навантажень, що діють на основи і фундаменти.
- •Порядок проектування основ і фундаментів.
- •Види навантажень що діють на основу.
- •Оцінка будівельі споруд за жорсткістю. Види деформацій будівель і споруд.
- •Принципи проектування основ і фундаментів за граничними станами.
- •А. Окремі фундаменти
- •Б. Стрічкові фундаменти Під стіни: також влаштовують або зі збірних блоків, або монолітними.
- •Вибір глибини закладання фундаментів з точки зору інженерно геологічних умов.
- •Розрахунок основ за деформаціями.
- •Вибір глибини закладання фундаментів з точки зору кліматичних умов будівництва.
- •Вибір глибини закладання фундаментів з точки зору конструктивних особливостей.
- •Розрахунок осідань фундаментів методом пошарового підсумовування
- •35. Розрахунок осідання методом пошарового підсумовування
- •40, 45. Класифікація паль та пальових фундаментів
- •Умови роботи одиничної палі і групи висячих паль з грунтами основи.
- •Розрахунок паль- стійок за несучою здатністю.
- •42. Розрахунок паль-стійок за несучою здатністю
- •Розрахунок висячих паль за несучою здатністю.
- •Визначення несучої здатності паль.
- •44. Визначення несучої здатності палі
- •Типи паль і види пальових фундаментів.
- •Палі що виготовляються в грунті.
Процеси утворення ґрунтованих відкладів, їх будова та склад.
Грунт – арена взаємодії малого біологічного і великого геологічного кругообігу речовин. Взаємодія біологічного і геологічного кругообігів проявляється через ряд процесів, які відбуваються в ґрунті у процесі його формування. Сукупність цих процесів і становить загальний процес ґрунтоутворення. Багато з цих процесів мають циклічний характер.
Всі ґрунтоутворюючі процеси О.А.Роде поділив на макропроцеси і мікропроцеси.
Макропроцеси охоплюють весь профіль ґрунту в цілому, а мікропроцеси відбуваються в межах ізольованих ділянок ґрунтового профілю. Макропроцеси, які є специфічними для ґрунтоутворення, І.П.Герасимов назвав елементарними ґрунтовими процесами (ЕГП). Цей термін набув загального визнання серед ґрунтознавців.
Аналізуючи та узагальнюючи концепції О.А.Роде і І.П.Герасимова, Б.Г.Розанов (1988) всі ЕГП поділив на сім груп, а саме:
1. Біогенно-акумулятивні (гумусоутворення, торфоутворення).
2. Гідрогенно-акумулятивні (засолення, оруднення, загіпсовування).
3. Метаморфічні (оглеєння, , озалізнення, сіалітизація).
4. Елювіальні (вилуговування, опідзолення, осолодіння).
5. Ілювіально-акумулятивні (підзолисто-ілювіальний, глинисто-ілювіальний).
6. Педотурбаційні (спучування, розтріскування, кріотурбація).
7. Деструктивні (ерозія, дефляція, поховання).
Висновок
Таким чином, процес ґрунтоутворення – це сукупність різноманітних елементарних ґрунтових процесів, які формують склад твердої фази ґрунту, розчину і ґрунтового повітря, будову і властивості ґрунту.
Класифікація грунтів.
Гірські породи відзначаються винятковою різноманітністю: кількість тільки найбільш важливих різновидів їх перевищує декілька тисяч. Разом з тим у багатьох випадках різні гірські породи з інженерно-геологічної точки зору мають більш-менш схожі або спільні властивості (наприклад, нема суттєвої різниці між гранітом і діоритом у невивітрілому стані).
Гірські породи за їхніми основними інженерно-геологічними ознаками можна групувати у певні категорії. Тим самим при вирішенні інженерно-геологічних задач значно скорочується кількість розрахункових схем механіки ґрунтів шляхом їх систематизації.
Відповідно до нормативів, класифiкацiя грунтiв включає такi таксономiчнi одиницi, що видiляються за групами ознак:
- клас - за загальним характером структурних зв'язкiв;
- група - за характером структурних зв'язкiв (з урахуванням їх мiцностi);
- пiдгрупа - за походженням та умовами утворення;
- тип - за речовинним складом;
- вид - за найменуванням грунтiв (з урахуванням розмiрiв часток та показникiв властивостей);
- рiзновиди - за кiлькiсними показниками речовинного складу, властивостей та структури грунтiв.
Виділяють такі класи грунтів: природних скельних, природних дисперсних (нескельних) (див. § 9.1), природних мерзлих, техногенних (штучного походження).
Подальший поділ природних скельних ґрунтів (на групи, підгрупи, типи і види) робиться за генезисом, постгенетичними процесами та за петрографічним складом
Для тонкозернистих ґрунтів такий метод неприпустимий із-за граничної тонкості ситової тканини (біля 0,1 мм) і труднощів поділу в сухому стані агрегатів на окремі зерна, тому повний аналіз тонкодисперсного ґрунту проводять у два етапи. На першому визначають процентний вміст зерен у породі з розмірами частинок крупніше 0,1 мм просіюванням на стандартному наборі сит, на другому - процентний вміст частинок з розмірами зерен менше 0,1 мм з вимірюванням швидкості осідання часток ґрунту у воді.
Найбільш простим методом гранулометричного аналізу глинистих ґрунтів є ареометричний. Він базується на вимірюванні ареометром щільності суспензованого розчину, яка змінюється з часом у зв'язку з випаданням з води завислих частинок ґрунту.
Гранулометричний аналіз можна проводити за методами Сабаніна та Робінзона. Вони засновані на відборі із водного розчину проб через певний проміжок часу та визначенні: сухого залишку шляхом випаровування і зважування.
Для глинистих ґрунтів часто гранулометричний аналіз не проводиться, а про вміст у них глинистих частинок судять за числом пластичності (див. § 9.2).
Крім зернового складу, для класифікації великоуламкових ґрунтів використовують ступінь вологості, а для класифікації піщаних ґрунтів - ступінь вологості та коефіцієнт пористості.
Виділяють такі різновиди великоуламкових та піщаних ґрунтів за ступенем вологості:
маловологі 0 < Sr 0,5;
вологі 0,5 < Sr 0,8;
насичені водою 0,8 < Sr 1.