Умови роботи одиничної палі і групи висячих паль з грунтами основи.
Розрахунок паль- стійок за несучою здатністю.
42. Розрахунок паль-стійок за несучою здатністю
Палі-стійки можуть втратити несучу здатність або в результаті руйнування грунту під її нижнім кінцем, або в результаті руйнування самої палі, тобто таку палю необхідно розраховувати: по міцності матеріалу стовбура палі і за умовою міцності грунту під її нижнім кінцем. За несучу здатність береться менша величина. По міцності матеріалу паля-стійка розраховується як центрально навантажений стиснене стрижень, без урахування поперечного вигину.
Для залізобетонних
паль формула розрахунку несучої здатності
по матеріалу виглядає наступним чином:
,
де φ -
коефіцієнт поздовжнього вигину, зазвичай
φ = 1;
γ с
- коефіцієнт
умов роботи,
для паль перетином менше
0,3 × 0,3 м γ з
= 0,85;
для паль більшого перерізу γ
з
= 1;
γ m
-
Коефіцієнт умов роботи бетону (0,7 ... 1 -
в залежності від виду паль);
R
b
- Розрахунковий опір бетону осьовому
стиску, залежить від класу бетону (кПа);
A -
площа поперечного перерізу палі, м 2;
γ a
- Коефіцієнт умов роботи арматури, γ
a
= 1;
R s
-
Розрахунковий опір стисненню арматури
(кПа);
A s
- площа поперечного перерізу арматури,
м 2.
Несуча здатність
палі-стійки по грунту визначається за
формулою:
,
де γ с
- коефіцієнт
умов роботи палі в грунті, γ
з
= 1;
R
- розрахунковий опір грунту під нижнім
кінцем палі, кПа
А
- площа обпирання палі на грунт, м 2.
Розрахунок висячих паль за несучою здатністю.
Визначення несучої здатності паль.
44. Визначення несучої здатності палі
Для визначення показника несучої здатності проводяться польові дослідження та випробування: статичні, динамічні, випробування грунтів, випробування зондів і статичне зондування. Кожне випробування проводиться не менше шести разів. За результатами проведених статичних і динамічних випробувань визначають ставлення нормативного значення граничного опору до коефіцієнта надійності по грунту, при цьому враховують коефіцієнт умов роботи. За визначенням з урахуванням вдавлюють або горизонтальних навантажень коефіцієнт приймається рівним одиниці. У тому випадку, якщо випробування проводяться висмикувальними навантаженнями, то коефіцієнт приймається в залежності від глибини занурення в грунт: менше 4 м – 0.6, більше 4 м – 0.8.
Визначення несучої здатності палі відбувається з урахуванням багатьох коефіцієнтів і показників. Для проведення досліджень використовують не менше шести паль. При цьому грунтові умови повинні бути однакові. У цьому випадку коефіцієнт навантаження по грунту буде дорівнювати одиниці, а граничне значення опору прирівнюється до найменшим значенням, отриманим в результаті досліджень. Показник несучої здатності залежить і від кількості випробовуваних паль. Їх може бути представлено більше шести. У цьому випадку проводиться аналіз виведення статичної обробки, отриманого в результаті проведених дослідів.
У розрахунку такого варіанту застосовується методика з урахуванням тимчасового опору. Тут потрібно враховувати, що показник і розрахунок для вдавлюється, висмикують і горизонтальних навантажень, а також для динамічних буде різним.
Під час статичних випробувань на вдавлювання навантаження доводять до безперервного зростання просадки без збільшення ступеня тиску.
При застосуванні висмикує і горизонтальної статичних навантажень для проведення дослідних робіт за числове граничне значення опору приймають значення навантаження на один щабель менше того значення, при якому йде безперервне переміщення палі.
У тому випадку, якщо досліджують динаміку забивних паль, її результати заносять в таблицю і потім за спеціальними формулами проводять технічний розрахунок приватного показника несучої здатності. В даних розрахунках враховують наступні показники: негативні сили тертя; площа бічної поверхні; прискорення; висота ударної частини молота; енергія удару молота; висота першого відскоку молота; всілякі коефіцієнти; маси.
Визначення несучої здатності палі методом польових досліджень проводять для успішного і правильного конструювання пальового фундаменту.