5. Концепція про природний порядок та чистий продукт Франсуа Кене

Методологічною платформою економічного дослідження Ф.Кене стала розроблена ним концепція про природний порядок, юридичною основою якої, на його погляд, є фізичні і моральні закони держави, що охороняють приватну власність, приватні інтереси й забезпечують відтворення і

правильний розподіл благ. За його словами, «сутність порядку така, що приватний інтерес одного ніколи не може бути відділений від загального інтересу всіх, а це буває при пануванні волі. Світ йде тоді сам собою. Бажання насолоджуватися повідомляє суспільству рух, що стає постійною тенденцією до можливо кращого стану».

Одночасно Ф.Кене попереджає, що «верховна влада» не повинна бути аристократичною чи представленою великим земельним власником. Останні, з'єднавшись разом, могли б утворити владу більш могутню, нім самі закони, поневолити націю, заподіяти своїми честолюбними і жорстокими звадами руйнування, безладдя, несправедливість, найбільш звірячі насильства і скликати анархію». Він вважає за доцільне зосередити вищу державну владу в одному освіченому обличчі, що володіє знанням законів природного порядку, необхідному для здійснення державного керівництва.

Навчання про чистий продукт Ф.Кене

У теоретичній спадщині Ф.Кене важливе місце займає навчання про чистий продукт, який зараз називають національним доходом. На його думку, джерелами чистого продукту є земля і прикладена до неї праця людей, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. У промисловості й інших галузях економіки чистого збільшення до доходу не спостерігається і відбувається нібито тільки зміна первісної форми цього продукту.

Міркуючи так, Ф.Кене не вважав промисловість марною. Він виходив з висунутого ним же положення про продуктивну сутність різних соціальних груп суспільства – класів.

Разом з тим Ф.Кене аж ніяк не тенденційний, підрозділяючи суспільство на класи, оскільки, за його словами, «працьовиті представники нижчих класів» вправі розраховувати на роботу з вигодою. У розвиток цієї думки вчений писав: «Заможність збуджує працьовитість тому, що люди користуються добробутом, звикають до зручностей життя, до гарної їжі, гарного одягу і бояться бідності... виховують своїх дітей у такій же звичці до праці і добробуту... а удача доставляє задоволення їх батьківським почуттям і самолюбству».

Ф.Кене належить перше в історії економічної думки досить глибоке

теоретичне обґрунтування положень про капітал. Якщо меркантилісти ототожнювали капітал, як правило, із грошима, то Ф.Кене вважав, «що гроші самі по собі являють собою марне багатство, що нічого не робить...»

Макроекономічна модель Кене — це гіпотетична, побудована на відомих допущеннях і постулатах схема відтворення і звертання суспільного продукту. Вона послужила однієї з головних точок опори, що використовував Марксе у своїх схемах відтворення.

У листі Енгельсу від 6 липня 1863 року він вперше описує свої

дослідження в цій області і накидає числовий і графічний приклад: як виникає сукупний продукт із витрат постійного капіталу (сировина, паливо, машини), перемінного капіталу (зарплата робітників) і прибавочної вартості. Утворення продукту відбувається в двох різних підрозділах суспільного виробництва: там, де виробляються машини, сировина і т.п. (перший підрозділ), і там, де виробляються предмети споживання (другий підрозділ).

Наскільки Маркс надихався ідеями Кене, свідчить той факт, що

безпосередньо під своєю схемою він зобразив у листі «Економічну

таблицю», вірніше, саму її суть. Схема Маркса навіть у цьому первісному виді, звичайно, різко відрізняється від «Таблиці» Кене: у ній показаний дійсне джерело прибавочної вартості — експлуатація найманої праці капіталістами. Але важливо те, що в Кене містилася в зародку найважливіша ідея: процес відтворення і реалізації може безперебійно відбуватися тільки при дотриманні визначених народногосподарських пропорцій.

І Кене в «Таблиці», і Маркс у цій першій схемі виходили з простого

відтворення, при якому виробництво і реалізація повторюються щороку в колишніх розмірах, без нагромадження і розширення виробництва. Це природний шлях від простого до складного, від частки до більш загального.

Основу економічної системи Кене становить його вчення

про «чистий продукт», «Чистий продукт» у нього — це надлишок продукції, одержаний у сільському господарстві, над витратами виробництва.

Створюється він, на думку Кене, лише в сільському господарстві, оскільки тут діє природа, здатна збільшувати споживні вартості. У промисловості відбувається не збільшення споживних вартостей, а лише їх складання, комбінування або зміна форм.

Отже, «чистий продукт» у Кене має натуральну форму, він є даром

природи. Це означає, що Кене, як і усі фізіократи, не розумів суті

вартості і зводив її до споживної вартості. Помилка фізіократів полягала в тому, що плутали процес зростання матеріальних благ, який найбільш наочно проявляється в сільському господарстві, зі збільшенням вартості.

Водночас у Кене спостерігаємо й інший підхід до визначення «чистого продукту». Оцінюючи величину «чистого продукту», він стверджує, що вона є точно визначеною і залежить від витрат виробництва, тобто витрат на сировину, матеріали й заробітну плату. Заробітну плату теж визначено — це мінімум засобів існування. Витрати на сировину і матеріали також відомі — це витрати капіталу. Відтак «чистий продукт» — це не дарунок

природи, а результат додаткової праці землероба.

«Чистий продукт» у фізіократів ототожнюється із земельною рентою, яку одержують землевласники. Саме тому фізіократи виступали за проведення податкової реформи з наміром усі види податків замінити одним — поземельним.

Продуктивна й непродуктивна праця.

Із поняття «чистого продукту» фізіократи виводили і своє розуміння продуктивної й непродуктивної праці.

У них продуктивною є праця, що створює «чистий продукт», тобто праця в сільському господарстві. Інші види праці смороду оголошували «безплідними». Відповідно до цього Кене здійснює й поділ суспільства на класи. Він виділяє три класи: продуктивний клас, власники й непродуктивний клас.

До продуктивного класу Кене зараховує землеробів, тобто тих, хто

створює «чистий продукт». До класу власників Кене включає короля, землевласників і духівництво. Цей клас живе за рахунок «чистого продукту», який йому виплачує продуктивний клас. Призначення цього класу полягає в привласненні, споживанні «чистого продукту». Непродуктивний «безплідний» клас складається з громадян, які зайняті всіма іншими видами праці.

Капітал. Фізіократи дали досить глибоке, як на ті часи, визначення

капіталу. На відміну від меркантилістів фізіократи розглядають капітал в уречевленій формі. Капітал у Кене — не гроші, а ті засоби виробництва, які можна придбати за гроші. Кене вперше розмежовує складові частини капіталу: щорічні витрати (насіння, засоби існування робітників), або «щорічні аванси», і витрати на кілька років (сільськогосподарський інвентар, худоба) — «первісні аванси. Це розмежування він узалежнює від способу перенесення вартості на готовий продукт різними частинами капіталу. У витрати виробництва «щорічні аванси» входять повністю, а «первісні аванси» — частково. Тим самим Кене закладає основи теоретичної

розробки основного й оборотного капіталу.

Гроші. Фізіократи не приділяють належної уваги аналізу сутності грошей. Виступаючи проти меркантилістів, які ставили гроші в центр усіх економічних програм, фізіократи досить зневажливо ставляться до цієї економічної категорії. Гроші в Кене — лише засіб, що полегшує обмін, а тому Кене виступає проти нагромадження грошів, оскільки це — безплідне багатство.