Особливості децентралізованих організацій

Децентралізовані організації зазвичай мають менше рівнів керу­вання. Децентралізація компанії здійснюється, по-перше, шляхом усунення деяких рівнів керування і, по-друге, за рахунок надання великих прав і обов'язків керівникам, які залишилися. Децентраліза­ція є наслідком одного з принципів менеджменту: рішення доцільно приймати на можливо більш низькому рівні. Переваги і недоліки де­централізації показані в табл. 4.

Таблиця 4

Переваги і недоліки децентралізації

Переваги	Недоліки
Обсяг інформації, необхідної для кожного рівня управління, різко знижується. Звідси випливає, що рішення приймаються швидше	Рішення можуть прийматися на основі неповної інформації і слабої координації дій підрозділів, що беруть участь у їх підготовці
Рішення приймає той керівник, який ближче всього стоїть до виниклої проблеми, має найбільшу інформа­цію по ній і, отже, краще за всіх її знає	Оплата керівника вища, оскільки на нижчому рівні вимагаються більш освічені і високооплачувані керівники
Різко стимулює ініціативу керівників, дозволяючи їм випробувати такий же ентузіазм у своєму підрозділі, яким відрізняється незалежний підприємець у своєму бізнесі	Коло інтересів керівників поступово звужується, вони можуть ставати все більш зацікавленими в успішній роботі своїх підрозділів, а не фірми в цілому
Створює кращі умови для професій­ного росту молодих керівників, особливо середньої ланки, надаючи їм можливість приймати важливі рішення на самому початку кар'єри	Перешкоджає уніфікації правил і процедур роботи всіх підрозділів організації

Часто ставлять запитання: що краще — централізована чи децен­тралізована структура? Правильна відповідь — ні та, ні друга. Краща організація поєднує переваги обох. Організаційна структура компанії може залежати від переваг управління, використовуваних її керівни­ками, ділових якостей керуючих нижчих рівнів, характеру комерцій­них операцій і ряду інших факторів.

2. Критерії структур управління

Приймаючи рішення про практичне використання тієї чи іншої структури керування, необхідно враховувати такі критерії оцінки структур:

1. Здатність де; підвищення рентабельності за рахунок більш ефек­тивного використання наявних ресурсів.

2. Здатність до підвищення рентабельності за рахунок прискорен­ня науково-технічного прогресу.

3. Здатність швидко реагувати і перебудовувати виробництво у відповідь на зміну ринкової кон'юнктури.

4. Здатність до підвищення продуктивності праці за рахунок по-детальної спеціалізації виробництва.

5. Здатність системи до саморозвитку. Функціональні та лінійно-штабні структури керування найбільше відповідають першому і чет­вертому критеріям.

Дивізіональні, адаптивні, матричні та інші децентралізовані струк­тури найбільшою мірою відповідають другому, третьому і п'ятому критеріям.